Нещодавно в моєї мами був день народження. Вона дуже добра людина, щира. От і вирішила запросити батьків мого чоловіка. Хоча я казала, що зі свекрами в мене взаємини поганенькі та це не обов’язково. Та вона думала, що може навпаки, допомогти. Утім я в це не вірила.

Взаємини зі свекрухою в мене не склалися з першого дня знайомства.

Я їй не сподобалась, адже сказала відверто, що молоді мають жити окремо і я нізащо не погоджуся жити з нею. 

– А що тут поганого? З давніх-давен дівчата йшли в невістки та це цілком нормально. Адже мама чоловіка найкраще може навчати новоспечену дружину, що готувати її синові, як з ним поводитися?

– Еге ж, жили разом і сварились увесь час. Я так не хочу!

Їй моя позиція страшенно не сподобалась. Адже до цього Стас жив з нею і в усьому їй допомагав. Та й заробляв він доволі добре, адже з 20 років працював програмістом у великій американській компанії. Тож усі продукти в дім купував самотужки, ще й на комунальні давав. Вже не кажу, що всю сучасну техніку саме він придбав.

Не дивно, що втрачати такий гаманець бажання Марина Іванівна не мала.

Та я навіть не розглядала варіанту жити разом. Ми орендували квартиру й переїхали. Я вмовила чоловіка не витрачати марно ні копійки. Хотіла, аби ми чимшвидше власну квартиру купили.

Та свекруха зрозуміти цього не могла, продовжувала з нього тягнути. А до мене за будь-якої нагоди прискіпувалась. Мало не щодня до нас приходила і казала, що я все не правильно роблю. 

– А що сьогодні ти готувала на сніданок?

– Тости.

– Що? Хочеш Стасові шлунок зіпсувати? Чи тобі просто плювати на його здоров’я? Посмаж яєшню, але так щоб жовток не розтікався.

– Якось вже розберусь.

Я намагалась на все це уваги просто не звертати. Та потім сталося те, на що закривати очі вже було важко. Моя мама вирішила відсвяткувати день народження. Запросила до себе найближчих. І сватів також, хоча я казала, що це не обов’язково. Та свекруха охоче пішла.

І ось заходжу я в кімнату і чую бесіду Марини Іванівни з моєю мамою:

– Ось, поглянь, бо ж ти мені, свахо, не віриш! Бачиш, яка твоя донька господиня! От так вона прибирає на кухні! А ось це у вбиральні в неї! Це ж антисанітарія! – казала вона й демонструвала фото зі свого телефона.

Я не витримала і увійшла:

– Ви що потайки фотографували в мене?

– Ну, так, я ж мала мати докази! Бо твоя мама не вірить.

– Так, щоб більше я вас у своїй квартирі не бачила взагалі.

У цей момент увійшов чоловік і я зовсім не знала, як він на все це відреагує.

– Твоя дружина кричить на мене! Скажи їй щось!

– Подивись, які фотки потайки твоя мама у нас робить!

Він взяв телефон своєї мами й передивився світлини. Я думала, що він почне сваритись, адже там й справді не ідеальний порядок. Та раптом Стас серйозним голосом сказав:

– Мамо, до нас більше не приходь!

– Ти що? Я ж твоя мати!

– Так, і мені соромно за тебе! Чи мені прийти у твій дім, зробити знімки і всім показувати? Це нормально? Ти мусиш поважати мою дружину!

Вона кричала, і пішла геть страшенно ображена. Тепер я просто не знаю, як нам надалі спілкуватися.

Що як згодом у нас з’являться діти? Невже така поведінка це нормально? І як можна довіряти людині, котра потайки робила фото у твоїй квартирі?