– Марія?! – Ернест не міг повірити власним очам. – Що ти тут… Що ти робиш? – його червоне від напруження обличчя раптом стало білим, як крейда, мабуть, кров прилила кудись в інше місце

– Марія?! – Ернест не міг повірити власним очам. – Що ти тут… Що ти робиш? – його червоне від напруження обличчя раптом стало білим, як крейда, мабуть, кров прилила кудись в інше місце.

– Яка зустріч, любий!.. – сказала Маша, розглядаючи позу, в якій лежав її чоловік.

Деякий час по тому.

– Дякую, що приїхала, Людо.

– А як інакше? Ми ж подруги… – Людмила постійно дивилася на свій телефон, побоюючись пропустити важливий дзвінок.

Нещодавно вона стала молодою бабусею, і її дочка частенько просила допомогти з малюком.

– Я дочці сказала, що в мене сьогодні «дівич-вечір», але сама знаєш, все може бути… У внучки зуби ріжуться, температура… – Люда почала розповідати про бабусині будні, і Марія згадала, як виховувала свою дочку.

Маша поки що бабусею не була і навіть раділа, що її дочка не поспішала з діточками. На думку Марії, статус «бабусі» накинув би їй щонайменше років двадцять.

– Значить, твій чоловік знову пішов? Усі вихідні пропадає, так? – Запитала Люда.

– Ага. Раніше ми з ним в театр ходили, гуляли, відвідували музеї… Вихідні були для сім’ї. А тепер я його бачу лише перед сном.

– Він спочатку тричі на тиждень зникав, а тепер і зовсім став щодня туди навідуватись! – Марія була чорніша за хмару.

– А це справді «фітнес» клуб? – Люда замислилась. – Може клуб, але не для спорту, а чимось іншим там чоловіків розважають? Він у якому стані додому приходить?

– Втомлений.

– Прям змучений?

– Ну, ні.

– А шкарпетки, спітнілі майки приносить?

– У тому й річ, що так. Якби не носив, я б уже давно на сполох забила. Хоча, чи важко мужику шкарпетки та майки «потом просочити?» Не знаю…

– Що тебе турбує?

– Що він надто задоволений почав приходити. Прям такий весь із себе павич. Раніше йшов на годину, а тепер по п’ять годин сидить у цьому клубі! І їсть без апетиту… Ніби ситий.

– А знаєш, кажуть, що гормон радості від спорту схожий на певне почуття задоволення, яке може навіть близькість замінити. Тож він і подружній обов’язок може припинити виконувати, – не посміхаючись, сказала Люда.

– Ти мене потішила! У нас з ним і так уже тільки у свята! – остаточно скисла Маша.

– А ти намагалася з ним поговорити? Може, поставити ультиматум?

– Він каже, що для мене намагається.

– У сенсі?

– Хоче до відпустки стати ідеальним.

– А-а-а. І воно тобі треба? Це «ідеальне», але немічне тіло, – розреготалася Люда. Але Марії було зовсім не смішно.

Стосунки з чоловіком летіли під укіс. Вона жіночим чуттям чула, що зачастив чоловік у фітнес-клуб зовсім не за кубиками на пресі.

– Знаєш, що, люба? А чи не піти тобі також у фітнес-клуб? – раптово спитала Люда.

– Мені? Ну… У мене наче нормально все, – Маша подивилася на відображення в дзеркальних дверцятах шафи.

– Хочеш сказати, що я погладшала?! Говори, я не ображусь! Мені треба знати чесну, неупереджену думку подруги.

– Маріє, – Люда закотила очі. – Хіба я говорю, що ти підеш туди худнути? Ти підеш туди шпигувати!

– А як я дізнаюся, куди йти? Клубів багато… Я вже зателефонувала в кілька, поблизу, але там не розкривають даних своїх клієнтів. Загалом соромно стало, і я кинула цю справу.

– А ми з тобою за твоїм соколом простежимо. Коли у нього тренування?

– Щодня.

– Значить, завтра теж піде?

– Так. Він уже просив випрати його спортивні шорти, треті за рахунком.

– «Щодня міняє сукню, я її не впізнаю», – Люда згадала анекдот, хмикнувши, але знову стала серйозною і розповіла подрузі план:

– Загалом, так…

Наступного дня жінки все підлаштували так, наче зібралися на прогулянку. Саме коли Ернест зібрався на спорт.

Марія, звичайно, намагалася дізнатися назву клубу, але він не сказав. Переклав тему. У документах дружина також не знайшла чеків про оплату, лише картка пропуску без назви клубу.

На щастя, Ернест вирішив пройтися пішки, і жінкам вдалося простежити його шлях. Трималися вони на відстані, але побачити будинок, у який зайшов Ернест, вдалося.

– Ну от, все легко і просто.

– Правда… Тут фітнес-клуб… – здивувалася Маша.

– Відпустило тебе?

