Лариса та Олексій вийшли із квартири разом. Чоловіку треба було бути на роботі на дев’яту годину, а у Лариси був запис у салон краси. Вони підійшли до паркувального майданчика. Олексій відкрив свою машину і, помахавши дружині, сів на місце водія. А Лариса, озирнувшись на парковці, своєї машини не побачила. – Олексію, ти вчора мою машину не переставляв? – підбігла жінка до машини чоловіка. – Ні, – відповів чоловік. – А що сталося? – А де ж вона тоді? Я ж її вчора ось тут ставила, – здивовано сказала дружина і раптом застигла від несподіваної здогадки.

Лариса та Олексій вийшли із квартири разом. Йому треба було бути на роботі до дев’ятої, а у Лариси сьогодні було нічне чергування, і вона на ранок записалася в салон – давно настав час постригтися.

Вони підійшли до паркувального майданчика. Олексій відкрив свою машину і, помахавши дружині, сів на місце водія.

А Лариса, озирнувшись на парковці, своєї машини не побачила.

– Олексію, ти вчора мою машину не переставляв?

– Ні.

– А де вона тоді?

Олексій виліз із машини, оглянув увесь двір. Синьої тойоти ніде не було.

– Я ж її вчора ось тут ставила, – показала Лариса на порожнє місце для паркування.

– Викликай патрульних, – сказав чоловік.

Лариса набрала номер, повідомила оператора про проблему та відповіла на кілька запитань.

– Ну що? – запитав Олексій.

— Сказали тут чекати, — відповіла вона.

– Тоді чекай. А мені на роботу час, вже запізнююся. Зателефонуйте мені, якщо щось дізнаєшся.

Чоловік поїхав, а Лариса піднялася додому – документи на машину завжди були у неї в сумочці, але вона хотіла перевірити, чи не пропав із шухляди столу запасний комплект ключів.

Ключі були на місці.

Її візит до салону скасовувався. Їй довелося зателефонувати та вибачитися. Поки співробітники, що приїхали, оглядали місце, опитували її і шукали хто щось бачив, минуло чимало часу.

Потім вона у відділенні писала заяву. Загалом, в ніякий салон Лариса вже не потрапила.

Повернулася додому, пообідала, хотіла поспати перед чергуванням, але тут зателефонував чоловік – спитав, чи нема новин.

– Ти в страхову дзвонила? – Запитав її Олексій.

– Ні поки. Якщо надвечір новин не буде, завтра вранці зателефоную, – відповіла вона.

Лариса зрозуміла, що поспати не вдасться, зварила каву, увімкнула телевізор і спробувала зрозуміти поєднання сюжету чергового серіалу. А ближче до вечора почала збиратися на роботу.

Вона була дуже засмучена через машину. По-перше, їй тепер доведеться виходити з дому майже на годину раніше – лікарня, де вона працювала, знаходилася на іншому кінці міста. По-друге, Лариса дуже звикла до своєї машини, хоч вона була вже не нова.

Сьогодні їй довелося вирушити на роботу автобусом. Переживаючи запізнитись, Лариса вийшла з дому рано і у своєму відділенні з’явилася за півгодини до початку чергування.

А близько десятої години вечора на пост до лікарні зателефонував Олексій:

– Здрастуйте, я чоловік Лариси Андріївни. Чомусь не можу до неї додзвонитися. Ви не скажете де вона?

– Лариса Андріївна на процедурі, – відповіла йому медсестра.

– Вона скоро звільниться? – Запитав він.

– Не можу вам сказати, зателефонуйте пізніше.

– А ви не могли б їй передати, щоб вона зателефонувала до чоловіка – це дуже важливо, – попросив Олексій.

– Добре, передам.

Лариса звільнилася лише за дві години. Було вже за північ, але вона набрала номер чоловіка.

– Ларисо, знайшлася твоя машина, – повідомив Олексій. – Треба, щоб ти під’їхала до відділення та забрала свою заяву.

– Чудово! – зраділа Лариса. – Вранці після роботи одразу заїду.

