Гліб промовчав і пішов на роботу. Дарина вирушила до торгового центру. Довго вона не купувала собі нічого нового. У примірювальній кабінці на неї дивилася інша жінка. Впевнена, доглянута. Наступного тижня Дарина записалася до стоматолога. Два зуби давно потребували лікування. Раніше вона відкладала похід до лікаря через гроші.
Дарина застібала стару куртку, поспішаючи на роботу. За вікном мрячив дощ. У магазині на неї чекала чергова зміна за касою. Тридцять тисяч на місяць — не такі вже й великі гроші для Києва.
— Знову ця каса, — пробурмотіла Дарина, проходячи повз дзеркало в передпокої.
Відображення показало втомлену жінку в потертому одязі. За освітою вона була вчителем англійської мови. Але Гліб наполіг на роботі в магазині.
— Там зарплата більша, — говорив чоловік. — Навіщо тобі ця школа з копійками?
Увечері Дар’я повернулася додому. Гліб сидів за ноутбуком у вітальні. Чоловік працював програмістом і заробляв п’ятдесят тисяч. Намагатися і рухатися далі, розвиватися, він не хотів. Ось і сидів на нижчій посаді.
— Привіт, — тихо сказала Дарина.
— Привіт, — не піднімаючи очей, відповів Гліб.
Дарина пройшла на кухню готувати вечерю. У холодильнику лежали найдешевші продукти. Вона економила на всьому. На одязі, на ліках, навіть на їжі.
— Гліб, нам потрібен новий матрац, — сказала Дарина за вечерею. — Старий зовсім продавився.
— Купуй, — коротко відповів чоловік.
— Може, скинемося? Це ж для нас обох.
Гліб відірвався від тарілки:
— Я вже вклався в цю квартиру. Робили ремонт, купували меблі. І свою частину грошей цього місяця теж дав. Ми вкладаємося рівними сумами. Решта грошей мої. Я просто заробляю більше!
Дарина хотіла заперечити. Квартира дісталася їй від діда. Ремонт вони робили на її гроші.
— Але ми ж сім’я, — спробувала вона.
— Сім’я не означає, що я повинен все оплачувати, — відрізав Гліб.
Дар’я замовкла. Суперечки з чоловіком приводили тільки до сварок. Вона навчилася мовчати і накопичувати.
Через місяць зламалася пральна машина. Дар’я пішла в банк за кредитом. Одна. Гліб навіть не запропонував допомогти.
— Навіщо мені кредит? — сказав він. — У мене є гроші на свої потреби.
— А де будемо прати?
— Ти вирішила купити, ти й плати.
Дарина взяла кредит на дванадцять тисяч. Щомісячний платіж з’їдав якусь частину і без того скромної зарплати.
Спочатку вона намагалася сперечатися з чоловіком. Пояснювала, що сімейні витрати повинні бути спільними. Гліб відповідав одне й те саме:
— Я вже вклався. Хочеш щось — плати сама.
Поступово Дарина змирилася. Вона перестала просити чоловіка про допомогу. Економила на собі ще більше. Купувала ліки тільки в крайньому випадку.
А потім сталося те, чого вона боялася. Магазин закрився. Дарина залишилася без роботи.
— Чудово, — сказав Гліб, дізнавшись новину. — Тепер ти зовсім тягар.
— Я знайду нову роботу, — пообіцяла Дарина.
— Коли? Через місяць? Через два? А хто буде платити за квартиру?
— За яку квартиру? Вона моя, комунальні не такі великі.
— За їжу? За твої кредити? Думаєш, я буду тебе утримувати?
Кожен день Гліб нагадував дружині про її безгрошів’я. За сніданком, за вечерею, вечорами.
— Ну як, знайшла роботу? — запитував він із сарказмом.
— Ще шукаю, — відповідала Дар’я.
— Звичайно, шукаєш. Лежачи на дивані.
Тиждень перетворився на справжнє пекло. Гліб не втрачав нагоди вколоти дружину. Дар’я металася по співбесідах, але нічого підходящого не знаходила.
— Може, знову в магазин влаштуєшся? — єхидно запитував чоловік. — Хоча кому потрібна продавчиня без досвіду.
— У мене є досвід, — тихо заперечувала Дарина.
— Який досвід? Пробивати штрих-коди?
