Робочий день закінчувався. Ще п’ятнадцять хвилин – і все! Свобода аж до понеділка.

– Пані, – звернулася Юля до колег, що сиділи поруч, – а чи не випити нам по “філіжанці кави”? Премію відзначимо, побалакаємо. П’ятниця – можемо собі дозволити.

– Сьогодні без мене, – відповіла одна з жінок – Римма. – У мене очікується дещо набагато грандіозніше.

– Новий кавалер? – поцікавилася Юля.

– Ні, краще! Нова пасія мого колишнього попросила аудієнцію! – Відповіла Римма.

– Це на честь чого? – Здивувалася одна з жінок – Ольга. – Напевно, благатиме мене давати Глібу спокій.

– А ви спілкуєтесь? – поцікавилася Юля.

– Не те щоб спілкуємось, але я їм обом трохи нерви роблю.

– Як це? Навіщо? – одночасно запитали Юля та Ольга.

– А щоб їм життя медом не здавалося! – Відповіла Римма. – А то дуже добре влаштувалися! Гліб аліменти платить і думає, що вільний, залицяється до дівчат.

– А його нова – уявляєте, її звуть Ліда – тож нехай ця Ліда засвоїть, що якщо в мене від Гліба дитина, то ми з ним назавжди пов’язані, а вона в цих відносинах – тимчасовий елемент.

– Ти б вже заспокоїлася, Риммо! Після вашого розлучення два роки минуло. Гліб майже рік ні з ким не зустрічався. Ну, з’явилася в нього дівчина, дай йому спокій, – сказала Юля.

– Ні! Спокій їм тільки снитиметься! – посміхнулася Римма.

Вона зібралася і пішла, а три пані: Юля, Ольга та Кіра – вирушили до кафе, розташованого поряд з офісом.

– Цікаво, навіщо Римма це робить? – продовжила перервану розмову Ольга.

– Просто зі шкідливості та через заздрість, – пояснила Юля. – Вона і під час розлучення Глібу стільки крові зіпсувала – то хочу розлучатися, то не хочу.

– Звинувачувала його не зрозумій у чому. А зараз вона бачить, що у колишнього чоловіка життя налагоджується, от і вставляє палки в колеса.

– Та вже ж! От характер! – зазначила Ольга. – Вона якось розповідала нам, як над Глібом знущається, – сказала Юля.

– Увечері, годині о десятій, дзвонить йому і вимагає приїхати. Прямо репетує у слухавку:

– Артем з вулиці прийшов весь у сльозах, його якісь хлопчаки дражнили, що його батько покинув. Він уже третю годину ридає, до гикавки, і температура підійнялася.

Гліб зривається, приїжджає – дитина спокійно спить.

– П’ять хвилин тому заснув, – повідомляє Римма. Гліб їде, але нерви зіпсовані й в нього, і в його дівчини, яка одна вдома залишилася.

– Нічого собі!

– І в неї цілий арсенал таких вигадок, – зауважила Юля. – Гліб раз, а то й два на тиждень до них приїжджає вечорами за такими ось викликами.

– А ще вона якось у понеділок вранці прийшла така щаслива і каже мені: «Я своєму колишньому відпочинок обламала».

– Виявляється, вона якось дізналася, що Гліб зі своєю дівчиною збираються на всі вихідні до друзів на дачу.

– Вранці в суботу о сьомій годині заявилася до нього у квартиру й Артема з пакетом речей через поріг заштовхнула – я, мовляв, зайнята, займайся дитиною сам. Прикинь, каже, як у його Ліди фізіономія витяглася!

– І чим справа закінчилася? – Запитала Ольга.

– Не знаю, – відповіла Юля.

– Нормально все закінчилося, – сказала Кіра, яка до цього мовчала.

– А ти звідки знаєш? – Здивувалася Юля.

– Просто я з Лідою знайома, – відповіла вона. – Причому ми познайомилися ще до того, як вона почала зустрічатися з Глібом.

– І що вона собою являє? – Зацікавилася Ольга.

