Ірина поспішала додому. Вона страшенно скучила за рідним містом, улюбленою вулицею і своєю квартирою. Після піврічної відсутності такі знайомі вулиці, що миготіли за вікнами таксі, здавалися трохи іншими.

Найбільше зараз Ірина хотіла залягти у ванну з ароматною піною, щоб розчинити сліди втоми і робочої метушні. А потім, закутавшись у м’який халат, розвалитися на дивані, налити собі улюбленого червоногоі розслабитися під серіал.

Чоловік Ірини, Олег, в цей час також перебував у відрядженні і повинен був повернутися через кілька днів. Так що Ірина передчувала час, коли буде надана сама собі.

На роботі їй дали кілька відгулів, щоб прийти в себе і адаптуватися вдома після такого довгого кочування.

Ірина піднялася до себе на поверх, викотила валізи з ліфта і вставила ключ у замкову щілину. Однак відкрити двері їй не вдалося. Ірина спробувала ще раз, знову невдача.

Жінка уважно подивилася на замок, все той же. Їй здалося, що в замок вставлений інший ключ, але зсередини.

«Дивно, невже Олег раніше часу повернувся?» — подумала Ірина, — «Чому ж він не попередив?».

Жінка постукала і незабаром почула за дверима кроки. А потім жіночий голос запитав, хто там.

— Я — господиня квартири, — відповіла Ірина, яка відразу напружилася, — Негайно відчиняйте!

Після недовгої паузи почувся скрегіт ключа в замку, після чого двері прочинилися, і в отворі з’явилася частина жіночого обличчя. Ірина відразу помітила, що її співрозмовниця дуже молода.

— Яка ще господиня? — недовірливо запитала жінка.

Ірина без розмов просто з силою штовхнула двері. У її голові миттєво з’явилися найгірші підозри. Жінка буквально увірвалася у власне житло.

Перед нею на підлозі в коридорі сиділа перелякана і розгублена молода жінка років 30 з невеликим. Судячи з усього, вона відлетіла за інерцією після сильного поштовху Ірини.

Господиня квартири поставила свої речі в передпокої, розглядаючи незнайомку.

— Ти хто така? — похмуро запитала Ірина.

— Наталя, — відповіла співрозмовниця.

— Зрозуміло, — Ірина озирнулася, — А тепер пішла геть звідси.

— Але Олег…

Ірина не дала договорити жінці, просто схопила її за комір і викинула в під’їзд. Інтуїтивно вона визначила в передпокої верхній одяг і взуття непроханої гості, згребла його і кинула слідом, голосно грюкнувши дверима.

У двері почали наполегливо стукати зовні.

— Що Ви робите? — верещала Наталя, — Там залишилися мої речі!

Ах, вона ще й з речами приперлася!

Ірина пройшлася по власній квартирі і з жахом виявила там занадто явні сліди чужого перебування. Судячи з усього, Наталя жила там вже досить довго.

Ірину охопила лють. Вона схопила телефон і набрала номер чоловіка.

— Так, рідна, — почувся до болю знайомий голос.

— Я вдома, — різко сказала Ірина, — І щойно викинула з дому твою коханку.

— Яку коханку? — здивовано відповів Олег.

— Наталю! — повідомила Ірина, — Олег, ти зовсім совість втратив? Поселити свою дівку в моїй квартирі…

— Іро, я поняття не маю, про що ти говориш, — сказав Олег.

Здивування в його голосі було щирим.

— Я ще кілька днів буду у відрядженні, — додав він, — Коли повернуся, поговоримо. Вибач, у мене починається нарада.

І Олег відключився від розмови, залишивши Ірину в стані крайньої здивованості.

Вона повернулася в передпокій, підійшла до дверей і припала до «вічка». Наталі на майданчику не було.

Ірина виглянула у вікно і побачила, що дивна жінка тупцює біля під’їзду. Ситуацію несподівано прояснила свекруха. Дзвінок від неї пролунав через хвилину.

