Лариса та Олексій вийшли із квартири разом. Йому треба було бути на роботі до дев’ятої, а у Лариси сьогодні було нічне чергування, і вона на ранок записалася в салон – давно настав час постригтися.

Вони підійшли до паркування. Олексій відчинив свою машину і, помахавши дружині, сів на місце водія.

А Лариса, оглянувши стоянку, своєї Тойоти не побачила.

– Льоша, ти вчора мою машину не переставляв?

– Ні.

– А де вона тоді?

Олексій виліз із машини, оглянув увесь двір. Синьої Тойоти ніде не було.

– Я ж її вчора ось тут ставила, – показала Лариса на порожнє місце для паркування.

– Викрали твою красуню, дзвони в поліцію, – сказав чоловік.

Лариса набрала номер сто три, повідомила оператора про викрадення та відповіла на кілька запитань.

– Ну що? – Запитав Олексій.

– Сказали тут чекати, – відповіла вона.

– Тоді чекай. А мені на роботу час, вже запізнююся. Зателефонуй мені, якщо щось дізнаєшся.

Чоловік поїхав, а Лариса підійнялася додому – документи на машину завжди були у неї в сумочці, але вона хотіла перевірити, чи не зник із ящика столу запасний комплект ключів.

Ключі були на місці.

Її візит до салону зірвався. Їй довелося зателефонувати та перепрошувати. Поки співробітники, що приїхали, оглядали місце, опитували її, та шукали свідків, минуло чимало часу.

Потім вона у відділенні поліції писала заяву про викрадення. Загалом, в жодний салон Лариса вже не потрапила.

Повернулася додому, пообідала, хотіла поспати перед чергуванням, але тут зателефонував чоловік – спитав, чи нема новин.

– Ти в страхову дзвонила? – Запитав її Олексій.

– Ні поки що. Якщо надвечір новин не буде, завтра вранці зателефоную, – відповіла вона.

Лариса зрозуміла, що поспати не вдасться, зварила каву, увімкнула телевізор і спробувала зрозуміти поєднання сюжету чергового серіалу. А ближче до вечора почала збиратися на роботу.

Вона була дуже засмучена зникненням машини. По-перше, їй тепер доведеться виходити з дому майже на годину раніше – лікарня, де вона працювала, знаходилася на іншому кінці міста.

По-друге, Лариса дуже звикла до своєї машини, хоч вона й була вже не нова.

Сьогодні їй довелося їхати на роботу автобусом. Вона боялася запізнитись, тож вийшла з дому рано й у своєму відділенні з’явилася за пів години до початку чергування.

А близько десятої години вечора на пост до лікарні зателефонував Олексій:

– Здрастуйте, я чоловік Лариси Андріївни. Чомусь не можу до неї додзвонитися. Ви не скажете де вона?

– Лариса Андріївна в операційній, – відповіла йому медсестра.

– Вона скоро звільниться? – Запитав він.

– Не можу вам сказати, зателефонуйте пізніше.

– А ви не могли б їй передати, щоб вона зателефонувала до чоловіка – це дуже важливо, – попросив Олексій.

– Добре, передам.

Лариса звільнилася лише за дві години. Було вже за північ, але вона набрала номер чоловіка.

– Ларисо, знайшлася твоя машина, – повідомив Олексій. – Треба, щоб ти під’їхала до відділення поліції та забрала свою заяву.

– Чудово! – Зраділа Лариса. – Вранці після роботи одразу заїду.

– Ні, приїжджай зараз. Машину взяла Карина. Вона їздила на дачу до своєї подруги. Загалом, я передам слухавку лейтенанту, він тобі все пояснить.

Карина була молодшою ​​сестрою Олексія. Їй було вже двадцять п’ять років, вона закінчила університет три роки тому, але все ще шукала себе.

За цей час дівчина змінила кілька місць роботи, але ніде не могла протриматися довше трьох місяців. Натомість гарно жити Карина любила. І жила – коштом батьків та Олексія.