– Ну… Не знаю. Чому він тоді не сказав мені назву? А як він хвилювався, коли я в нього це запитала…

– Ходімо, – Люда рішуче схопила подругу за лікоть і повела всередину.

Маша здивувалася, але упиратися не стала.

– Доброго дня! – їх зустріла привітна дівчина на рецепції.

– Здрастуйте. У вас тут роблять людей щасливими? – спитала Люда, підозріло озираючись на всі боки.

– Здоровими, красивими, та, як наслідок – щасливими. Ви бажаєте стати членами нашого клубу?

– А чим ви можете зацікавити нас?

– Ходімо, я проведу вам екскурсію. Бахили, будь ласка, одягніть. Там у нас басейн, тут турецька лазня.

Дівчина водила жінок поверхами, Люда ставила запитання, озираючись. А Маша намагалася роздивитися серед спортсменів свого чоловіка. Тільки щось не вдавалося.

– Ну і де твій благовірний?

– Не знаю…

– Це все? Більше нічого цікавого нема? – Запитала Люда.

– Ой, звичайно! Є ще зал персональних занять. Зараз він, правда, зайнятий…

– А ми одним оком подивимося, не завадимо.

– Людо, ти йди, а я тут… зачекаю, – Маша дуже хвилювалася і не дарма. Люда повернулася із новинами.

– Знайшла я твого півня обскубаного!

– І? Ні… Ти мені не кажи нічого, – знітилася Маша.

– Ні, слухай! Займається він… «вотчингом».

– Що це таке? Заняття?

– Вид спорту, коли молода та гарна ноги задирає. А старий і хтивий дивиться, вдаючи, що качає м’язи. Який м’яз він качає, сама здогадаєшся?

Маша остаточно знітилася.

– У нас акція зараз, – дівчина на рецепції не чула розмови подруг, вона відходила до монітора. – При купівлі абонемента заняття з персональним тренером у подарунок.

– А є у вас молоді та гарні… Хлопчики? – Люда подивилася на дівчину.

– Є, – почервоніла дівчина.

– Тоді ми беремо абонемент. Скільки він коштує?

– Людо…

– Давай, Маша. Замість купівлі нового лахміття займися здоров’ям. І підвищенням самооцінки. Хлопчики досвідчені у вас? З жінками вміють працювати?

– Дуже досвідчені, не турбуйтесь, – кивнула дівчина. – Вам на місяць, чи на рік? При покупці на рік…

– На місяць. Поки що. А там, як піде.

– Ой, а от саме один із наших хлопців. Мишко, вільний зараз? – Дівчина замахала рукою.

– Вільний… – оксамитовим голосом сказав красень із залізними біцепсами. А яка в нього була усмішка! Голлівуд відпочиває!

– Тоді завтра й почнете, – замість Марії відповіла Люда і, переконавшись, що подруга сплатила місячний абонемент, повела її на вулицю.

– Значить, коханка у мого Ернеста? – тихо спитала Маша.

– Сама завтра подивишся. Не варто довіряти чужим словам, – філософськи сказала Люда. – Тільки ти чоловікові не кажи, що купила абонемент в його клуб, хай буде сюрприз.

Увечері Марія щосили намагалася поводитися стримано і, щоб не перетинатися з чоловіком, пішла раніше спати. Проте від її погляду не зникло незадоволене обличчя Ернеста.

– Суп жирний! Може, треба змінити раціон? Звари мені завтра суп з броколі, він корисний, і фігура від нього не псується! – буркнув він.

Маша б здивувалася, адже чоловік терпіти не міг броколі… Але вона була надто зайнята думками про те, як дожити до ранку без скандалу, тому проковтнула зауваження.

Було очевидно, що чоловікові було мало одного зауваження. Він вирішив поговорити щиро і прийшов до спальні, щоб від правильного супу перейти до правильного одягу.

– Я бачив по телевізору рекламу купальника із закритими руками та ногами, – почав він.

– Так? І що?

– Тобі такий треба.

– Навіщо?

– Ну… Ти ж хочеш їхати зі мною у відпустку… Він для вікових дам.

– Правда? А плащ-намет не надіти? Щоб точно нічого не було видно!

– Ну, ти вже не перегинай… Просто я бачив купальник, який ти купила, мені здається, що в ньому в тебе пухкі, в’ялі стегна, наче з целюлітом.

– І давно тобі так здається? Та ти місяць тому таких слів і не знав! Броколі, целюліт…

– Я тебе не хотів образити, просто подумай над купальником, він ще від обгорання на сонці…

– Ясно. Я зрозуміла.

Раз чоловік почав порівнювати її ноги з чужими, значить було з чим порівняти. Маша доклала неймовірних зусиль, щоб не посваритися з ним зараз. Вона вирішила, що помста – страва, яку подають холодною.

Наступного дня вона пішла в крамницю і купила собі білизну, що втягує, а ще дуже відвертий, але красивий спортивний костюм, який зробив те, що потрібно: привернув увагу до переваг, прибравши недоліки.

