— Яку половину? — обурилася Катя. — Іване, цю квартиру ми купили на гроші від продажу попередньої, а на ту нам гроші дали мої батьки!

— Але вона була куплена під час шлюбу! І твоя машина, до речі, теж!

— Але машину, ти сам знаєш, я купила за свої гроші!

— Знаю, і що? — він замислився, обмірковуючи щось у голові. — Договір такий. Ти віддаєш мені половину вартості машини, і я не претендую на квартиру!

— Припини! Нижче падати нікуди! — вигукнула Катя…

— Я маю право! — крикнув Іван. — І я буду боротися за своє право!

— Ваню, хоча б зовні залишся людиною!

— Я людина, і це звучить гордо! – заявив Іван.

— Ти ще скажи, що пишаєшся тим, що вже зробив? – Катя похитала головою.

— Я повинен був переконатися, і я переконався! І це теж було моє право! – сказав гордовито Іван. — А тепер я хочу половину квартири!

— Але ми ж домовилися, що ти не будеш претендувати на квартиру, якщо я тобі віддам половину вартості машини! Моєї машини, зауваж!

— За розпискою! — він криво посміхнувся. — А ти цього не доведеш!

— Іване, я закликаю до залишків твоєї совісті!

— З половиною квартири моя совість буде в порядку! — його посмішка стала ширшою.

— Тобто, по-доброму ти не хочеш? — Катя трохи нахилила голову і подивилася на колишнього чоловіка з-під лоба.

— У мене є право на це майно! І я його отримаю!

— Ваня, я в останній раз тебе питаю: ти хочеш проломити дно чи, все-таки, залишишся людиною?

— Ой, ти мені ще погрожувати почни! — розсміявся він. — Ось і подивимося в суді, хто у нас дно проломить, а хто людиною залишиться! Ти занадто багато дивишся телевізор! У твоїх серіалах немає ані краплі правди!

А ось жорстока реальність навчить тебе бути поступливою дружиною! Якщо на тебе хоч хтось подивиться!

— А тепер послухай мене, пташко! — Катя випрямилася і злегка посміхнулася. — Ти гарно співав, але ти забув, що ти простий водій, хоч і далекобійник, а я маю дві вищі освіти і купу знайомих, серед яких трапляються і юристи!

І я вже проконсультувалася! І знаєш, я хотіла вирішити все по-доброму, але якщо ти став у позу, то га тебе чекатиме справжнє пекло!

Катя з Іваном були знайомі з ранньої юності. Хоч він і був старший за неї на три роки, але дівчаткам-підліткам однолітки не дуже цікаві.

А взагалі, вони були друзями в одній компанії.

Так вийшло, може тому, що знайомі були давно, але між ними виникло почуття, дещо більше, ніж дружба. У підсумку ледве дочекалися, поки Катя закінчить університет, і відразу ж одружилися.

Хоч освіта бухгалтера і цінувалася, але у Каті душа не лежала до рахунків і паперів.

Могла вона, звичайно, піти працювати за професією, але її душа вимагала чогось іншого.

І душа б потіснилася, якби не з’явилася можливість.

— Дивись, — сказав якось Ваня, коли молоде подружжя розмовляло про подальшу долю, — Катя, я працюю далекобійником, три тижні в рейсі, тиждень вдома. Ти тут від туги здихаєш.

А я поговорив з нашими дівчатами-логістами, так вони добре заробляють! Поки я катаюся, вчися! А потім будеш сама мене в рейси відправляти!

— Так це п’ять років! — насупилася Катя.

— І що? — знизав плечима Ваня. — Зате нудьгувати не будеш! І мене чекати буде простіше! А ще будеш розуміти, яка у мене складна і відповідальна робота!

Катя вивчилася на логіста-міжнародника, влаштувалася на роботу. Почала набиратися досвіду.

Спочатку пішла з офісу, почала працювати з дому. Потім влаштувалася в іншу організацію, а потім пішла у вільне плавання.

Оформилася індивідуальним підприємцем і сама зводила клієнтів і перевізників, непогано отримуючи свої відсотки.

А шлюбу вже стукнуло п’ять років.

— Катрусе, а чи не час нам дитинку завести? — запитав Іван.

— Так ми на квартиру ще не заробили, — посміхнулася Катя.

— А ось, стимул і буде!

Але до цього питання підключилися Катині батьки.

— Донечко, ми збирали, щоб дачу купити, — сказала її мама, — а зараз як подумаю, що це треба кудись їздити, щось там робити… Ми з татом вирішили вам віддати ці гроші! Можна купити двокімнатну квартиру!

— Мамо? — здивувалася Катя. — Ви ж не так багато заробляєте, звідки гроші?

— Донечко, так ми збирали багато років! — посміхнулася мама. — Була мрія про дачу, а зараз як подумаєш, та ну її!

Квартиру, звичайно, взяли не в новобудові, а на вторинному ринку, якій був потрібен ремонт.

