Христина мляво сиділа в кріслі та жувала булку.

– Христинко, погодка яка, а? Може прогуляємось?

-Ти збожеволів? Така спека, я топлюся вся, не забувай, що я ношу твого спадкоємця.

Христина з перших днів очікування заявляла, що подарує чоловіку спадкоємця.

-Це буде найпрекрасніший хлопчик у світі, — каже Христина всім і кожному.

-Христина, сьогодні Наташа Сашку з Машкою приведе.

-Куди приведе, у сенсі приведе? – Христина зробила зляканий вигляд, – Вітю, ти з глузду з’їхав?

Христина обхопила живіт обома руками та з переляком дивилася на чоловіка.

-Вітя, я ж чекаю дитину, які ще діти? І чому вони мають бути у нас?

-Христина, – м’яко каже Вітя, це мої діти, і Наталя приведе їх до мене, до їхнього батька.

-Я не хочу, – плаче як маленька Христина, – Ти знову провозишся зі своїми дітьми, а я сидітиму однаааа, ууууу.

-Христина, ти можеш піти з нами ми ж нічого не робимо надприродного.
Сходимо, посидимо в піцерії, може в кіно сходимо, ну…

-Ти збожеволів? Ти хочеш втратити спадкоємця? Ні вже я вдома посиджу.

-Сподіваюся, коли я в нас з’явиться спадкоємець, він не тягатиме дітей до нас, – каже Крістіна Вітіній сестрі, Уляні.

-У сенсі не тягатиме? Це його діти, його рідні діти й він так само любитиме їх, ти що?

-Ай, – легковажно махає рукою Христина, – Як тільки він побачить нашого рідного та коханого малюка, він забуде про Наталчиних дітей.

Уляна йде від брата в змішаних почуттях, може це, тому що в неї гормони? Кажуть у жінок мізки затуманює, народить і нормальною стане, розмірковує Уляна.

На вихідні Наташа, колишня Вітіна, дружина привела дітей.

-Дякую, Віть, ти дуже нас врятував, ми з Колею з друзями у похід зібралися.

-Та ти що, Наташ, які питання, приводь дітей у будь-який час.

-Дякую, Вітя…

“Що??? Будь-коли? Та він знущається?” – Христина палала від гніву, значить їхня матуся розважатиметься, а вона знову проведе вихідні на самоті.

Христина розплакалася від злості та образи.

Віктор увійшов у кімнату весело наспівуючи, діти висли по обидва боки від батька, Христина ридала лежачи на ліжку, їй так було прикро. Носиться з цими дітьми та зовсім не звертає уваги на неї.

Он у Кіри чоловік не відходить від неї, всі капризи виконує, захотіла Кіра серед ночі оселедець чи кавун, він біжить та купує.

Взагалі любить Кірку, а цей, тільки й знає, що гасає зі своїми дітьми. Христина ридає, плечі її стрясаються, вона вже схлипує все мокре обличчя від сліз і подушка.

-Христина, що таке? Що? Де болить дівчинка моя? Живіт?

Христина махає головою, Віктор носиться як божевільний і зовсім не звертає уваги на тихих дітей. Отак, хай знають, що вона тут головна, а то, бач…

– Потерпи, потерпи, моя дівчинко, зараз швидка приїде.

-Ууу, – плаче Христина, – не хочу швидку, ууу.

-Треба, треба моя люба.

Приїхала швидка, дівчина лікар із холодними руками мило посміхаючись оглянула її.

-Що? Що таке? Лікарю?

-Треба до лікарні їхати, – стомлено каже лікар, – все напружено, я не можу поставити діагноз, потрібен фахівець.

-Ні, – кричить Христина, – ні, я не поїду.

-Пишіть відмову від госпіталізації, каже лікар.

Христина, схлипуючи, швидко пише розписку.

-Христиночко, може поїдеш? Тебе обстежать…

-Ні, – гаркає Христина, так, що від неї відсахнулася лікар.

-Постільний режим тишу та спокій, – каже лікар і йде.

Віктор ще посидів біля Христини, потім пішов годувати та розважати дітей.

-Христино, ми йдемо тобі щось потрібно?

-У сенсі йдеш? Ти що кинеш мене одну? Я мало не втратила нашу дитину, а ти… Ти…

-Христина – м’яко каже Віктор, – ти сама відмовилася від госпіталізації, а я не можу кинути дітей.

