Зі своїм чоловіком у шлюбі я вже багато років. Ми побралися ще студентами. Мені з Ромою завжди комфортно було, він спокійний, виважений завжди. Крім того, мені подобалось, що охоче допомагає з хатніми справами. Як треба і борщу зварить, і поприбирає.

А як я народила – чоловік взагалі мене рятував. До дитини серед ночі вставав, вдень сидів, доки я бігала у справах. Він й справді був найкращою підтримкою й опорою.

Щоправда, заробляв не так багато, як би хотілося. Та дивилась, як живуть подруги й розуміла, що краще так, без великих статків, але з гармонією в родині.

Згодом я народила ще другу дитину, а паралельно вже в декреті вивчилась на майстриню манікюру. І хоча я маю вищу освіту, економіст, та дарувати жінкам красу мені дуже подобалось. 

З часом справи в мене почали налагоджуватись, навіть власний салон відкрила. А тоді ще й магазин. Це дало нам змогу купити автівку, а ще щороку їздити на відпочинок за кордон. Та тоді я почала помічати, що мій Рома вже остаточно розслабився. На роботу ходив, додому приносив 15 тисяч. Але зовсім не думав про розвиток, про те, щоб більше заробляти.

– Послухай, діти ростуть. Нам треба вже на навчання відкладати! Може іншу роботу пошукаєш?

– Ой, та добре, що така є. Подивись довкола! Скільки чоловіків вдома сидять!

Мене його поведінка страшенно дратувала. Та остаточно все змінилось, коли війна почалась. Я дуже злякалась, адже ми з Луцька і вирішила забирати дітей і виїжджати за кордон.

Салон закрила, все приладдя вивезла, а магазин лишила на чоловіка.

Я надзвичайно працьовита, тому мало не відразу відкрила власний салон краси у Варшаві. Щоправда, заради цього довелось витратити всі заощадження і замінити автівку на дешевшу, але нічого. Набрала українських дівчат і почала працювати.

Рома ж особливо нічим не переймався.

 Взяв чотири тисячі євро з бізнесу та оформив на свого батька опіку, аби в армію не забрали. А тоді ще й з роботи звільнився.

– Чого ти роботу покинув? Ти ж не хотів! Плюс зараз не можна втрачати ні копійки.

– А коли мені магазином займатися? Це ж теж робота!

– Там все налагоджено. Особливо твоє втручання не потрібне.

– Ну ти що, тут все змінилось! Дай Боже нам бізнес не втратити.

Потім почалось наступне, Рома весь час просив, щоб я висилала гроші на товар, мовляв, ціни зростають, все таке. Я спочатку давала. А тоді мені розповіла продавчиня, що товар він не купує, а гроші з каси весь час бере.

Я вже, чесне слово, не знаю як бути. Може розлучатись з ним тай усе. А нащо мені такий чоловік? Шкода, звісно, бо ж не був поганим і діти його люблять. Але як бути?

Нещодавно Рома заявив, що приїде до мене, але я вже не знаю, чи хочу цього тягаря? Що робити?