— А ти в нас хто? Продавчиня! От і продавай! І продавай краще. І частіше! І будь люб’язнішою… Де я гроші на камеру візьму, якщо ти замість спілкування з покупцями в телефоні сидиш? — Ніна злісно подивилася на Катю.

Дівчина злякано опустила очі. Сперечатися з господинею сенсу не було. Можна, звісно, звільнитися. Але де знайти роботу в цьому бідному містечку?

Та ще й у найглухішому його районі. Добре, що хоч ця підвернулася. Катя ненавиділа цей магазин, хоч і пропрацювала тут лише кілька місяців.

Йшла на зміну, втрачаючи сенс життя як у вʼязницю. Хоча, звісно там безпечніше, ніж вночі у цілодобовому магазинчику.

Годин до трьох ночі нишпорять підозрілі особистості.

Каламутними очима оглядають асортимент і пошепки повідомляють:

— Коли зміна Ніни-господині, вона завжди пляшечку продає. Знає нас уже! А до тебе дівчина працювала, то вона теж не вередувала. Сказала їй господиня — продавай! Вона так і робила!

— Після 21 години випивку не продаємо, — невесело відповідала Катя. Дівчина раніше мала проблеми із законом і тепер принципово не ставила себе під удар.

Після третьої-четвертої ночі можна урвати кілька годин на сон. Але він короткий і тривожний. А господиня ще й камеру не хоче встановлювати! Вона не врятує від нещасть, але з нею якось спокійніше.

Сьогоднішня ніч була тихою.

Надворі вирувала заметіль, і вітер жбурляв у вікна мокрий сніг. Катя сумно зітхнула. Напевно, сходинки вже вкриті льодом. Доведеться вранці його колоти. Адже реагент, який пару тижнів тому купила Ніна, вже скінчився.

Катя перевела очі на телефон.

— Друга ночі! — голосно сказала вона.

У цей момент дзвіночок, що висів над дверима, жалібно задзвенів. До магазинчика заскочила худенька дівчина у величезній чорній куртці.

Вона шморгнула носом і зняла капюшон. Катя мимоволі усміхнулася.

Від яскраво-рожевого волосся відвідувачки було неможливо відвести погляд. Дівчина зупинилася перед холодильником із молочними продуктами. Потім підійшла до шоколадок.

— Підказати щось?

Дівчина обернулася на продавчиню. Пірсинг на переніссі та довгі стрілки на очах доповнили картину. Катя кивнула сама собі: зараз попросить пляшечку.

Але дівчина запитала:

— У вас же є біта чи щось таке? Для захисту!

Продавчиня здивовано кліпнула очима. Дзвіночок над дверима знову задзвенів. До магазинчика ввалилися двоє хлопців. Дівчина з рожевим волоссям різко розвернулася.

Хлопець, що йшов попереду, розкрив очі від здивування і навіть зблід. Він зробив крок назад і вискочив на вулицю. Дівчина одразу пішла за ним, лише злегка торкнувшись другого хлопця.

Але його наче струмом вдарило. Він звалився на підлогу і весь затрясся. Катя злякано дивилася на нього, не знаючи, куди дзвонити.

Через кілька секунд хлопець затих. Він нерухомо лежав на брудному лінолеумі, де недбало заклеїли діру синім скотчем. Продавчиня схопила телефон і подзвонила до швидкої.

Катя сиділа на своєму стільчику. У центрі приміщення лежав хлопець.

Де був ще один і дівчина з рожевим волоссям, вона не знала. Просто дуже сподівалася, що швидка приїде швидко.

Коли дзвіночок, нарешті, задзвенів, до магазинчика зайшов лікар.

— Здрастуйте! Ви викликали? — чоловік доторкнувся до руки хлопця, потім до шиї, — цей — усе! І той, що на сходах лежить, теж!

— А дівчина? — тихо запитала Катя.

— Яка? Не було дівчини… Чи була? Коротше, поліцію викликаємо! Нехай самі розбираються, що сталося і шукають дівчину. Ви продавчиня? Напевно, варто повідомити власнику магазину.

Через кілька днів Катю викликали до відділку поліції.