-Іди, забирайся, уууу.

-Він мене не любить, – дзвонить і скаржиться Уляні Христина, чомусь саме молодшу сестру чоловіка вона обрала собі для жалібних “пісень”, наївно вважаючи що Уляна все передасть матері, а та посварить Віктора, мамі Вітіної, Христина теж на нього скаржиться, а вона каже Віті що так робити не можна.

-Мамо, – Улянка підходить до мами, я не хочу бути подушкою для Христинки.

-Не зрозуміла ти про що, дочка, – питає мама.

-Та про те, я не збираюся вислуховувати ті марення, які вона каже, то спадкоємця вона Вітьку народить, королева, прямо єгипетська.

-У Єгипті є королі? – Сміється мама.

-Та мені начхати, у нас он, своя королева, діти їй заважають, володарка прямо, все, дай мені гроші на нову сімку, я не хочу з цією вівцею більше спілкуватися.

-Уляна, ти що таке кажеш?

-А ти послухай, що вона несе, тобі вона не дзвонить …

-Чому ж, – відповідає мама, – Дзвонить. Вона молоденька, Уляно, ось і тягнеться до тебе, інстинктивно, ну? Дитина з’явиться і пройдуть у неї ці чудасії.

-Не впевнена.

Христина ж, накрутивши себе ще більше, відчула, що в неї справді розболівся живіт.

Вона зателефонувала своїй мамі, та приїхала і відвезла Христину до лікарні. Такий скандал влаштувала ця мама, дісталося всім довели її бідолашну дитину, дісталося Віктору в першу чергу, свекрусі, свекру і навіть Уляні, яка посміла не дослухати її доньку, кинула слухавку.

-Все, я так не можу, – сказала Уляна дивлячись на брата – як хочеш, але з твоєю істеричкою я більше спілкуватися не буду, і дотримала слова.

Все ж поміняла сім-карту, мама підозрює, що батько купив Уляні, і коли мама давала телефон, показуючи, що там Христина, Уляна, мовчки йшла.

Щоразу, коли Наташа приводила дітей Христина, закочувала істерики та опинялася у лікарні.

Вітя був між двома вогнями.

-Вітюш, давай дітлахів до нас, – сказала якось мама, ти зніми погуляй і до нас приводь.

Звичайно, Христина істерила і плакала що Віктор іде, але вже менше, не так, як коли були діти, хоч невелике затишшя настало.

Карина з’явилася вагою три кілограми п’ятсот грамів.

— Отак, спадкоємець, — хмикнула Уляна.

-Ульян, – обсмикнула її мама, – ну що ти …

Дівчинка всіх зачарувала, Христина навіть дозволила Вітіним старшим дітям познайомитись із сестричкою, а потім усе, на цьому перемир’я закінчилося.

-Все, більше ніяких походів із тими дітьми, – жорстко сказала Христина. – У тебе є своя дитина.

-Христино, вони всі мої діти.

— Значить, я поїду до мами…

Так минув рік.

У свекрухи стався день народження не ювілей, вирішили вдома своєю сім’єю посидіти, коли Христина побачила Сашку з Машкою, вона насупилася.

-А що ви, Вікторія Дмитрівно, самі сказали своєю сім’єю посидимо…

-Звичайно, Христино, нікого не запросила, навіть сестру з братом … Просто самі, тихо, по-сімейному.

— Це називається тихо, — кивнула Христина у бік кімнати Уляни, де Вітіні діти, Улянка та сам Віктор, шаленіли на підлозі.

-Та нехай грають, – добродушно посміхнулася свекруха, скоро Каринка підросте, теж братиме участь у цих іграх.

-Ні, моя дочка не поводитиметься як дикун, – сказала Христина і вийшла з кімнати.

Весь вечір вона дула губи, не пускала з рук Карину, ні з ким не розмовляла, а коли Маша підійшла пограти з сестричкою, грубо відштовхнула її та ляснула по руці.

-Прибери свої брудні руки, – прошипіла Христина.

-Машенька йди пограй, – сказала мама Віті, намагаючись згладити ситуацію.

-Так, стоп, це з чого вони у неї брудні? – злетіла раптом Уляна, – що зробила дитина? Погладила сестричку по ручці?

-Яка вона їй сестричка, – верещала Христина й осіклася, побачивши погляди свекрів, чоловіка та Уляни.

