Коли Маші виповнилося п’ять років, а Даші було дванадцять, сталося те, що поставило хрест на подальшому існуванні сім’ї… Іван якраз повернувся з не найвдалішого рейсу, і з цієї причини третій день святкував «день водія», перебуваючи в хмілі. А Катя влаштувала щось на зразок кухонного корпоративу з дівчатами, з якими працювала. — Чого ти мене перебиваєш? Хто в домі господар? Як ти взагалі посміла мені рот затуляти? Хто ти взагалі така?

— Яку половину? — обурилася Катя. — Іване, цю квартиру ми купили на гроші від продажу попередньої, а на ту нам гроші дали мої батьки!
— Але вона була куплена під час шлюбу! І твоя машина, до речі, теж!
— Але машину, ти сам знаєш, я купила за свої гроші!
— Знаю, і що? — він замислився, обмірковуючи щось у голові. — Договір такий. Ти віддаєш мені половину вартості машини, і я не претендую на квартиру!
— Припини! Нижче падати нікуди! — вигукнула Катя…
— Я маю право! — крикнув Іван. — І я буду боротися за своє право!
— Ваню, хоча б зовні залишся людиною!
— Я людина, і це звучить гордо! – заявив Іван.
— Ти ще скажи, що пишаєшся тим, що вже зробив? – Катя похитала головою.
— Я повинен був переконатися, і я переконався! І це теж було моє право! – сказав гордовито Іван. — А тепер я хочу половину квартири!
— Але ми ж домовилися, що ти не будеш претендувати на квартиру, якщо я тобі віддам половину вартості машини! Моєї машини, зауваж!
— За розпискою! — він криво посміхнувся. — А ти цього не доведеш!
— Іване, я закликаю до залишків твоєї совісті!
— З половиною квартири моя совість буде в порядку! — його посмішка стала ширшою.
— Тобто, по-доброму ти не хочеш? — Катя трохи нахилила голову і подивилася на колишнього чоловіка з-під лоба.
— У мене є право на це майно! І я його отримаю!
— Ваня, я в останній раз тебе питаю: ти хочеш проломити дно чи, все-таки, залишишся людиною?
— Ой, ти мені ще погрожувати почни! — розсміявся він. — Ось і подивимося в суді, хто у нас дно проломить, а хто людиною залишиться! Ти занадто багато дивишся телевізор! У твоїх серіалах немає ані краплі правди!
А ось жорстока реальність навчить тебе бути поступливою дружиною! Якщо на тебе хоч хтось подивиться!
— А тепер послухай мене, пташко! — Катя випрямилася і злегка посміхнулася. — Ти гарно співав, але ти забув, що ти простий водій, хоч і далекобійник, а я маю дві вищі освіти і купу знайомих, серед яких трапляються і юристи!
І я вже проконсультувалася! І знаєш, я хотіла вирішити все по-доброму, але якщо ти став у позу, то га тебе чекатиме справжнє пекло!
Катя з Іваном були знайомі з ранньої юності. Хоч він і був старший за неї на три роки, але дівчаткам-підліткам однолітки не дуже цікаві.
А взагалі, вони були друзями в одній компанії.
Так вийшло, може тому, що знайомі були давно, але між ними виникло почуття, дещо більше, ніж дружба. У підсумку ледве дочекалися, поки Катя закінчить університет, і відразу ж одружилися.
Хоч освіта бухгалтера і цінувалася, але у Каті душа не лежала до рахунків і паперів.
Могла вона, звичайно, піти працювати за професією, але її душа вимагала чогось іншого.
І душа б потіснилася, якби не з’явилася можливість.
— Дивись, — сказав якось Ваня, коли молоде подружжя розмовляло про подальшу долю, — Катя, я працюю далекобійником, три тижні в рейсі, тиждень вдома. Ти тут від туги здихаєш.
А я поговорив з нашими дівчатами-логістами, так вони добре заробляють! Поки я катаюся, вчися! А потім будеш сама мене в рейси відправляти!
— Так це п’ять років! — насупилася Катя.
— І що? — знизав плечима Ваня. — Зате нудьгувати не будеш! І мене чекати буде простіше! А ще будеш розуміти, яка у мене складна і відповідальна робота!
Катя вивчилася на логіста-міжнародника, влаштувалася на роботу. Почала набиратися досвіду.
Спочатку пішла з офісу, почала працювати з дому. Потім влаштувалася в іншу організацію, а потім пішла у вільне плавання.
Оформилася індивідуальним підприємцем і сама зводила клієнтів і перевізників, непогано отримуючи свої відсотки.
А шлюбу вже стукнуло п’ять років.
— Катрусе, а чи не час нам дитинку завести? — запитав Іван.
— Так ми на квартиру ще не заробили, — посміхнулася Катя.
— А ось, стимул і буде!
Але до цього питання підключилися Катині батьки.
— Донечко, ми збирали, щоб дачу купити, — сказала її мама, — а зараз як подумаю, що це треба кудись їздити, щось там робити… Ми з татом вирішили вам віддати ці гроші! Можна купити двокімнатну квартиру!