Порятунок прийшов несподівано. Подруга Настя зателефонувала ввечері:
— Даринко, у нас в мовній школі звільнилося місце. Хочеш спробувати?
— Серйозно? — Дарина не вірила своїм вухам.
— Зарплата шістдесят тисяч. Плюс премії. Приходь завтра на співбесіду.
— Шістдесят тисяч? — перепитала Дарина.
— Так. І перспективи зростання хороші. Хороших викладачів цінують. А я тебе розписала в усіх фарбах! Ти вже мене не підведи!
Дар’я ледь стримала сльози радості. Нарешті удача посміхнулася їй.
На співбесіді все пройшло чудово. Директор школи відразу запропонував їй місце.
— Коли можете почати? — запитав він.
— Хоч завтра, — відповіла Дар’я.
Додому вона повернулася окрилена. Гліб зустрів її питанням:
— Ну що, знову невдача?
— Навпаки. Мене взяли в мовну школу. Зарплата шістдесят тисяч.
Гліб завмер з ложкою на півдорозі до рота:
— Скільки?
— Шістдесят тисяч гривень на місяць. Уявляєш?
Чоловік повільно поклав ложку. На його обличчі промайнув дивний вираз.
— Добре, — сухо сказав він.
— Добре? — здивувалася Дарина. — Гліб, це ж чудова новина!
— Так, чудова, — повторив він тим же тоном.
Дар’я чекала більшого ентузіазму. Але Гліб просто кивнув і пішов до комп’ютера.
Перший місяць роботи в мовній школі пролетів як сон. Дар’я отримала першу зарплату і ледь повірила цифрам на банківській картці. Шістдесят тисяч гривень. Це два місяці тяжкої праці в магазині.
— Піду куплю собі нову сорочку, — сказала вона Глібу за сніданком.
— Навіщо тобі стільки одягу? — буркнув чоловік.
— Викладач повинен виглядати гідно. У мене тільки дві старі блузки.
Гліб промовчав і пішов на роботу. Дарина вирушила до торгового центру. Довго вона не купувала собі нічого нового. У примірювальній кабінці на неї дивилася інша жінка. Впевнена, доглянута.
Наступного тижня Дарина записалася до стоматолога. Два зуби давно потребували лікування. Раніше вона відкладала похід до лікаря через гроші.
— Нарешті займуся здоров’ям, — раділа вона.
Гліб зустрів цю новину похмурим мовчанням. Він взагалі став мовчазним і похмурим. Дарина намагалася розмовляти з чоловіком.
— Гліб, що відбувається? Чому ти такий похмурий?
— Нічого не відбувається, — відповідав він.
— Але ти ж не розмовляєш зі мною. Ми як чужі люди.
— Мені просто нема чого сказати.
— Як нема чого? У мене нова робота, успіхи, плани. Хіба це не цікаво?
Гліб знизував плечима і йшов до комп’ютера. Напруга в будинку зростала з кожним днем. Дарина не розуміла, що сталося з чоловіком.
Через місяць ситуація погіршилася. Гліб почав чіплятися до дрібниць. До кожної покупки Дарини, до кожної витрати.
— Знову нова помада? — запитував він з роздратуванням.
— Звичайна помада за двісті гривень, — відповідала Дар’я.
— Навіщо тобі косметика?
— Я працюю з людьми. Повинна добре виглядати.
— Раніше обходилася без цього.
— Раніше у мене не було достатньо грошей.
Гліб хмурився і відвертався. Дарина не розуміла його поведінки. Здавалося б, чоловік повинен радіти її успіхам.
Одного вечора Гліб зайшов на кухню, де Дарина вечеряла.
— Мені потрібен новий комп’ютер, — оголосив він.
— Купуй, — спокійно відповіла Дарина.
— Потрібні гроші.
Дарина відірвалася від їжі:
— Які гроші?
— На комп’ютер. Хороший коштує сто тисяч.
— У тебе ж є гроші. Ти працюєш.
Гліб схрестив руки на грудях:
— Раз ти заробляєш більше, то і більше вкладатися повинна.
Дарина зло встромила виделку в м’ясо.
— Цікава логіка, — сказала вона холодно.
— Що цікавого? Справедливо ж.
— Справедливо? — Дарина подивилася чоловікові в очі. — Пам’ятаєш свої слова, коли ти заробляв більше?