— Іро, навіщо ти так обійшлася з моєю дочкою? — сердито запитала Тамара Миколаївна.

— З вашою дочкою? — здивувалася Ірина, — Я вперше її сьогодні побачила.

У слухавці ненадовго запала тиша.

— Мабуть, я забула тебе попередити, — завершила Тамара Миколаївна, — Зараз я прийду, і ми про все поговоримо.

Після розмови зі свекрухою питань у Ірини стало ще більше. Вони були одружені з Олегом вже два роки, і він ніколи не говорив, що у нього є рідна сестра.

— З батьком Наталі ми розлучилися, коли їм з братом було 2 і 3 роки, — пояснила Тамара Миколаївна, коли вони з Іриною вже спілкувалися у вітальні.

Наталя в цей час мовчки сиділа на стільці в кутку кімнати і ображено поглядала на Ірину.

— Наталя поїхала в інше місто з батьком, — продовжувала Тамара Миколаївна, — А Олег залишився зі мною.

— І вони весь цей час не спілкувалися? — здивувалася Ірина.

— Так вийшло, — винувато заявила свекруха, — Але тепер Наталя вирішила переїхати до великого міста. І я вирішила поселити її у вас, тимчасово.

— Чому у нас? — здивувалася Ірина, — Вона — ваша дочка.

— Іро, у мене однокімнатна квартира, — заявила свекруха, — А у вас цілих три кімнати. Сама ж розумієш, що тут їй буде набагато зручніше жити.

— А про наші зручності ви подумали? — запитала Ірина, — У нас з Олегом своє життя.

— Господи, Іро, тебе цілих півроку вдома не було! — вигукнула Тамара Миколаївна, — Скоро знову кудись помчиш. Тобі не все одно, хто тут живе? Наталка — дуже акуратна молода жінка, господарська. Подивися, який вона порядок у квартирі навела. Потерпи вже, будь ласка.

Ірина перевела погляд на Наталю, яка за час розмови не сказала ні слова.

— Я дочекаюся чоловіка, і ми все обговоримо, — відповіла вона свекрусі.

Весь час до повернення Олега Наталя майже не покидала виділену їй кімнату. Виходила лише для відвідування санвузла і поїсти.

Нарешті, Олег повернувся. Того ж дня знову з’явилася свекруха, щоб розповісти сімейну історію вже синові.

— Олеже, я сильно заборгувала твоїй сестрі за ці роки, — сумно сказала Тамара Миколаївна, — Сподіваюся, ти мене не підведеш. Дізнайтеся поки один одного краще.

— Цікаво виходить, — сказала чоловікові Ірина, — Заборгувала їй твоя мати, але розраховуватися повинен ти.

— Іро, я поки сам в шоці і не знаю, як ставитися до цієї ситуації, — розгублено відповів Олег, — Але вона, начебто, поки проблем не створює.

Ірина вирішила поки змиритися і поспостерігати за ситуацією. Тим більше, свекруха була права, невістка занадто багато працювала. У Олега був більш вільний графік, тому він набагато більше часу проводив вдома.

Наталя ж поки не особливо прагнула знайти роботу, зате вона повністю взяла на себе майже всі домашні турботи.

— Ніколи не думала, що я це скажу, — якось зізналася Ірина під час вечері, коли Наталя вийшла з кухні, — Але я навіть рада, що твоя сестра тут оселилася. У мене про побут навіть голова не болить.

— Я ж тобі казав, що не варто діяти згаряча, — відповів Олег, — Ми з нею теж поступово знаходимо спільну мову. Наздоганяємо втрачені роки.

Ірина повністю заспокоїлася. Тим більше, незабаром на неї чекало чергове відрядження, і вона могла не хвилюватися за чоловіка, який не був особливо самостійним у побуті.

Раніше Олег постійно дзвонив дружині з будь-якого приводу, якщо поруч не було Тамари Миколаївни.

