— Так, а як же таке пробачити?! — хитає головою подруга.

— Це ще, буває, що чоловічу зраду прощають через дітей, через гроші, які чоловік приносить, через квартиру, коли жити ніде, через кохання, зрештою. А тут… Як Павло з нею житиме після такого? Маячня ж.

— Маячня, — киває Віра Василівна.

— І знаєш, вона якось не виправдовується до пуття. Чоловіки, вони по натурі полігамні, а тут що?…

У сина Віри Василівни зараз розпадається родина.

Чоловік уже пішов із речами із спільної з дружиною двокімнатної квартири, готується переписати свою частку на сина та дочку.

У шлюбі було 10 років. Здавалося, що все добре: нажили житло, планували розширення у найближчі рік-два, ростуть дітки. Синові зараз 9 років, дочці 6.

Віра Василівна вважає, що квартира куплена завдяки зусиллям її сина: Діна сиділа в декреті більше 6 років. Не працювала, не заробляла, а родина жила гідно: Павло і працював, і підробляв, щоб сім’я нічого не потребувала.

— І на курорти їздили, і на памперсах не мудрували, і на їжі особливо не економили. Павлик у мене — великий молодець.

Віра Василівна також допомагала.

Три роки тому, коли в сім’ї сина було два «дитсадки», бабуся страхувала невістку з лікарняними.

Ніколи не відмовлялася забрати дітлахів із садка, якщо батьки затримувалися, сиділа у вихідні, коли подружжю хотілося кудись сходити вдвох.

Вже два роки Віра Василівна займається старшим онуком: відвести до школи, забрати, погодувати, відвезти на спортивну секцію, почекати…

— Точніше, я займалася всім цим, як тепер — не знаю, — уточнює пенсіонерка.

Нещодавно у родині сина вибухнув скандал: Діна попалася на зраді чоловікові.

І не просто на зраді, адюльтер у неї був із начальником.

У принципі, сьогодні, аналізуючи поведінку невістки, Віра Василівна зіставляє і знаходить у ньому дивацтва та нестикування.

Але до того, як спалахнула гроза, невірність невістки — останнє, про що могла думати і свекруха, і Павло.

Жила собі жінка 36 років, довго сиділа вдома, дбала про сім’ю, дітей, чоловіка, створювала затишок, потім на роботу пішла, кількість обов’язків навіть збільшилася, коли вже тут думати про те, щоб сходити «наліво».

Знайшла, як виявилось, час.

І ходити далеко не довелося.

Як згадує Віра Василівна, два роки невістка ходила на роботу через «не хочу», зарплата невелика, перспектив у ній самій начальство впритул не бачило: влаштувалася, через 8 місяців пішла в декрет, сиділа 6 років, зараз у неї молодший школяр та донька у садочку, ну який із неї працівник?

Правильно, ніякий.

А діти підростуть — вік буде вже такий, що треба на пенсію збиратися.

— Постійно скаржилася, що всі підвищення — повз неї, мовляв, прийшла юна мрійниця з вулиці, відпрацювала два місяці, і вона вже начальниця над нею.

— А я так і буду на рядовій посаді і за копійки працюватиму, — сумувала Діна.

– А все тому, що у нас тільки на словах: давайте, дітей побільше, а на ділі? Просувають тих, хто очами стріляє шефу, у кого є «волохата лапа» або тих, хто взагалі без сім’ї і ніколи її не створить.

— Зате в тебе діти, — заспокоювала Діну свекруха. — А гроші… Павло заробляє, намагається, житло у вас є, нема про що тужити.

Приблизно рік тому Діна прийшла з роботи захоплено окрилена: її призначають на посаду заступника начальника відділу, не її рідного, а іншого.

Зарплата підвищується, нарешті зрушило все в неї на роботі з мертвої точки!

Чоловік порадів, привітав, відвіз дружину на шопінг: треба ж виглядати на новій посаді.

А потім героїчно переносив затримки Діни на роботі, вечірнє листування «по роботі», виходи у вихідні.

— А за кілька місяців невістку посадили у крісло начальника відділу, — посміхається Віра Василівна. — І як вона сказала, обіцяли посаду заступника, мовляв, нарешті і її розгледіли, оцінили.

Ще й хвалилася, мовляв, після двох декретів поспіль зуміла зробити кар’єру, «чоловік — цінуй».

Чоловік цінував, радів, допомагав у побуті, хвалив зовнішнє (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) перетворення: нову зачіску, уколи краси, нігтики та вії, підтримував, коли Діна лаялася на чому світ стоїть, що доводиться сидіти в офісі до 9 вечора, а в неї ж сім’я, мовляв.

А потім чоловікові на електронку надійшов лист і вкладені в нього файли: Діна з начальником у машині на парковці, Діна у вікні вечірнього офісу в обіймах з шефом, Діна та шеф входять до невеликого готелю разом.

— А просто Діна одній товаришці по службі зі свого нового відділу доріжку перейшла, — пояснює Віра Василівна.

– Та сиділа, тужилася над проєктами, звіти писала, а рушили вгору ту, яку у відділ спеціально перевели заради посади.

Сама розумієш, дружний жіночий колектив — це завжди клубок змій. А у скривдженої жінки загострюються слух, зір та… підлість.

Електронку чоловіка Діна сама засвітила: залишила в комп’ютері на своєму старому робочому місці, підступна колега в когось її вивідала, простежила, зібрала компромат і відправила “рогоносцю”: дивись, чим твоя дружина-розумниця посади добуває.

Був скандал.

Діна, щоправда, намагалася виправдовуватися:

— Просто зараз інакше нічого не робиться. А я теж хотіла і кар’єрне зростання, і зарплатню.

Я для сім’ї все це хотіла. І я винна лише в тому, що я — жінка, що я життя дітям давала, що час витрачала на декрети, коли інші кар’єру будували.

Мені 36 років, у мене немає зв’язків, немає того, хто б підштовхнув мене нагору.

Думаєш, мені не прикро було дивитися, як інші заробляють, стають кимось, а я — лише дружина і мама?

Шеф старий, його ось-ось змінять, а я залишусь на місці і, можливо, далі могла б рости.

Я вже більше заробляла за тебе останнім часом!

— Чим, яким місцем ти заробляєш?! — похмуро уточнив чоловік, збираючи речі.

Скоро розлучення, Віра Василівна вважає, що жити з такою гидотою її син не повинен, хоч би як було шкода онуків.

Що там у шефа у родині — невідомо.

Свекруха вважає, що цілком може статися, що Діні скоро доведеться починати кар’єру десь в іншому місці.

Чи вийде в неї повторити такий “успішний успіх” — невідомо, а сім’ї у невістки вже немає.

Поділіться своєю думкою.