Гліб нахмурився:
— Які слова?
— Ти казав: вкладаємося в сім’ю однаково. А потім кожен витрачає свої гроші сам.
— Це була інша справа.
— Чим інша? Тоді ти заробляв більше і витрачав тільки на себе.
— Але я ж допомагав сім’ї.
— Коли? Матрац я купувала сама. Пральну машину в кредит брала одна. Продукти на свої гроші купувала.
Гліб спробував заперечити:
— Я ж платив за інтернет. І за світло допомагав.
— Копійки, — відрізала Дарина. — А решту грошей витрачав на себе.
— Це було по-іншому. Я чоловік, у мене більше потреб.
— А тепер я заробляю більше. Значить, у мене більше потреб.
— Ти ж жінка! Жінка повинна вкладатися в сім’ю!
Дарина завмерла. Вона дивилася на чоловіка і зрозуміла — втомилася. Втомилася від нього, від шлюбу, від постійної боротьби.
— Гліб, — сказала вона тихо і чітко. — Іди.
— Що? — Гліб розгубився.
— Іди з моєї квартири. Зараз.
— Ти що, здуріла? — голос чоловіка став голоснішим. — Через якийсь комп’ютер?
— Не через комп’ютер. Через те, що ти лицемір.
— Я лицемір? — Гліб підвищив голос. — Це ти жадібна й егоїстична!
Дарина мовчки продовжувала вечеряти. Вона різала м’ясо і жувала, не дивлячись на чоловіка. Гліб кричав, розмахував руками.
— Ти руйнуєш сім’ю! Через гроші! Якою ти стала!
Дар’я жувала і мовчала.
— Відповідай мені! Скажи хоч слово!
Дар’я підняла очі:
— Збирай речі.
— Не збиратиму! Це теж моя квартира!
— Ні. Це моя квартира від діда. Ти тут гість.
— Гість? — Гліб почервонів. — Я три роки тут живу!
— І три роки паразитував. Досить.
Гліб метався по кухні, кричав, звинувачував дружину в усіх гріхах. Дарина доїла вечерю, помила посуд, витерла руки. Чоловік продовжував свою тираду.
— Ти станеш самотньою старою дівою! Кому ти потрібна? Працьовита коняка без душі!
Дарина пройшла до вітальні і ввімкнула телевізор. Гліб увірвався слідом.
— Ти мене ігноруєш? Після стількох років шлюбу?
Дарина перемикала канали. На екрані миготіли рекламні ролики.
— Добре! — гримнув Гліб. — Хочеш самотності? Отримаєш!
Він пішов у спальню. Звідти долинали звуки — грюкали дверцята шафи, щось падало на підлогу. Дарина дивилася фільм і не оберталася.
Через дві години Гліб вийшов з великою сумкою. Його обличчя було червоним від люті.
— Я йду до матері. Думаєш, без тебе пропаду?
— Ні, — спокійно відповіла Дарина. — Не думаю.
— Ти залишишся одна! Зовсім одна зі своїми грошима!
— Краще одна, ніж з паразитом.
— Паразитом? — Гліб задихнувся від обурення. — Я три роки з тобою жив! Терпів твої капризи!
— Мої капризи? — Дарина встала з дивана. — Це коли я просила допомогти з матрацом? Або коли збирала гроші на пральну машину? Це капризи? Я хоч щось зайве просила?
— Ти мене принижуєш! При тому, що я старший і досвідченіший!
— Тоді йди до тих, хто тебе цінує. Двері он там.
Гліб грюкнув дверима так, що затремтіли стіни. Дарина вимкнула телевізор. У квартирі запала тиша.
Вперше за багато років — повна тиша. Ніхто не бурчав, не критикував, не вимагав. Дарина пройшлася по кімнатах. Скрізь було так спокійно.
Вона відкрила ноутбук і почала складати плани. Більше груп у школі — більше грошей. Директор обіцяв підвищити зарплату через півроку. Можна буде зробити ремонт. Під себе, під свій смак.
Насамперед — розлучення. Юридичне оформлення займе час, але це необхідно. Потім поміняти замки. Гліб може повернутися зі скандалом.
Дар’я відкинулася на дивані. Вона була господинею своїх грошей і своєї долі. Нарешті.