Mother’s Day gifts

Але Картиних доходів плюс зарплати Івана вистачило на невеликий ремонт.

А тут вже й донька народилася, Дашею назвали.

– Це мій дар небес! – пишався донькою Іван. – Я просив, я старався, і мене за працю винагородили!

Катя хотіла сказати, що може ти і старався, а на квартиру гроші дали її батьки, але говорити не стала. Головне, що новоявлений батько був щасливий.

Маленька дитина на руках – це не привід потонути в господарстві та побуті. Катя продовжувала працювати логістом.

Адже вже була напрацьована база постійних клієнтів, які дзвонили і задавали питання.

Та маленька дитина, хочеш ти того чи не хочеш, вимагає часу і уваги.

Тоді Катя згадала про знайому дівчину

Соню, з якою якраз на логіста і вчилася. І запропонувала працювати в тандемі.

А та сиділа в організації, хапаючи крихти зі столу наймача, і ніяк не могла зважитися на вільний політ. Тому пропозицію Каті вона прийняла з радістю.

Життя йшло своєю чергою. А коли Даші виповнилося сім, з’явилася маленька Маша.

Катя з Софією на той час продовжували розвиватися, тому довелося переманювати у конкурентів ще одну колегу, Наталочку.

За відпрацьованою схемою, з Машею напереваги, Катя продовжувала працювати, не забуваючи ростити і виховувати Дашу.

Ні, нудним її життя в цей час не назвеш. Все сама, все на собі. А Іван, як катався по всій країні, так і продовжував кататися.

Коли був вдома, він, звичайно, допомагав, але допомога його була чисто номінальною, тому що господарство – це було не його.

Та й особливого розрахунку на його допомогу не було.

Катя лише могла собі дозволити кілька вільних від дітей вечорів, залишаючи дочок з татом.

Хоча, найчастіше по дорозі до своїх подружок на культурний відпочинок, вона завозила дівчаток своїй рідній сестрі.

Жити в двокімнатній квартирі добре, але коли можна напружитися і купити трикімнатну, в цій стає тісно.

Напружилися!

— Ваня, це просто якась удача! Іра, моя сестра, купила квартиру в новому будинку! І теж трикімнатну!

— Передай їй мої вітання, — буркнув Ваня, відпочиваючи після рейсу.

— Я дізналася, квартира точно під нею ще не продана! А?

— Що, «А?» — не зрозумів Іван.

— Давай купимо квартиру прямо під моєю сестрою? Будемо в гості ходити, дітей відправляти на ночівлю? — Катя підморгнула. — Ми ж ще не старі!

Іван задумався:

— В принципі, зручно!

А потім жартували:

— А прорубаємо дірку і поставимо гвинтові сходи, і буде у нас дворівнева квартира для великої і щасливої родини!

Але справа була зроблена, а гвинтові сходи залишилися в графі «жарти».

Коли Маші виповнилося п’ять років, а Даші було дванадцять, сталося те, що поставило хрест на подальшому існуванні сім’ї…

Іван якраз повернувся з не найвдалішого рейсу, і з цієї причини третій день святкував «день водія», перебуваючи в хмілі.

А Катя влаштувала щось на зразок кухонного корпоративу з дівчатами, з якими працювала.

На кухні сиділи четверо. І за невимушеною бесідою коротали час.

І Ваня почав щось розповідати, дещо перекручуючи факти.

І як це зазвичай буває, Катя вигукнула:

— Ой, що ти кажеш? Не так все було! — посміхнулася і почала розповідати спочатку, як було насправді.

Цілком звичайний випадок, тільки реакція Івана була, м’яко кажучи, дивною.

— Чого ти мене перебиваєш? Хто в домі господар? Як ти взагалі посміла мені рот затуляти? Хто ти взагалі така?

Варто зауважити, що Катя була невисокою і стрункою. Тобто живої ваги в неї було кілограмів п’ятдесят п’ять.

Від поштовху Івана Катю буквально знесло з табурета і втиснуло в стіну.

А Іван підхопився і хотів… ногою… лежачу дружину.

Ось тут миттєво зреагувала Наталка, подружка, яка не так давно позбулася чоловіка-тирана. Вона схопила табурет і луснула його об спину Івана.

Свідомість покинула чоловіка!

А Софія з Наталкою підхопили Катю, забрали з дитячої дівчаток і втекли до Катіної сестри поверхом вище.

Наступного ранку Іван приповз з квітами до дверей квартири сестри і став випрошувати пробачення, посилаючись на помутніння і погане самопочуття.

Можливо, так воно і було, в сенсі помутніння і пари святкових напоїв, але раніше Іван не дозволяв собі навіть голос підвищити на дружину. А тут…

— Я на тебе заяву не напишу тільки тому, що не хочу псувати анкету дочкам. Даша хоче в поліцію піти працювати.

Але далі з тобою жити я не збираюсь! Тільки розлучення і більше ніяк! — заявила Катя.