-Ти хочеш сказати, що народила дівчинку не від мого брата? – Запитала Уляна.

-Ульяна, – знову спробувала згладити ситуацію свекруха, але дівчину було не зупинити.

Вони лаялися так голосно, що батько Христини та Віктора відвів дітей обережно забравши Каринку з рук Христини, та навіть не помітила, так була захоплена скандалом.

-Що ви все носитеся з цими дітьми я не розумію. У вас є своя, рідна онука та племінниця, ось!

-А ті діти? Ти їх куди пропонуєш подіти?

-Та мені начхати, я не хочу їх бачити, не розумієте? Вони мені нагадують про іншу жінку, з якою у Віті були стосунки! Я йому дісталася без тягаря минулих проблем, без дітей, без колишніх чоловіків…

-А чого ж ти причепилася до чоловіка, у якого двоє дітей, чиста наша? – Кричить Уляна, – дуже сподіваюся, що ти опинишся на місці Наталки, я подивлюся, як ти тоді заспіваєш…

-Ууу, Вітя, вона хоче, щоб ми з тобою розлучилися, – тупає ногами Христина, – зроби щось, що ти стоїш як бовдур, вгамуй свою тупу негідницю сестрицю.

— Чому вона тупа?

– Вийшов з кімнати свекор, – Вікторе, вгамуй свою істеричку, інакше я … Я більше терпіти це не збираюся.

Віктор швидко зібрав Каринку, та плакала, чіплялася за Машу і не хотіла йти. Гості поїхали.

-Оце так день народження, – сумно сказала Вікторія Дмитрівна.

-Давно треба було цю хабалку на місце поставити, – сказала Уляна, – все, забули дітки, мама, тато, ходімо гуляти.

Христина продовжувала буянити та кричати в машині таксі, Вікторові було соромно перед водієм, який шепнув навздогін якісь підбадьорливі слова.
Скандал тривав до ранку, вранці Христина зібрала Каринку і поїхала до мами.

Віктор повернув її, вона, зрозумівши, що на цьому можна зіграти, почала йти до мами регулярно.

Якось Вітя не прийшов за нею, трубку він теж не брав. Спробувала дзвонити теща, їй теж набридли парафії дочки, Віктор не брав слухавку і від неї.

-Ало привіт, свахо.

-Добрий день.

– Щось треба робити з дітьми, вони самі не можуть впоратися, – гордо сказала мати Христини, – ви не бачите, що розвалюєте молоду сім’ю? Сім’ю вашого сина!

-Я? Розвалюю?

-Так-так, саме ви, це ви вітаєте у себе дітей цієї жінки, ваших колишніх онуків…

-Ви у своєму розумі? Ви доросла жінка! Гаразд Христина, молода, тепер я розумію чиїми словами вона каже, що ви таке кажете взагалі! Як у вас язик повертається?

-Так, зрозуміло, діалогу у нас не буде з вами, що ж зустрінемося в суді.

-Зустрічайтеся, набридли вже.

-Так і знайте, я доведу справу до кінця!

Вікторія Дмитрівна мовчки поклала слухавку. Ну що за жінка, вона ще на весіллі здалася якоюсь зарозумілою і дратівливою.

Віктор із батьком, дітьми та Улянкою поїхали на дачу, Вікторія Дмитрівна зателефонувала чоловікові та все розповіла.

-Та нехай йдуть хоч куди, зараз Віті скажу.

Суд був, бо Віктор не пішов на умови Христини та її мами.

Він мав, припинити спілкування з тими дітьми, вистачить і аліментів, це був найголовніший пункт, там ще по дрібниці, наприклад переписати половину квартири на Христину, ту що купили батьки Віктора…

Не дійшовши загального рішення, вирішили йти до суду.

Христина довго не давала Карину, всіляко поливала брудом Віктора, а якось подзвонила серед ночі, розплакалася і сказала, що їй важко жити з мамою, мама командує, каже, як жити та не міг би він, Вітя поговорити з її мамою або взяти Христину назад, вона обіцяє поводитися добре…

Віктор відмовив.

Він також бере всіх трьох тепер дітей до себе на вихідні, діти дуже дружні між собою.

Займається кар’єрою, про одруження більше не думає.

-Я поки що не готовий, відпочину, дітей треба на ноги поставити, – каже він друзям.

Ставте вподобайки та залишайте свої думки у коментарях!