— Зрозуміло, що зараз йдеться не лише про неї, а й про її дітей, але ж думати про них мала вона в першу чергу, — розповідає про сестру свого чоловіка Надія.

— А з ким вони зараз? І стривай, а її чоловік де?

— Діти зараз зі свекрухою. І ще довго з нею будуть. А чоловік… чоловік зник у тумані майже одразу, ні, перший тиждень він їй ще апельсини в лікарню тягав, хоча вона тоді в тяжкому стані лежала і апельсини їй були до одного місця, а потім свекруха прийшла в квартиру якісь речі онуків забрати, а там якось порожньо, кинулася — жодної чоловічої речі в домі.

Ні, нічого її він не прихопив, але з’їхав і номер телефону змінив одразу ж, словом, Київ великий, шукай вітра в полі.

Надії 42 роки, чоловік її старший на рік, у них вже усталене сімейне життя, 17 років у шлюбі, двоє дітей 13-ти і 9-ти років, майже виплачена іпотека за трикімнатну квартиру.

Починали поетапно: спочатку однокімнатна, потім продали і купили вже трикімнатну 8 років тому, оскільки діти різностатеві.

У чоловіка є вже літня мама, їй 68 років і молодша сестра, якій 34 роки. Про цю сестру, яку звуть Софія, і йде мова.

Особисте життя у Софії довго не складалося, у 27 років в неї зʼявився старший син, батька дитини на горизонті так і не було, записаний він у свідоцтво зі слів самої Софії.

Через два роки несподівано Софія вийшла заміж, там вже зʼявилася у родині донька і через два роки розійшлася з чоловіком: він загуляв. До другого заміжжя Софії дісталася від бабусі двокімнатна квартира, а брата, що називається, з житлом кинули.

— Ти ж чоловік, у вас з дружиною вже трикімнатна, а Соня і так нещасна, — сказала свекруха синові.

— Ну це їхні справи, хоча мені за чоловіка було прикро, — каже Надія. — Але ось Соня… Так, спочатку у неї особисте життя ніяк не складалося, а потім воно дуже навіть складатися почало.

Та ще такими темпами. Гаразд, не вийшло з чоловіком, загуляв, але Боже мій, озирнися ти, не сходись з першим-ліпшим!

Рік тому Софія, на думку Надії, саме підібрала першого-ліпшого чоловіка і привела його в дім.

— Не працював толком, все у нього якісь проєкти були і надії на кредити. Зовиця і так постійно з цими кредитами зв’язувалася. То карту розблокує, мовляв, погашу в пільговий період, але ж ніколи не виходило гасити, виплачувала потім шалені відсотки за цими картами.

Але як же, то ноутбук, то телефон, то кухня нова, — каже Надія.

— Вічно жила на кредитах і витрачала більше, ніж могла собі дозволити. Відкладати? Ні, не чули, життя ж мимо пройде. Їй так, як ми живемо, не подобалося.

— Не вмію економити, — зізнавалася зовиця.

— Та й нічого мені економити. Двоє дітей, знаєш, які на них витрати!

— Звичайно, знаю, — відповідала Надія.

— У мене ті ж двоє дітей і іпотека на додачу.

— І чоловік, у вас дві зарплати, — не здавалася зовиця.

— Про те, що у неї допомога, аліменти на дочку — говорити марно було. Якщо хтось захворів, то на ліки вона «перехоплювала» у мами або у нас. Але мамі вона ніколи не віддавала, а я вимагала повернення боргу.

Повертала. Правда, з таким ображеним виглядом, що мені легше було сказати, що грошей у мене немає, щоб їй позичити. Взагалі без накопичень жила. Ні копійки.

Погасить усі кредити і тут же бере новий. А з цим чоловіком… працювала вона, вважай, одна.

Цього літа Софія учудила: взяла кредит, залишила двох дітей на маму і звозила співмешканця на море. При тому, що ще минулий кредит був, та постійний борг за кредитною карткою.

— Нічого, повернемося, чоловік (так вона називала співмешканця), влаштується на роботу, всі борги ми виплатимо, — оголосила Софія мамі. — І взагалі, мамо, не нагнітай. Все нормально у мене. І буде нормально.

Співмешканець зовиці дійсно знайшов якусь роботу, навіть встиг отримати дві зарплати, і Софія ходила горда, а потім з жінкою трапилося нещастя.

Добиралася від подруги з дачі зі знайомими на машині і потрапила в аварію. Знайомі аварію не пережили, а Софія з жахливими травмами опинилася в лікарні.

— Лікарі одразу сказали, що жити буде, але відновлення буде непростим і дуже довгим. І натякнули одразу, що повноцінна реабілітація коштує добрих грошей, — продовжує Надія.

– Я розумію, що це нещастя. Але зараз на нас на всіх висить і сама зовиця, яка лежить у лікарні, і її діти, які на свекрусі, і її кредити, які треба віддавати. А чоловік, дізнавшись, що його жінка довго буде ще лежачою, та й потім ходитиме ледве-ледве, зник у тумані.

Свекруха Надії звичайна пенсіонерка, для неї навіть прогодувати двох онуків — вже непосильне завдання. Так, є допомога на старшого, аліменти на молодшу і крихітні виплати Софії за лікарняним листом (у неї була сіра схема виплати зарплати).

Є у внучки батько, який живе з новою дружиною в однокімнатній квартирі і не готовий взяти на себе турботу про дочку, та й свекруха різко проти того, щоб віддати внучку хоча б на час відновлення Софії.

— Дітей годувати треба, кредити гасити треба, за комуналку ,,розповідь спеціально для сайту рідне слово,, треба, на лікування треба, — плаче свекруха, а Надію вся ця ситуація шалено злить. В їхньому з чоловіком бюджеті теж не передбачені витрати на виплату кредитів зовиці і на все інше.

— Кинули клич по рідні, звичайно, майже всі відгукнулися. Зібрали дещо. Але боргів зовиці це не покриє. І витрат на її реабілітацію — теж. І щомісяця ніхто не буде скидатися, у всіх же своїх проблем — вище даху.

Свекруха на нас з чоловіком з надією дивиться: не дайте пропасти. А я просто бішуся! Ось як так можна було побудувати своє життя, га? Про що думала? Ні копійки за душею і що?

Настав чорний день, а заплатити за все має брат?

Нам свекруха запропонувала взяти кредит для покриття всіх боргів, хоче продати свою двокімнатну квартиру і взяти однокімнатну, але це довго, а кредит же можна зараз взяти.

Соня в кредит жила, і нам це пропонується?

— Та вже, складна ситуація, — погоджується подруга. — Але може і правда, взяти кредит, а свекруха після продажу своєї двокімнатної квартири і покупки квартири поменше віддасть вам різницю?

— Ага, вона віддасть, — хитає головою Надія. — Якщо буде, що віддавати. Різниця в ціні між двокімнатною та однокімнатною зараз мінімальна. А скільки ми того кредиту візьмемо?

Тільки на покриття боргів Соні й вистачить. А лікувати її на що? От просто бісить. Вона метеликом по життю пурхала, а ми тепер думаємо, як її на ноги поставити, та як її дітей прогодувати.

Що Робити в Такій Ситуації? Це просто крик душі!

Що думаєте? Чи варто Надії та її чоловікові брати на себе фінансовий тягар сестри чоловіка, попри її безвідповідальну поведінку?

Чи є інші варіанти вирішення цієї складної ситуації?