– Синку, прошу тебе, вибирай наречену з натуральною красою. А то я знаю, як вони зараз з себе “цукерок” роблять.

– Мамо, чого це ти про наречених завела? Я вчуся, мені не до них зараз.

– І це правильно. Спочатку навчання, потім робота, і тільки потім сім’я. Знаєш, я сьогодні дивилася передачу, так там хлопець одружився з красунею, все було добре. Поки вона не дитину на світ не привела…

Він виявився дуже некрасивим, не схожим на батьків. Потім вона приводить на світ ще одного, такий же, як і той. Чоловік не міг зрозуміти, як у красивих батьків могли з’явитися такі діти.

Якось в гостях у батьків дружини він побачив фото дружини в дитинстві і все зрозумів. Вона була дуже некрасива, і коли стало можливо – батьки зробили їй пластичні операції, і вона стала красунею.

Але гени не обдуриш, діти успадкували її зовнішність. Чоловік розлучився з нею, через обман.

– Мамо, ти це до чого мені розповіла? До речі, я читав про це, десь в Китаї або Кореї ця історія трапилася.

– До того, синку, що треба уважно вивчити генетику майбутньої дружини. Щоб діти були красивими і здоровими. І дивись, з величезними губами, наколками, пірсингом, навіть не приводь…

Андрій втомився вже слухати від мами поради з приводу наречених. Вона підбирала під себе, щоб їй подобалася в першу чергу. Його це смішило і забавляло. Поки мама не вирішила сама знайти підходящу пару для синочка.

– Знайомся, Андрію, це Софія. Вона працює в бібліотеці. Розумна і начитана дівчина. Любить ходити в кіно, так що, можеш запросити, вона буде не проти.

– Вітаю, Софіє. Я, на жаль, зайнятий, до сесії треба готуватися…

Андрій зайшов у свою кімнату. Ну мамо, чого надумала.

Через тиждень у вітальні сиділа чергова наречена.

– Синку, уявляєш, до тітки Зіни племінниця приїхала в гості, міста не знає, може, покажеш?

– Мамо, я зайнятий, готуюся до іспитів…

– Андрійку, ну що, знову щось не так? Симпатичні ж дівчата, все своє, натуральне. Я ж поганого не пораджу. І розумнички такі, не сидять у цих своїх стаграмах.

– В Інстаграмах, ма… Досить вже мене сватати, я сам собі виберу пару, без твоєї допомоги!

Аллі Іванівні було прикро таке слухати. Адже Андрій був сенсом її життя. Вона привела на світ його в 43 роки, і інакше, як дивом, не могла назвати його появу. Багато років у них нічого не виходило, поки хтось не почав ворушитися в животі. Шкода, що чоловік не дожив до повноліття сина.

Їй дуже хотілося онуків. Але від правильної невістки. Даремно син її не слухає. Не враховує її мудрість. Ну, нічого, вона знайде йому пару. Він потім ще спасибі скаже.

Після закінчення навчання Алла Іванівна поставила умову синові. Щоб він одружився в цьому році. Але, на дівчині, яку вона схвалить, іншу на поріг не пустить.

– Синку, я вже в тому віці, хочеться встигнути потішити онуків. Але дівчина повинна бути порядною і правильною. Тільки тоді ти будеш щасливий. І я теж.

Андрій намагався її переконати, що це тільки йому вирішувати, на кому одружуватися. Але мама стояла на своєму.

– Мамо, настав час познайомити тебе з кимось. Ти повинна прийняти мій вибір, якщо любиш мене. Завтра я приведу на вечерю свою пару.

Алла Іванівна вирішила подивитися, кого ж вибрав її син. Вона була впевнена, що дівчина обов’язково буде вся напхана уколами краси, адже чоловіки сліпі, не помічають очевидного, не цінують природність. Алла Іванівна все висловить цій дівчині, головне, не «переборщити».

– Добрий вечір, Алло Іванівно, я Костик.

– Вітаю, Костянтин. Дуже приємно. Ви, напевно, працюєте з Андрійком? Щось раніше я про вас не чула. А де ж наречена, синку?

– Мамо, Костя і я… Ну, загалом… Ми пара!

– У сенсі, пара, синку?! Як це так?

– Ну, я з тих… Ми з ним хочемо жити разом. Може навіть одружимося, за кордоном тільки…

Алла Іванівна присіла на стілець, тримаючи в руках тарілку з пиріжками. Як же це так, що він таке говорить, її синок…

– Мамо, ми швидко перекусимо і побіжимо. Погода така гарна, хочемо в парку прогулятися.

Алла Іванівна довго не могла отямитися. Що вона людям скаже, а як же онуки, як взагалі таке могло статися? Це ж неправильно…

Андрій з Костею, набравши пиріжків у паперовий пакет, вийшли на вулицю.

– Андрюхо, мені її прямо шкода. Ти бачив її обличчя?

– Нічого, Костику, повір, мамі це піде тільки на користь. І мені теж, сподіваюся. Вірочка, привіт, люба. Ми з Костиком тільки від мами…

– Ну, як все пройшло? Мама повірила в твою легенду?

– Так, начебто повірила, сидить досі на стільці, напевно, приходить в себе. Ну, вона сама винна. Не треба було мене змушувати.

Андрій попрощався з Костею, взяв Віру за руку і вони пішли гуляти. Віра була його однокурсницею, вони давно були разом. Любила сидіти в соцмережах, робити селфі, на руці у неї було невелике татуювання у вигляді змії. А ще, у Віри були пухкі губи, не від природи, а від косметолога.

Андрій був щасливий поруч з нею. Віра була начитаною, цікавою особистістю, вона знала кілька мов і мріяла про дітей. Ось тільки він розумів, що мама ніколи не зможе її прийняти. Вона була «неправильною» для неї. І їхнє життя мама перетворила б на пекло. Андрій не хотів цього, тому придумав хитрість з «зізнанням».

Прийшовши ввечері додому, він застав маму на кухні, з серцевими краплями на столі.

– Синку, як ти міг? Добре, що батько цього не бачив… Ти ж хлопець, тобі на дівчині треба одружуватися, дітей заводити, а не ось це все… Як ми жити тепер будемо, га?

– Мамо, ну а що робити, дівчата он всі зараз пішли, як під копірку. А у Костика все своє, натуральне. Ти ж сама казала за натуральну красу…

– Господи, синку, нехай краще буде з губами, як у качки, вся в тату, та все, що завгодно, але аби це була дівчина, а не чоловік… Я навіть на жінку з дитиною згодна…

– Мамо, ну не сумуй… Приведу я тобі дівчину, хоч завтра!

– Правда, синку? Я так буду рада, а то чого тут тільки не передумала…

Алла Іванівна, побачивши Віру, розплилася в посмішці. Не обдурив, привів дівчину. Та яка красуня виявилася, ну і що, що губи не свої, і татуювання дуже навіть симпатичне. Ось же пощастило з невісткою!

Алла Іванівна не могла надивитися на Вірочку. А коли невістка привела на світ двійню, радості Алли Іванівни не було меж. Відразу двох онуків, хлопчика і дівчинку. Найкрасивіших дітей у світі!

Часто батькам не подобається вибір їхніх дітей. Ось не подобається, і все тут, не лежить душа. Але треба розуміти і поважати вибір своєї дитини. І хоча б не шкодити їм, не намагатися зруйнувати їхні стосунки. Час покаже, правильний вибір був чи ні.

А як вас прийняли батьки вашої “половинки” при знайомстві?