Вона ще раз все детально розповіла слідчому.

— …А дівчина ця, вона нічого не робила. Оглянула товар. Потім питання своє дивне поставила… І саме тоді хлопці зайшли. Один одразу вискочив, вона за ним. Другий упав. Усе!

Я викликала швидку! Я просто продавчиня! Працюю не так давно. Ні її, ні цих хлопців раніше не бачила, — тараторила Катя від переляку.

— Так… Дівчина ця. Рожеве волосся, пірсинг, стрілки на очах… Ви її раніше не бачили?.. Зрозуміло! Це вона? — слідчий простягнув Катірині фотографію.

— Вона…

Продавчиня розглядала знімок. Дівчина з рожевим волоссям лежала на брудному лінолеумі, де недбало заклеїли діру синім скотчем.

— Це вона, так! А чому вона лежить на підлозі в нашому магазині? Спить чи що…

— Це фото зі справи. Дівчину позбавили життя. Вона була продавчинею. Мабуть, до вас працювала.

— Зачекайте! Ви про що? Я її на власні очі бачила, вона говорила зі мною! Може, просто схожа?

Катя судомно оглядала фото, сподіваючись, що зараз знайде відмінності.

Кілька хвилин вона не відривала очей від знімка, поки, нарешті, не усвідомила, що дивиться на мертву людину. Дівчина жалібно подивилася на слідчого.

— Як це можливо?..

— Навпроти магазинчика біля світлофора встановили камеру. Давайте запис подивимося, — слідчий розгорнув до Каті монітор комп’ютера.

Запис на швидкій перемотці. Хвилини біжать, як секунди. Вийшов чоловік, який встиг-таки купити випивку до 10 вечора. На записі добре видно вхід до магазину.

Хвилини (розповідь спеціально для сайту – рідне слово)біжать, інших відвідувачів немає. А ось і двоє хлопців. Двері ще не встигли зачинитися, як один вискочив на вулицю і, добряче послизнувшись, упав на сходинки. Хвилини побігли далі. До магазинчика під’їхала швидка.

— Кого не вистачає, Катю? — втомлено запитав слідчий.

— Дівчини… Її немає, наче вона й не заходила. І не виходила, — Катя зіщулилася, відчуваючи, як ноги стають ватними.

— Саме так! Дівчини не було. І бути не могло. Вона померла три місяці тому. А ось ці хлопці, судячи з наших даних, причетні до цього. Ну, з них вже й попиту ніякого!

— Ви хочете сказати, що я брешу про дівчину? Навіщо мені? Чи ви мене хочете звинуватити у смерті цих хлопців? — Катя перейшла на крик.

— Ні! Але є неузгодженість. Дівчини на камерах немає. Отже, і у ваших свідченнях її бути не повинно. Один невдало послизнувся.

Другий… ну, з любителями заборонених препаратів таке буває, — слідчий посунув Каті чистий аркуш паперу, — а звітність — наше все! Тож перепишіть, будь ласка. І ми це питання закриємо.

Перемога над Страхом
Катя схилилася над папером. Вона старанно ігнорувала дівчину з рожевим волоссям у своїх свідченнях. Кілька спритних сльозинок впали на аркуш.

— Пробачте, — шморгнула Катя носом, але слідом за двома сльозинками полилися ще. Сльози не хотіли зупинятися, як не хотів розум приймати новину про зустріч із колишньою продавчинею магазинчика.

Слідчий втомлено зітхнув і простягнув Каті серветку.

— Усяке буває. Я на своїй роботі і не з таким стикався. Ви пишіть, пишіть. Дівчина ця, вважайте, за себе помстилася. І вас врятувала!

Катя вийшла з відділку. Дівчина все ще не могла вгамувати сльози.

— Дякую тобі, дівчинко з рожевим волоссям, — прошепотіла продавчиня, — дякую! Я не змарную своє життя. Ти не дарма допомогла мені!

Катя дістала телефон і написала повідомлення Ніні:

«Я звільняюся. Відпрацьовувати 2 тижні не буду, ви ж не потрудилися мене офіційно влаштувати. Шукайте нову продавчиню. І врешті-решт, встановіть камеру в магазині!»