– Абсолютно адекватна людина. Їй двадцять вісім років. Вона юрисконсульт, спеціалізується з фінансового та податкового права.

– Працює у серйозній фірмі. Гліб, до речі, нещодавно пропозицію їй зробив, але вона сумнівається. У них все чудово, але його колишня зі своїми заскоками її дійсно напружує.

– У той раз, коли Римма дитину їм на поріг поставила, вони просто взяли її із собою на дачу. Там були й інші діти, Артем швидко з ними перезнайомився, та чудово провів час.

– Я її якось спитала, чи не розраховує вона таким чином повернути Гліба, – сказала Юля. – А Римма відповіла, що Гліб їй не потрібен, але вона хоче, щоб у нього було почуття провини.

– Тоді вона зможе крутити ним, як захоче.

“- Ти думаєш, я не розумію, що він довго один не буде? Одружиться, заведе нових діток, а про нас забуде. Отож, щоб не забув, треба, щоб він постійно почував себе винним. Знаєш, скільки я із нього грошей, крім аліментів, витягаю?”

– Тож, Кіро, порадь своїй знайомій із Глібом не зв’язуватися. Римма – жінка шкідлива і злопам’ятна. Не дасть вона Глібу жити спокійно.

– Тим більше якщо сама вдруге заміж не вийде. А вона, мені здається, не вийде – це в молодості рожеві окуляри та гормони. А після тридцяти обирають за іншими критеріями.

– Чому не дасть життя? – Заперечила Ольга. – Можна кудись переїхати, щоб вона не викликала його, як швидку допомогу. Можна дозувати гроші.

– Теоретично – все можна, – сказала Юля, – на практиці – складніше.

А в цей час в іншому кафе йшла зовсім інша розмова.

Справді, запросити Римму на розмову вирішила Ліда. Гліб захотів піти разом із нею, але дівчина попросила його цього не робити:

– Ми поговоримо з Риммою, а ти можеш підійти в кінці, – сказала вона.

Ліда прийшла першою і вже встигла замовити собі каву. Римма трохи запізнилася. Увійшла, високо підійнявши голову і переможно посміхаючись.

– Ну, і про що ти хотіла зі мною поговорити? – Запитала вона, сідаючи за стіл.

– Здрастуйте, Риммо, – сказала Ліда. – Нам із вами справді треба поговорити. Річ у тім, що Гліб зробив мені пропозицію.

– Я взяла паузу, щоб подумати. Мене бентежить те, що ви ніяк не зрозумієте, що він уже не ваш чоловік, і постійно турбуєте його, а відповідно і мене, своїми дзвінками.

– А що ти хотіла? У нас спільна дитина, звикай, так буде завжди, – відповіла Римма.

– Так не повинно бути. Ви доросла людина і маєте самі справлятися з побутовими речами. Я не знаю, що було раніше, але за останні три місяці, які ми з Глібом живемо разом, ви подзвонили йому сімнадцять разів.

– Більшість дзвінків – це вимога прийти до вас і щось зробити: розкрити замок, полагодити кран, вкрутити лампочки, відремонтувати розетку, закрити вікно та інше.

– Так от – для цього є спеціальні служби! Я вам виписала номери телефонів. А ось ще один – це так званий «чоловік на годину» – дуже добрий фахівець. Рекомендую.

– Таким чином, з усіх питань, пов’язаних із технічним станом вашої квартири, Гліб більше не приїжджатиме.

– Але ж у нас син! Сподіваюся, про це ти не забула? Що, і до нього Гліб не приїжджатиме?

– Звісно, буде. У вас чудовий син, і йому потрібний батько. Але не треба спекулювати та маніпулювати дитиною. Гліб щотижня зустрічається з Артемом.

– Іноді вони ходять кудись удвох, іноді я до них приєднуюсь. Минулого разу ми разом були в аквапарку, потім обідали в кафе. Артему сподобалося.

– На цю неділю у них також якісь грандіозні плани. Так що не переживайте, я не збираюся перешкоджати їхньому спілкуванню.

