Щиро кажучи, чомусь я зараз відчуваю, що, напевно, моя історія не буде новою.

Але все ж мені дуже хочеться почути слушну пораду людей, яким буде шкода мене, саме у моєму випадку і отримати підтримку.

Адже навіть мої рідні мама й тато вважають, що я зовсім не права. І підтримувати мене в цій ситуації не збираються зовсім.

Навпаки, вони навіть іноді й докоряють мені.

Справа в тому, що я вже 8 років в шлюбі. Як і будь-яка жінка, я мріяла, про щасливу та хорошу сім’ю.

Я розумію, яка роль відведена дружині в родині і в сім’ї, що він неї багато чого залежить. Тому весь час в усьому я намагалася підтримувати свого чоловіка.

У той час як Микола мій заробляв гроші, я займалася побутом, старалася, щоб у нас в будинку було затишно та чисто.

Але, правду кажучи, зовсім ніяк не бажала перетворитися на безкоштовну домашню служницю, до чого таки, на жаль, прийшла.

Перш за все, я жінка і хочу, щоб чоловік мене кохав, турбувався про мене завжди, щоб цікавився, як проходить мій день, який настрій у мене, а не лише користувався моєю добротою і вважав, що лише я маю про нього лише дбати.

У нас з Миколою у шлюбі двоє дітей.

І практично все наше подружнє життя я перебувала в декреті. Займалася вихованням дітей, готувала та тримала будинок в порядку.

Але ось декрет мій закінчився, я розуміла, що потрібно і мені щось заробляти для родини і рухатися вперед, і я вийшла на роботу.

Тепер я спостерігаю реальне ставлення свого чоловіка і дітей до своєї праці.

Крім мене ніхто зовсім нічого не робить по дому.

Гаразд, ще молодший син, йому всього лише 5 років, тому до нього претензій я не маю, зрозуміло, зовсім, він ще зовсім маленька дитина.

Але все ж він бере приклад з тата та старшої сестри.

Дочка моя ніколи навіть чашку за собою не помиє, що вже казати про решту домашніх справ.

А коли я роблю їй зауваження щодо цього, то вона відповідає, що це мій обов’язок, адже я мати і господиня в домі, тому побут зазвичай має бути на мені.

І це не дивно, адже саме так і вважає мій чоловік, та й завжди він так вважав, якщо чесно.

Микола абсолютно ні в чому зовсім не хоче мені допомагати. Адже, за його словами, він сам дуже втомлюється на роботі. А те, що я приходжу з роботи і починаю готувати їжу та прибирати після всіх, він вважає цілком нормальним ходом подій.

Але я так само, як і він, втомлююся на роботі не менше за свого чоловіка.

А залишатися й далі домогосподаркою і бути домогосподаркою навіть для своїх рідних людей я не хочу.

Мені теж хочеться самореалізовуватися в цьому житті і займатися улюбленою справою, приділити час собі, адже я теж жінка, хочу гарно виглядати, красиво одягатися, а на це потрібно і час для себе мати і кошти для цього заробляти, адже у чоловіка ще просити гроші на себе, я не хочу зовсім.

Дуже багато разів ми з ним розмовляли на цю тему, сто раз я просила свого Миколу переглянути свої погляди.

Але у нього в усьому лише одна відповідь – жінка повинна доглядати за чоловіком і дітьми та добре дбати про дім.

І ось, одного дня, після того, як я, прийшовши з роботи, заснула від втоми, адже у мене був дуже важкий день, чоловік прийшовши додому відразу розбудив мене, щоб я розігріла для цього вечерю.

Не приготувала, до слова сказати, а просто розігріла вже приготовлену мною до того їжу.

Погодьтеся, на це здатна навіть мала дитина, якщо потрібно.

Я не витримала, і, залишивши дітей з чоловіком, сама поїхала до своїх батьків.

Я хотіла, щоб він відчув на собі всі так звані “плюси” моєї нелегкої долі, адже він ніколи не розумів, як важко мені впоратися з усім, та й, правду кажучи, зовсім не розумів моєї роботи.

Думала, що хоч це допоможе йому одуматися. Але сталося все не так, як я на те сподівалася.

Я приїхала до своїх мами й тата в надії на підтримку, адже, як би там не було, а вони мені рідні люди, лише вони й можуть добре зрозуміти всю цю непросту ситуацію, яка склалася у їх рідної донечки.

А моя мама, на мій великий подив, сказала мені, що моє рішення вони зовсім не одобрюють.

Батьки, вислухавши, відразу мені сказали, що вони не будуть брати в цьому участі.

На думку мами, мій чоловік правий в усьому, а я своєю витівкою лише можу зруйнувати свій шлюб.

Переночувавши у батьків, хоча не спала цілу ніч, я поїхала до свого рідного брата.

Він розуміє мене і шкодує, але тут я теж не можу надовго затримуватися.

Якщо я просто повернуся додому, після усього і того, що я від чоловіка, ніби пішла, то буду виглядати зовсім нерозумною жінкою і всі будуть сміятися, ще й чоловік буде відчувати себе переможцем, життя моє не зміниться на краще.

А моя сім’я і далі буде сприймати мене, як безкоштовну хатню робітницю, яка тільки має робити те, що догоджати усім.

І ось, що мені тепер робити? Як довести Миколі, що я перш за все жінка, а не служниця для нього і дітей? Так хочеться жити в спокої і гармонії. Як мені все змінити?

Дуже важко жити, коли ти всім готова зробити все, догоджаєш в усьому, а в замін бачиш, що заради тебе ніхто не може зробити бодай щось, хоча б дрібницю якусь.

Я вже й про розлучення думаю, бо більше так не можу.

Але де я буду жити? Як діти? Якщо я залишуся з ними, то куди мені жити піти? Порадьте, що я маю робити, бо усі рідні люди відвернулися від мене.

Одна надія тепер лише на добре слово чужих людей.

Чи варто розлучатися з таким чоловіком?