Того вечора він зібрався і поїхав у черговий рейс, а коли повернувся через два тижні, став зовсім іншою людиною.

Образи і погрози сипалися як з рогу достатку. При цьому він погрожував як Каті, так і дочкам.

Тільки в перший раз Катя здивувалася, а потім спокійно записувала всі погрози на диктофон.

Якщо не заяву в поліцію, то хоча б налякати для поступливості.

А розлучили їх без особливої тяганини. Тільки Іван відмовився з’їжджати з квартири.

— Ага, зараз! Тримай кишеню ширше! Я тут прописаний! А ще при розлученні я маю право на половину!

— Яку половину? — обурилася Катя. — Іване, цю квартиру ми купили на гроші від продажу попередньої, а на ту нам мої батьки гроші дали!

— Але куплена вона була в шлюбі! І твоя машина, до речі, теж!

— Але машину, ти сам знаєш, я за свої купила!

— Знаю, і що? — він замислився, обмірковуючи щось у голові. — Договір такий. Ти віддаєш мені половину вартості машини, і я не претендую на квартиру!

Я весь цей час працював, зарплату додому приносив! Тож, сама розумієш!

Катя продала машину, чесно розділила гроші і хотіла віддати їх колишньому чоловікові, але той знову поїхав у рейс.

— Передай Денису, а він мені потім віддасть, коли я повернуся, — сказав Іван по телефону.

— З тим же успіхом, я сама їх тобі віддам, — відповіла Катя.

— Я тебе знаю! Потім з тебе їх не витрясеш!

Денис був їхнім спільним другом. Не раз вони зустрічалися і гуляли разом. Сім’ями дружили. Тому Катя віддала гроші Денису, правда попросила розписку.

— Катю, яка розписка? Ти що? — посміхнувся Денис. — Віддам я Іванові гроші! Ми ж друзі!

Катя віддала. Даремно вона це зробила…

Коли Іван повернувся, то подзвонив і зажадав гроші за машину.

А Денис тоді сказав, що бачити нічого не бачив, і знати нічого не знає ні про які гроші…

Вдруге Катя віддала гроші з розпискою. І пішла на це, тільки щоб він відмовився від претензій на квартиру і відстав від неї, врешті-решт.

Була справа, заради сміху, Катя якось прикинула, а хто утримує їхню сім’ю? І виходило, що вона.

Так, Іван працював, зарплату привозив. Але у нього була тяга до дорогих речей, елітних напоїв і хорошої, вважай, дуже дорогої їжі.

Тобто, що привозив, то на себе і витрачав. Так ще й в Катіну кишеню залазив, але тоді, хто це рахував.

А ще він обурився тому, що йому призначили занадто великі аліменти.

Спочатку подав на батьківство на старшу дочку. Його виявилося. Потім на молодшу. Теж його.

А він же при них хизувався, що вони можуть бути нагуляними. Так після його криків дівчатка стали його боятися.

І ще був випадок, коли Каті потрібно було відскочити по роботі, а розлучення тоді ще не було, але до нього йшло. Так ось дочки відмовилися залишатися з татом.

Але Іван не задовольнився грошима, що витягнув з Каті, так ще злий був, що аліменти оскаржити не зміг. І як фінал всієї пісні, зажадав половину квартири…

***

— Ой, і що ти мені зробиш? — гордовито запитав Іван.

— Що? — Катя посміхнулася. — Загинай пальці! Квартира! Ти маєш право тільки на половину тієї частини, яка становить різницю між вартістю старої і нової!

А стару квартиру купили за гроші, які дали мої батьки! І це можуть підтвердити вони самі, я, моя сестра і її чоловік!

Катя нагородила колишнього чоловіка ще однією посмішкою.

— Моя машина, вартість якої ти отримав за два рази. Половину за розпискою, питань немає.

А ось вірну половину я передала Денису біля його під’їзду світлим днем і під камерами спостереження. Я спеціально поїхала і подивилася. Мені навіть запис показали.

Так ось, передавала я без конверта і пакета. Там чітко видно, що я передаю гроші.

А Денис клянеться, що його взагалі в місті не було. Так ось, я напишу заяву про шахрайство.

Тут не тільки тобі прилетить, але і твоєму другові! Він тобі потім спасибі скаже, що ти його підставив.

Іван хотів щось заперечити, але слів не підібрав.

— А другу заяву я напишу про загрозу життю і здоров’ю! Твої погрози у мене всі в аудіоформаті, і я їх додам до заяви.

І тепер діти! Аліменти ти платитимеш, а ось батьківських прав я тебе позбавлю! Ти ж і дочкам погрожував!

Іван нервово ковтнув.

— А на закуску тобі ще один факт. Даша підійшла до мене позавчора і попросила: «А можна я буду тата називати просто Ваня? Я не люблю його і боюся! І я не хочу такого тата!»

Іван схопився за серце.

— Вільний! — сказала Катя. — До зустрічі в суді!

Як з ланцюга…