Після цього вона вирушила до фітнес-клубу і знайшла свого тренера.

– Михайле, привіт… Мені потрібно з вами про дещо домовитися.

– Без проблем.

– Чи можете навчити мене гарно підіймати ноги?

– Так, звичайно!

Вони обговорили вечірнє тренування, домовилися, як він повинен поводитися, щоб отримати хороші чайові, і вона пішла. А потім…

– Маша?! – Ернест мало не кинув «штангу» собі на груди. На щастя, його «помічниця», Оленка, встигла підхопити гриф, і чоловік уникнув травми.

– Яка зустріч, любий! – Марія вдала, що дуже здивована, побачивши чоловіка у фітнес-клубі. Проте вона зазначила, що на його пальці не було обручки…

– Що ти тут робиш? – Запитав Ернест, оцінюючи Машу.

– Те саме, що ти, любий.

Ернест різко підвівся, від чого в очах потемніло. Він хоч і намагався «молодитися», але щось перестарався.

– Ти ж сюди займатись спортом ходиш, чи не так? Чи я чогось не знаю? – Марія перевела погляд на Оленку і, не чекаючи відповіді, продовжила.

– От і я вирішила зайнятися тим самим. Ой, а ось і мій іде. Ну, продовжуйте, продовжуйте… Михайле! Мишко! Я готова.

– Я ваша. Цілком і повністю! – Марія відкинула волосся назад, оголюючи відкриті плечі спортивного топа, і Ернест стиснув щелепи так, що скрип було чути навіть на другому поверсі клубу.

Дружина Ернеста розвернулась і, виляючи стегнами, пішла назустріч молодому, привабливому і дуже рельєфному чоловікові.

– Це ваша знайома? – Олена здивовано витріщивши великі очі, запитала в Ернеста.

– Так, – процідив той, дивлячись як здоровенний тренер, не соромлячись, кладе руку його дружині туди, куди не слід, якщо ти чужий чоловік.

– Давайте, Машо, лягайте… Будемо працювати, – реготнув Мишко.

Михайло відпрацював на двісті відсотків. Ернест був такий злий, що просто пара з вух валила. Він про Оленку і думати забув, хоча всі ці місяці активно залицявся до неї.

– Ернесте, ви мене сьогодні не відвезете додому, як домовлялися? Я вже звикла до наших зустрічей після занять… І пиріг спекла, дієтичний, — спитала Олена, коли заняття закінчувалося.

Як на зло, Марія була поруч і чула розмову. Ернест ледь не похлинувся, зрозумівши, що дружина тепер точно про все здогадалася.

– Звісно, ​​відвезе. Невже на ваших струнких, рівних не целюлітних ніжках пішки ходити? – відповіла Маша. Ернест почервонів.

– Ти не хвилюйся, любий: можеш додому сьогодні не приходити. Я попросила Мишка дати кілька особистих уроків, так би мовити, дуже особистих.

Михайло посміхнувся голлівудською усмішкою та помахав ключами від машини.

– Моя зміна закінчена, поїхали, Машо.

– Усього доброго, Олено. Не годуйте Ернеста, бо він швидко захропе.

Маша сіла у машину до Михайла.

– Вибачте за цей цирк, прошу вас… – вона раптом заплакала.

– Я все розумію, давно на них дивлюся. Ваш чоловік поводився, як вільний чоловік, я не думав, що він одружений.

– А Олена у нас нова дівчинка, активно шукає собі чоловіка, з багатьма клієнтами зустрічається після занять, запрошує до себе.

– Так що не хвилюйтеся, Ернест не єдиний, і можливо, вона його вам скоро поверне, підібравши вдалий варіант.

– Дякую за «втіху», але мені цього вже не треба.

– Знаєте, а поїхали в кафе? Я вас пригощу дієтичним коктейлем, – сказав Мишко.

Маша спочатку хотіла відмовитись, але подумала, що втрачати вже нічого.

Додому вона того вечора не повернулася, після кафе поїхала до подруги та відключила телефон.

Жодного роману з Мишком вона не планувала, але приятелями вони залишилися, тому коли він покликав її в інший клуб, вона, не роздумуючи, пішла з ним і привела фігуру майже в ідеал.

З Ернестом Маша розлучилася. Не змогла вибачити образи, та зустрічей з молодою тренеркою.

На щастя, квартира була куплена у шлюбі, і чоловікові довелося віддати Марії половину вартості, що вистачило на затишну однокімнатну.

Там Маша і влаштувалася, відкривши нову сторінку щасливого, красивого та здорового життя з накачаними сідницями. Так, так!

Їй услід повертали голови чоловіка молодші за Ернеста, але вона віддавала перевагу нічим не зобов’язувальним зустрічам для здоров’я. Їй і так було добре. А це головне! Чи не так?

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.