– З таким підходом тебе кульбабами треба годувати, а не м’ясом! – Виказувала мати знахабнілому сину– Валеро, подивися, яка сукня гарна! – крутилася перед чоловіком Рита у новій сукні.– Ти знову нову купила? – зітхнувши, спитав Валера.

З грошима напружено, а вона знову вбрання собі купує!– Ну, так! – радісно відповіла Рита, продовжуючи крутитися і кокетувати.– А з їжі ти що купила? – спитав Валера.– Йогурт, – відповіла щаслива Рита.– І все? – здивувався Валера. – А вечеряти чим будемо?– Йогуртом! – відповіла Рита. – Він корисний та поживний!Валера закотив очі й важко зітхнув.

– Я чоловік і йогурт для мене не їжа, – намагаючись зберігати спокій, сказав він. – Мені потрібна нормальна гаряча їжа з м’ясом. Ну чи з рибою.– У мене грошей на твоє м’ясо не вистачило, – як ні в чому не бувало відповіла Рита. – І потім, я дівчинка і не зобов’язана тягати сумки з їжею.

Хочеш м’ясо – купи сам.Рита продовжувала крутитись біля дзеркала, а Валера зібрався і пішов до мами, щоб повечеряти.– Що, знову їжі в хаті ніякої немає? – спитала його мама, коли він уплітав тушковану картоплю з м’ясом.– Угу, – з набитим ротом відповів Валера.

– Вона йогурт на вечерю купила і… нову сукню.– Розпестив ти її, – похитала головою його мати. – Дружина насамперед повинна дбати про чоловіка, а вже потім про своє вбрання. Гаразд, я сама з нею поговорю.– Угу, – погодився Валера. Він був радий, що йому самому не доведеться розмовляти з Ритою на цю тему.

Наступного дня Інна Георгіївна прийшла до Рити, коли Валера був на роботі. Рита тим часом писала план проведення весілля. Вона навчалася в інституті та підробляла тамадою на весіллях.Після успішного весілля у своєї подруги, у неї з’явилися замовлення від інших друзів та знайомих.

До кожного весілля вона готувалася ретельно, намагалася продумати все до дрібниць і щоб весілля не були схожі одне на одне. Тому що гості часто були з однієї компанії.– Доброго дня, Рито, – ласкаво привіталася Інна Георгіївна. – Чим займаєшся, не завадила тобі?Рита привіталася, запитала про її здоров’я та запевнивши, що вона їй не завадила, запропонувала випити чаю.– Рито, – почала розмову Інна Георгіївна, – учора Валера приходив, він був дуже голодний.

Сказав, що в будинку немає їжі. Ти нічого не готуєш?– А, зрозуміло, – посміхнулася Рита. – А він не сказав, чому у нас у будинку їжі немає?– Сказав, – відповіла свекруха. – Каже, що ти сукню нову купила, а на їжу грошей не лишилося.– А він не сказав, які гроші у мене мали залишитися? – Запитала у неї Рита.

– А то він уже третій місяць мені ні копійки не дає, живемо на гроші, які я з весіль отримую!– А сукню нову я купила, бо не можу в тому самому вбранні кожне весілля вести.– Як не дає? – здивувалася свекруха. – А куди ж він свої гроші діває?– Мені теж хотілося б це знати, – замислившись, відповіла Рита.

Він завжди ухилявся від розмови, варто було їй заїкнутися про гроші.– Це ти його розпестила, – сказала Інна Георгіївна. – Чоловіка потрібно в їжакових рукавицях тримати. Ну гаразд, я з ним поговорю.Увечері Валера знову прийшов вечеряти до мами. Інна Георгіївна одразу розпочала розмову.

– Я сьогодні розмовляла з Ритою. Ти чому їй грошей на продукти не даєш? І хто платить за квартиру?– Ой, нажалілася вже, – скривив гримасу Валера. – Їй тільки дай, а вона вбрання собі накупить. На вбрання гроші є, ось хай і на їжу знаходить.– А за квартиру я не повинен платити, вона в моїй квартирі живе, ось хай свій внесок і робить.Інна Георгіївна почервоніла від злості й почала звітувати сина:

– Ти чоловік, а сів на шию своїй дружині! Правильно вона робить, що йогуртом тебе годує! З таким підходом тебе кульбабами годувати треба, а не м’ясом!– І квартира ця не твоя, а моя! А ти, дивлюся, добре влаштувався! Точно твій батя-козел!З чоловіком, батьком Валери, Інна Георгіївна розлучилася, коли синові було п’ять років.

Теж від нього ні грошей, ні допомоги, тільки тягарем був. А тепер ось Валера так поводиться.Валера закліпав очима, він сподівався, що мама Риті мозок промиє, а вона прийняла її бік.– Ну, і де твої гроші? – насідала на нього мати. – На що ти їх витрачаєш?– Я не витрачаю, – гордо відповів Валера.

– Я збираю. Машину хочу купити. Тільки я на тебе оформлю, гаразд. А то мало що, раптом з Риткою розлучимося, доведеться машину з нею ділити.– Який же ти таки підленький, – гірко відповіла Інна Георгіївна. – Весь у свого батька. Якщо ти й далі так думатимеш, то Рита і справді від тебе піде.– А я нікого й не тримаю! – хмикнув Валера.За два місяці Рита пішла від Валери. Утримувати чоловіка лише тому, що вона живе у його квартирі, якось не вкладалося у її голові.

Це вже не шлюб, а комерційні стосунки.

– Іди, йди! – кричав їй услід Валера.

– Може знайдеш собі дурня, який твої йогурти жертиме! А я собі нормальну дружину знайду, яка вміє готувати!Нормальну дружину він знайшов, та тільки її, так само, як і Риту, втримати не зміг.

Потім, знову знайшов. І ще.

– Усі баби – халявниці! – скаржився Валера другові, який, як і він, був у вічному пошуку тієї самої.Мабуть, тієї, яка буде його утримувати.

– Їм моя хата та мої бабки потрібні! А мені з них ніякої користі. Домашні справи вони й так повинні робити, це їхній обов’язок!

А Рита закінчила інститут, але за професією не стала працювати.

Їй набагато цікавіше проводити весілля, ніж займатися економікою.На одному з весіль вона познайомилася з цікавим, близьким за духом чоловіком.

Тепер вони разом займаються організацією свят і готуються провести найважливіше в житті весілля. Своє!