– Тільки нехай воно буде радісним – не треба провокувати істерики дитини, цим ви шкодите своєму синові.

– Якщо ви вважаєте, що Гліб та Артем мало часу проводять разом, можна звернутися до суду та змінити місце проживання хлопчика.

– Нехай він живе у нас – я буду рада. Так, до речі, ми збираємося за місяць поїхати на море. Гліб хотів дізнатися, чи дозволите нам взяти Артема з собою?

– Сумніваюся, що ти хочеш забрати в мене сина. Тобі просто не хочеться, щоб Гліб платив аліменти, – заявила Римма.

– Нічого подібного. Я юрист і закони добре знаю. Аліменти ви завжди отримуватимете вчасно та в повному обсязі. Подарунки синові Гліб теж робитиме завжди.

– А ось просто так переказувати вам гроші на першу вимогу він більше не стане. Треба щось купити – чудово – йдемо, вибираємо, купляємо.

– Треба сплатити спортивну секцію – надсилайте реквізити, сплатимо. Сподіваюся, ми з вами про все домовилися? – Запитала Ліда.

– А якщо я й далі дзвонитиму? – посміхнулася Римма.

– Ваші дзвінки за останні два місяці записано. І всі наступні записуватимуться теж. А потім постає питання – жінка, яка не може впоратися зі звичайними життєвими ситуаціями, адекватна?

– Чи можна їй довірити виховання дитини? Якщо Артемові так необхідний батько, чи не краще хлопчику жити з ним? Тим більше, що у нас буде повна сім’я.

У цей момент у кафе увійшов Гліб.

– Ну що? Сподіваюся, ви про все домовились? – Запитав він.

– Я теж сподіваюся, – сказала Ліда.

– А щодо поїздки на море? – уточнив він. – Риммо, ти не проти?

– Я подумаю, – відповіла Римма.

Гліб і Ліда пішли, а Римма ще довго сиділа і думала, що це було зараз. Вона прийшла сюди, щоб дати зрозуміти Ліді, що це вона, Римма, є господаркою становища, і що так буде завжди. Але щось пішло не за планом. Потрібно про все ще раз подумати.

У понеділок Римма прийшла на роботу похмура.

– Ну що? Як ваша розмова з Лідою? – Запитала її Юля.

– Нормально. Тільки ця Ліда – дивна якась! Вона вирішила, що разом із чоловіком я їй віддам і сина! «Артем – добрий хлопчик. Ми хочемо взяти Артема на море. Йому краще виховуватись у повній родині».

– А ти що?

– Що я? Невже ти подумала, що я їм дитину віддам? І на якесь море я Артема з ними не відпущу. Нехай свого народжують та возять, куди хочуть.

– А нам і на дачі у бабусі добре. Ні бачити, ні чути я цю Ліду не хочу! І Гліба теж, – відповіла Римма.

– Але заборонити Глібу бачитись із сином ти не можеш, – сказала Юля.

– Не можу, але дуже хочу!

А ввечері Ліді зателефонувала Кіра:

– Слухай, ти чим так налякала Римму, що вона вас із Глібом бачити не хоче?

– Нічим я її не лякала. Просто сказала, що всі крани в неї тепер лагодитиме сантехнік. І що, якщо вона не хоче сама виховувати свого сина, то ми із Глібом із задоволенням заберемо його, – відповіла Ліда.

– А що б ти робила, якби вона погодилася віддати сина? – поцікавилася Кіра.

– А я не жартувала. Ми з Глібом справді готові взяти собі Артема одразу, як тільки одружимось.

– І коли весілля?

– За три тижні. Але ми просто розпишемося і потім злітаємо до моря.

Гліб та Ліда одружилися, злітали у весільну подорож удвох, бо Римма Артема з ними не відпустила. І постійно дзвонити колишньому чоловікові вона припинила.

Бо сина дуже любила, й не хотіла ним поступатися. А блефувала Ліда, чи говорила серйозно – перевіряти не стала – собі дорожче вийде…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.