Асю брати ніхто не хотів… шкідлива, злюча до чужих кішка, хоч і красотка!

Чужими для Асі були всі, крім Діани, яка регулярно прибирала клітину Асі та змінювала корм, воду та наповнювач. Її неласкава Ася терпіла.

Тільки відверталася спиною і стукала хвостом, поки дівчина наводила лад у її «номері». На захист Асі слід сказати, що ніхто з волонтерів не знав точно її долю до притулку.

Кішку підібрали на вулиці у незвично морозний день. Було майже 20!

Худа кішка привернула увагу двірника Сашка. Він виходив на маршрут прибирання рано, ще до шостої. Так йому подобалось.

Тихо, машини майже не їздять і ніхто не відволікає. Кішка, яку він зачепив мітлою, навіть не намагалася втекти, і він здивувався!

Нахилився і зрозумів, що кішка примерзла вовною до тротуару. Лід під нею був темним від крові. Сашка аж затрясло!

Молодий хлопець, він був глибоким інтровертом через невелику розумову відсталість, але дуже добрий! Господь відміряв Саші співчуття за трьох.

А вже тварин Сашко любив! Звісно, ​​тваринки, вони душу чисту мають, як їх не любити? А кривдити їх — великий гріх!

Сашко це твердо знав. Його бабуся, яка й виростила Сашка, забравши онука у дочки, що вела аморальний спосіб життя, часто годувала котів на вулиці.

І Сашко їй допомагав змалку. Він пам’ятав зморшкувату руку бабусі, яка гладила чергове нещасне кошеня і її голос, який говорив:

— Адже в них, Сашко, нікого немає на світі й захист їм лише Господь… пенсію їм не платять, як нам з тобою. Потрібно ділитися насущним хлібом.

Сашко заперечував лише в тому, що це не хліб, а каша з рибою, але бабуся пояснювала значення цієї фрази та додавала, що котики хліб не їдять. Воно звісно, ​​з голоду і кірку гризти почнеш, але їжа ця не для хижака!

Саша перервав спогади та схлипуючи побіг у побутівку гріти чайник… За двадцять хвилин він обережно відокремив кішку від крижаної кірки асфальту. І поніс у побутівку, у тепло.

Нещасна тварина мовчала і лише дивилася на хлопця змученими очима. Як тільки пробило 8.00 — Сашко кинувся до найближчого притулку!

Там його знали та вітали, як добровільного волонтера. Сашко любив приходити та робити чоловічу роботу: дрова колоти для приготування їжі та опалення, вугілля розвантажувати для тих самих цілей.

Притулок існував виключно на ентузіазмі та пожертвуваннях. Діана побачила його поранену ношу і негайно доставила кішку в клініку, де їм часто надавали допомогу!

Молодий двірник вигріб із кишень спецівки усі гроші, які в нього залишалися до зарплати. Вийшло 700 гривень.

— Ось, візьміть для Асі!

– Ти знаєш її ім’я? — здивувалася Діана, що стояла поруч.

— Ні, я сам так її назвав, можна? — сором’язливо спитав Сашко.

— Господи, звичайно… Аби вижила!

Операція тривала довго. Або волонтерам так здалося. Потім вийшов лікар і сказав їм:

— У кішки справді дев’ять життів. Принаймні у цієї! У неї ножове поранення виявилося, уявляєте? Якийсь виродок пірнув ножем у бік і вона, мабуть, змогла дійти лише до того місця, де її знайшли. Впала, а кров швидко примерзла разом із шерстю. Якби минуло трохи більше часу, відшкрібав би ти, хлопче, її тіло…

— Я її поки що до притулку заберу. Коли можна буде, Андрію Ігоровичу?

— Ну, три дні нехай у мене побуде. Уколи ставитимемо. Місце зараз у стаціонарі є.

– Дякую вам величезне!

Лікар махнув рукою і повернувся до себе. Знайшов на полиці заначку, пачку, де їх лежало п’ять штук. Вийшов через “чорний хід” і задимів, жадібно затягуючись!

Андрій Ігорьович багато чого бачив, але досі, зіштовхуючись із жорсткістю стосовно беззахисної істоти, втрачав самовладання! Палити він кинув два роки тому.

Ася стала постояльцем притулку «Мурчики». Історія її появи в цих стінах справляла враження — одразу знайшлися люди, готові взяти страждальницю.

Але Ася була не готова спілкуватися з людиною! Вона шипіла, скалилася і влучно била лапою, коли її намагалися торкнутися, показуючи «поганий» характер!

Тому вирішено було не поспішати з видачею Асі навіть у дуже добрі руки. Сашко відвідував кішку.

Йому дуже хотілося взяти Асю до себе! Тільки куди? Жив Сашко у комунальній квартирі, у двох кімнатах після того, як бабусі не стало. Але сусіди його були проти будь-яких тварин у приміщенні!

Доводилося миритися з цим і відводити душу годуючи, і гладячи котів на вулиці. На Сашка Ася не шипіла.

Побачивши його, кішка щоразу завмирала і вдивлялася у чоловіка. Смутні спогади прозирали в зелених очах Асі. Вона нюхала повітря і їй здавалося, що запах цієї людини вона вже чула.

І він не таїть загрози, навпаки. Але підозрілість брала гору і не давала Асі відгукнутися на ласку. Вона мовчки відходила в куток клітки та слухала, що каже їй цей незрозумілий хлопець.

— Ех, Ася, я так злякався тоді за тебе! А тепер ти гарна така, справжня царівна! Шерсть блищить і колір який – жодного разу такого не бачив!

Ася була «шоколадкою» — справді досить рідкісне забарвлення. Вона розуміла, що їй кажуть приємні слова, але дивилася недовірливо. Сашко йшов, щоб повернутися іншого разу.

Навіть у нашому, наскрізь меркантильному і продажному світі, трапляються дива.

Будинок двірника Сашка потрапив під розселення і несподівано для себе, Сашко став власником просторої однокімнатної квартири! Після отримання документів та ключів хлопець пішов не магазинами меблів, як інші новосели, ні!

Він увірвався у двері притулку, пробіг повз Діану і зупинився біля клітки Асі.

— Ася, люба! Мені квартиру дали, окрему! Підеш до мене жити, Асю? Адже я за тобою прийшов! Будь ласка…

Ася довгі дві хвилини дивилася на Сашка. І потім сталося ще одне диво! Вона притулила голову до ґрат і дозволила Саші себе погладити!

— Ну ось… Дочекалася свого принца наша Ася! – засміялася Діана, що спостерігала цю дивовижну метаморфозу. — Готуйся до переїзду, Ася!

Важко повірити в щирість і доброту після зради та болю, але якщо кішка обрала вас для того, щоб виділити вам такий кредит довіри – ви Справжня Людина.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, розповідайте ваші “хвостаті” історії?