— Мамо? — здивувалася Катя. — Ви ж не так багато заробляєте, звідки гроші?
— Донечко, так ми збирали багато років! — посміхнулася мама. — Була мрія про дачу, а зараз як подумаєш, та ну її!
Квартиру, звичайно, взяли не в новобудові, а на вторинному ринку, якій був потрібен ремонт.
Mother’s Day gifts
Але Картиних доходів плюс зарплати Івана вистачило на невеликий ремонт.
А тут вже й донька народилася, Дашею назвали.
– Це мій дар небес! – пишався донькою Іван. – Я просив, я старався, і мене за працю винагородили!
Катя хотіла сказати, що може ти і старався, а на квартиру гроші дали її батьки, але говорити не стала. Головне, що новоявлений батько був щасливий.
Маленька дитина на руках – це не привід потонути в господарстві та побуті. Катя продовжувала працювати логістом.
Адже вже була напрацьована база постійних клієнтів, які дзвонили і задавали питання.
Та маленька дитина, хочеш ти того чи не хочеш, вимагає часу і уваги.
Тоді Катя згадала про знайому дівчину
Соню, з якою якраз на логіста і вчилася. І запропонувала працювати в тандемі.
А та сиділа в організації, хапаючи крихти зі столу наймача, і ніяк не могла зважитися на вільний політ. Тому пропозицію Каті вона прийняла з радістю.
Життя йшло своєю чергою. А коли Даші виповнилося сім, з’явилася маленька Маша.
Катя з Софією на той час продовжували розвиватися, тому довелося переманювати у конкурентів ще одну колегу, Наталочку.
За відпрацьованою схемою, з Машею напереваги, Катя продовжувала працювати, не забуваючи ростити і виховувати Дашу.
Ні, нудним її життя в цей час не назвеш. Все сама, все на собі. А Іван, як катався по всій країні, так і продовжував кататися.
Коли був вдома, він, звичайно, допомагав, але допомога його була чисто номінальною, тому що господарство – це було не його.
Та й особливого розрахунку на його допомогу не було.
Катя лише могла собі дозволити кілька вільних від дітей вечорів, залишаючи дочок з татом.
Хоча, найчастіше по дорозі до своїх подружок на культурний відпочинок, вона завозила дівчаток своїй рідній сестрі.
Жити в двокімнатній квартирі добре, але коли можна напружитися і купити трикімнатну, в цій стає тісно.
Напружилися!
— Ваня, це просто якась удача! Іра, моя сестра, купила квартиру в новому будинку! І теж трикімнатну!
— Передай їй мої вітання, — буркнув Ваня, відпочиваючи після рейсу.
— Я дізналася, квартира точно під нею ще не продана! А?
— Що, «А?» — не зрозумів Іван.
— Давай купимо квартиру прямо під моєю сестрою? Будемо в гості ходити, дітей відправляти на ночівлю? — Катя підморгнула. — Ми ж ще не старі!
Іван задумався:
— В принципі, зручно!
А потім жартували:
— А прорубаємо дірку і поставимо гвинтові сходи, і буде у нас дворівнева квартира для великої і щасливої родини!
Але справа була зроблена, а гвинтові сходи залишилися в графі «жарти».
Коли Маші виповнилося п’ять років, а Даші було дванадцять, сталося те, що поставило хрест на подальшому існуванні сім’ї…
Іван якраз повернувся з не найвдалішого рейсу, і з цієї причини третій день святкував «день водія», перебуваючи в хмілі.
А Катя влаштувала щось на зразок кухонного корпоративу з дівчатами, з якими працювала.
На кухні сиділи четверо. І за невимушеною бесідою коротали час.
І Ваня почав щось розповідати, дещо перекручуючи факти.
І як це зазвичай буває, Катя вигукнула:
— Ой, що ти кажеш? Не так все було! — посміхнулася і почала розповідати спочатку, як було насправді.
Цілком звичайний випадок, тільки реакція Івана була, м’яко кажучи, дивною.
— Чого ти мене перебиваєш? Хто в домі господар? Як ти взагалі посміла мені рот затуляти? Хто ти взагалі така?
Варто зауважити, що Катя була невисокою і стрункою. Тобто живої ваги в неї було кілограмів п’ятдесят п’ять.
Від поштовху Івана Катю буквально знесло з табурета і втиснуло в стіну.
А Іван підхопився і хотів… ногою… лежачу дружину.
Ось тут миттєво зреагувала Наталка, подружка, яка не так давно позбулася чоловіка-тирана. Вона схопила табурет і луснула його об спину Івана.
Свідомість покинула чоловіка!
А Софія з Наталкою підхопили Катю, забрали з дитячої дівчаток і втекли до Катіної сестри поверхом вище.
Наступного ранку Іван приповз з квітами до дверей квартири сестри і став випрошувати пробачення, посилаючись на помутніння і погане самопочуття.
Можливо, так воно і було, в сенсі помутніння і пари святкових напоїв, але раніше Іван не дозволяв собі навіть голос підвищити на дружину. А тут…
— Я на тебе заяву не напишу тільки тому, що не хочу псувати анкету дочкам. Даша хоче в поліцію піти працювати.