– Вашу машину зупинили о двадцять першій годині на в’їзді до міста. За кермом була Ільїна Карина Сергіївна. Вона представилася вашою родичкою і заявила, що взяла автомобіль із вашого дозволу.

– Наразі Карина Сергіївна затримана та перебуває у відділенні. Щоб розібратися в ситуації, потрібна ваша присутність, – повідомив Ларисі співробітник поліції.

– Зараз я на чергуванні й приїхати не зможу, – відповіла вона.

– Тоді вашій родичці доведеться чекати до ранку, доки не прийде той співробітник, який займається цією справою, – сказав поліціянт.

– Я ще раз повторюю, що не можу покинути лікарню. Уявіть, що я поїду до вас, а у відділення привезуть, наприклад, вашого колегу, який потребуватиме допомоги хірурга.

– Адже ви зараз не можете залишити своє робоче місце на пару годин? От і я не можу. А щодо Карини Сергіївни, то їй ніч, проведена у відділенні, тільки на користь піде.

У цей час Ларису покликали – швидка привезла нового пацієнта. Через годину вона знову була вільна, але відпочити їй не дали – Олексій та свекруха дзвонили майже до ранку.

– Ти маєш сказати, що сама дозволила Карині взяти машину, – вимагала Римма Петрівна – мати Олексія та Карини.

– Ви за кого мене приймаєте? Невже я дозволила б взяти свою машину людині, у якої навіть водійського посвідчення немає? – обурилася Лариса.

– Але Карина вміє водити! Вона на курсах навчалася, – відповіла свекруха.

– Навчалася, а іспит так і не склала! Хоча намагалася, причому тричі.

– Але нічого з твоєю машиною не трапилося! Карина спокійно, без жодних подій, доїхала до дачі своєї подруги, а ввечері повернулася назад. У чому проблема? – Запитала свекруху.

– Проблема в тому, що вона, по-перше, потягла ключі від машини у Льоші, а по-друге, у тому, що взяла машину без дозволу, – намагалася пояснити Риммі Петрівні Лариса.

– Можна подумати, що якби вона спитала, ти їй дала б автомобіль.

– Не дала б.

– Тобто ти не забереш заяви про викрадення?

– Ні.

Римма Петрівна кинула слухавку, але буквально за хвилину Ларисі зателефонував чоловік.

– Ларисо, скажімо, що це я дозволив Карині взяти твою машину і сам дав їй ключі, – запропонував Олексій.

– Ти готовий заплатити штраф? – Запитала Лариса. – Там сума пристойна.

– До чого тут штраф? Адже вона нічого не порушила. Якби не було заяви про викрадення, її ніхто б не зупинив.

– Може, й ні до чого, ризикни, якщо хочеш, тільки спершу в закон заглянь. Прочитай уважно. Тому що я свою заяву відкликати не буду. Карині давно час навчитися відповідати за свої вчинки, – сказала Лариса.

– Вона не хотіла нічого поганого, просто не подумала!

– А коли вона у нашій квартирі гулянку влаштувала, як ми у відпустці були – вона теж нічого поганого не хотіла?

– Запрошувала не зрозумій кого, сусіди поліцію викликали, щоб їх втихомирити. У мене тоді зникли кольє, браслет і дві каблучки.

– Але ж я тобі потім усе компенсував, – нагадав чоловік.

– А коли вона у соцмережі оголосила збір коштів на лікування хворого племінника, та виставила фотографію нашого сина?

– Це теж – «нічого поганого»? Я тоді не знала, як людям у вічі дивитися. Усе! Заяву забирати не буду. Нехай отримає те, що належить!

Рідня тисла на Ларису сильно. Свекри навіть відмовилися із нею спілкуватися. Але вона вирішила стояти до останнього.

Карині довелося сплатити штраф – тридцять тисяч. Їй знову допомогли батьки, але за умови, що вона влаштується на роботу і поверне їм усю суму протягом року.

Щось важко віриться в її обіцянки!

А як би ви вчинили в цій ситуації? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.