Тепер же на дзвінки дружини він незмінно відповідав, що все добре. Голос був бадьорий і веселий, тому Ірина могла зітхнути з полегшенням.

Цього разу вона була відсутня вдома місяць.

Коли вона підходила до під’їзду, до неї підійшла незнайома жінка.

— Вибачте, Ви — Ірина? — поцікавилася вона.

— Так, а в чому справа? — здивувалася Іра.

— Справа в тому, що я — Наталя, рідна сестра Вашого чоловіка, — пояснила співрозмовниця.

Ірина в шоці зупинилася.

— Я можу показати документи, — поспішно пояснила співрозмовниця і дістала з сумки паспорт.

— Вибачте, я нічого не розумію, — зізналася Ірина.

— У вашій квартирі знаходиться самозванка, — пояснила справжня Наталя, — Це моя сусідка, і вона аферистка. Я по дурості розповіла їй нашу сімейну історію, а вона почала листуватися з матір’ю від мого імені. І видала себе за мене. Насправді її звуть Ольга.

У Ірини всередині все похололо.

— І що ж тепер робити? — запитала вона.

— Поводьтеся як ні в чому не бувало, — сказала Наталя, — Постарайтеся витягнути з неї відвертість. А я зайду до вас пізніше.

— Наталю, які у тебе плани на майбутнє? — поцікавилася Ірина, розпаковуючи речі.

— Поки не знаю, — відповіла псевдо-Наташа, — Ще не вирішила.

— Але ти вже досить довго у нас живеш, — здивувалася Ірина, — Невже у тебе немає ніяких цілей і амбіцій?

— Мені б хотілося залишитися у вас як домробітниця з проживанням, — повідомила псевдо-Наталя, — Як бачите, я непогано справляюся. А ви б з Олегом ми платили зарплату.

Ірина з подивом подивилася на співрозмовницю.

— Це дійсно те, чого ти хочеш у житті? — уточнила вона.

— Поки що так, — відповіла псевдо-Наталя.

Пролунав дзвінок у домофон. І через кілька хвилин у квартирі з’явилася справжня Наталя. При її появі Ольга не відразу знайшла, що сказати. Вона буквально застигла на місці.

— Мама і брат їдуть сюди, — повідомила Наталя.

— Якого біса ти втрутилася? — Ольга розлютилася, готова накинутися на співрозмовницю з кулаками.

— Тому що, незважаючи ні на що, це моя сім’я, — відповіла Наталя.

Сказати, що Тамара Миколаївна і Олег були в шоці, це нічого не сказати.

— Господи, це я винна, — ридала Тамара Миколаївна, — Не впізнати власну дочку!

— Мамо, ти навіть документи не подивилася, а просто повірила їй на слово, — дорікав жінці Олег.

— Ми стільки років не бачилися, — намагалася виправдатися Тамара Миколаївна, — Я не наважувалася їх турбувати.

— Цікаво, який у неї був план? — запитала Ірина Наталю, коли вони на кухні пили чай.

Обидві жінки вирішили поки дати розібратися між собою матері і синові.

— Напевно, закрутити твого чоловіка і закріпитися тут, — припустила Наталя.

— Ольга — повна невдаха в житті. Вона і до мого чоловіка намагалася лізти, після чого відразу стала колишньою подругою.

— А як ти зрозуміла, що вона тут? — здивувалася Ольга.

— У мене чоловік — айтішник, — пояснила Наталя, — Коли Ольга раптово поїхала, мені це здалося підозрілим. І я попросила чоловіка дистанційно розкрити її листування. Так про все і дізналася. Знаю, що це не зовсім законно, але…

Для важкої розмови з матір’ю Наталя вирушила до неї додому. Їм дійсно було, що обговорити. Ірина та Олег були в одному вдячні самозванці. Якби не вона, то справжня зустріч брата з сестрою, можливо, і не відбулася б.