Але далі з тобою жити я не збираюсь! Тільки розлучення і більше ніяк! — заявила Катя.
Того вечора він зібрався і поїхав у черговий рейс, а коли повернувся через два тижні, став зовсім іншою людиною.
Образи і погрози сипалися як з рогу достатку. При цьому він погрожував як Каті, так і дочкам.
Тільки в перший раз Катя здивувалася, а потім спокійно записувала всі погрози на диктофон.
Якщо не заяву в поліцію, то хоча б налякати для поступливості.
А розлучили їх без особливої тяганини. Тільки Іван відмовився з’їжджати з квартири.
— Ага, зараз! Тримай кишеню ширше! Я тут прописаний! А ще при розлученні я маю право на половину!
— Яку половину? — обурилася Катя. — Іване, цю квартиру ми купили на гроші від продажу попередньої, а на ту нам мої батьки гроші дали!
— Але куплена вона була в шлюбі! І твоя машина, до речі, теж!
— Але машину, ти сам знаєш, я за свої купила!
— Знаю, і що? — він замислився, обмірковуючи щось у голові. — Договір такий. Ти віддаєш мені половину вартості машини, і я не претендую на квартиру!
Я весь цей час працював, зарплату додому приносив! Тож, сама розумієш!
Катя продала машину, чесно розділила гроші і хотіла віддати їх колишньому чоловікові, але той знову поїхав у рейс.
— Передай Денису, а він мені потім віддасть, коли я повернуся, — сказав Іван по телефону.
— З тим же успіхом, я сама їх тобі віддам, — відповіла Катя.
— Я тебе знаю! Потім з тебе їх не витрясеш!
Денис був їхнім спільним другом. Не раз вони зустрічалися і гуляли разом. Сім’ями дружили. Тому Катя віддала гроші Денису, правда попросила розписку.
— Катю, яка розписка? Ти що? — посміхнувся Денис. — Віддам я Іванові гроші! Ми ж друзі!
Катя віддала. Даремно вона це зробила…
Коли Іван повернувся, то подзвонив і зажадав гроші за машину.
А Денис тоді сказав, що бачити нічого не бачив, і знати нічого не знає ні про які гроші…
Вдруге Катя віддала гроші з розпискою. І пішла на це, тільки щоб він відмовився від претензій на квартиру і відстав від неї, врешті-решт.
Була справа, заради сміху, Катя якось прикинула, а хто утримує їхню сім’ю? І виходило, що вона.
Так, Іван працював, зарплату привозив. Але у нього була тяга до дорогих речей, елітних напоїв і хорошої, вважай, дуже дорогої їжі.
Тобто, що привозив, то на себе і витрачав. Так ще й в Катіну кишеню залазив, але тоді, хто це рахував.
А ще він обурився тому, що йому призначили занадто великі аліменти.
Спочатку подав на батьківство на старшу дочку. Його виявилося. Потім на молодшу. Теж його.
А він же при них хизувався, що вони можуть бути нагуляними. Так після його криків дівчатка стали його боятися.
І ще був випадок, коли Каті потрібно було відскочити по роботі, а розлучення тоді ще не було, але до нього йшло. Так ось дочки відмовилися залишатися з татом.
Але Іван не задовольнився грошима, що витягнув з Каті, так ще злий був, що аліменти оскаржити не зміг. І як фінал всієї пісні, зажадав половину квартири…
***
— Ой, і що ти мені зробиш? — гордовито запитав Іван.
— Що? — Катя посміхнулася. — Загинай пальці! Квартира! Ти маєш право тільки на половину тієї частини, яка становить різницю між вартістю старої і нової!
А стару квартиру купили за гроші, які дали мої батьки! І це можуть підтвердити вони самі, я, моя сестра і її чоловік!
Катя нагородила колишнього чоловіка ще однією посмішкою.
— Моя машина, вартість якої ти отримав за два рази. Половину за розпискою, питань немає.
А ось вірну половину я передала Денису біля його під’їзду світлим днем і під камерами спостереження. Я спеціально поїхала і подивилася. Мені навіть запис показали.
Так ось, передавала я без конверта і пакета. Там чітко видно, що я передаю гроші.
А Денис клянеться, що його взагалі в місті не було. Так ось, я напишу заяву про шахрайство.
Тут не тільки тобі прилетить, але і твоєму другові! Він тобі потім спасибі скаже, що ти його підставив.
Іван хотів щось заперечити, але слів не підібрав.
— А другу заяву я напишу про загрозу життю і здоров’ю! Твої погрози у мене всі в аудіоформаті, і я їх додам до заяви.
І тепер діти! Аліменти ти платитимеш, а ось батьківських прав я тебе позбавлю! Ти ж і дочкам погрожував!
Іван нервово ковтнув.
— А на закуску тобі ще один факт. Даша підійшла до мене позавчора і попросила: «А можна я буду тата називати просто Ваня? Я не люблю його і боюся! І я не хочу такого тата!»
Іван схопився за серце.
— Вільний! — сказала Катя. — До зустрічі в суді!
Як з ланцюга…