– Ні, приїжджай зараз. Машину взяла Катя. Вона їздила на дачу до своєї подруги. Загалом, я передам слухавку співробітнику, він тобі все пояснить.

Катя була молодшою ​​сестрою Олексія. Їй було вже двадцять п’ять років, вона закінчила університет три роки тому, але все ще шукала себе – за цей час дівчина змінила кілька місць роботи, але ніде не могла протриматися довше трьох місяців. Натомість гарно жити Катя любила. І жила – за рахунок батьків та Олексія.

– Вашу машину зупинили о двадцять один п’ятнадцять на в’їзді до міста. За кермом була Мельник Катерина Сергіївна. Вона представилася вашою родичкою і заявила, що взяла автомобіль із вашого дозволу. Наразі Катерина Сергіївна перебуває у відділенні. Щоб розібратися в ситуації, потрібна ваша присутність, – повідомив Ларисі співробітник.

– Зараз я на чергуванні і приїхати не зможу, – відповіла вона.

– Тоді вашій родичці доведеться чекати до ранку, доки не прийде той співробітник, який займається цією справою, – сказав патрульний.

– Я ще раз повторюю, що не можу покинути роботу. Уявіть, що я поїду до вас, а у відділення привезуть, наприклад, вашого колегу, який потребуватиме моєї допомоги. Адже ви зараз не можете залишити своє робоче місце на пару годин? От і я не можу. А щодо Катерини Сергіївни, то їй ніч, проведена у вас, тільки на користь піде.

У цей час Ларису покликали – швидка привезла нового пацієнта. Через годину вона знову була вільна, але відпочити їй не дали – Олексій та свекруха дзвонили майже до ранку.

– Ти маєш сказати, що сама дозволила Каті взяти машину, – просила Рита Петрівна – мати Олексія та Катерини.

– Ви за когось мене приймаєте? Невже я дозволила б взяти свою машину людині, у якої навіть прав немає? – обурилася Лариса.

– Але Катя вміє водити! Вона на курсах навчалася, – відповіла свекруха.

– Навчалася, а іспит так і не склала. Хоча намагалася, причому тричі.

– Але нічого з твоєю машиною не трапилося! Катя спокійно, без жодних подій, доїхала до дачі своєї подруги, а ввечері повернулася назад. У чому проблема? – говорила свекруха.

– Проблема в тому, що вона, по-перше, взяла ключі від машини у Олексія, а по-друге, у тому, що взяла машину без дозволу, – намагалася пояснити Риті Петрівні Лариса.

– Можна подумати, що якби вона спитала, ти їй дала б автомобіль.

– Не дала б.

– Тобто ти не забереш заяви?

– Ні.

Рита Петрівна кинула слухавку, але буквально за хвилину Ларисі зателефонував чоловік.

– Ларисо, давай скажемо, що це я дозволив Каті взяти твою машину і сам дав їй ключі, – запропонував Олексій.

– Ти готовий заплатити штраф? – запитала Лариса. – Там сума пристойна.

– До чого тут штраф? Адже вона нічого не порушила. Якби не було заяви, її ніхто не зупинив би.

– Може, й ні до чого, ризикни, якщо хочеш, тільки спершу до закону заглянь. Прочитай уважно. Тому що я свою заяву відкликати не буду. Каті давно час навчитися відповідати за свої вчинки, – сказала Лариса.

– Вона не хотіла нічого поганого, просто не подумала.

– А коли вона у нашій квартирі гулянку влаштувала, коли ми у відпустці були – вона теж нічого поганого не хотіла? Запрошувала не зрозумій когось, сусіди патрульних викликали, щоб їх втихомирити. У мене тоді пропало кольє, браслет і дві каблучки.

– Але ж я тобі потім усе компенсував, – нагадав чоловік.

– Усе. Заяву забирати не буду. Нехай отримає те, що заслужила.

Рідня тиснула на Ларису сильно. Свекри навіть відмовилися із нею спілкуватися. Але вона вирішила стояти до останнього.

Каті довелося сплатити штраф. Їй знову допомогли батьки, але за умови, що вона влаштується на роботу і поверне їм усю суму протягом року.