– А я не така як інші заробітчанки, тому на мої гроші не сподівайтеся! – заявила Іванна за столом, де зібралася родина. Вона була впевнена,  що робить все правильно, і що вона нікому нічого не зобовʼязана.

– Мамо, та ми у тебе нічого і не просимо, тому все добре. Ми з Мартою просто в гості заїхали, бо ж майже рік тебе не бачили, – пояснив Матвій.

Іванна приїхала з Італії у відпустку, останній раз вдома вона була ще влітку минулого року. Додому жінка приїжджає раз в рік, ненадовго, 2-3 тижні і назад.

На заробітки Іванна поїхала всього 7 років тому, і шкодувала, що не зробила цього раніше. Вона в селі жила, працювала на місцевому заводі в райцентрі. А коли він закрився, Іванна залишилася без роботи.

Тоді сусідка, яка приїхала додому у відпустку, і порадила їй їхати з нею в Італію.

– Іванко, сама подумай. І чого тобі вдома сидіти? Син твій вже дорослий, університет закінчує, ще рік-два і своєю сімʼєю обзаведеться, а ти і так сама залишишся. Молода ти ще, давай зі мною в Рим, хоч спробуєш свої сили, а не сподобається – ти завжди зможеш повернутися, – радила сусідка.

– Навіть не знаю, що тобі сказати. Я ж далі райцентру ніколи і не була, – захвилювалася Іванна.

З однієї сторони пропозиція сусідки її лякала, бо ж це крок в невідомість, а з іншої – та розповідала про тисячу євро в місяць, а такі гроші Іванні і не снилися.

– Та тут навіть нема що думати, Іванко. Я змогла, і ти зможеш. Заробиш грошей, синові допоможеш і себе на старість підстрахуєш, – аргументовано переконувала сусідка.

Іванна таки прийняла рішення їхати, бо зрозуміла, що такі великі гроші на дорозі не валяються, і треба хоча б спробувати.

Перші три роки все, що вона заробляла, вкладала в свій будинок. Найняла бригаду майстрів, і ті за її гроші з старої хати зробили цукерочку – тепер це добротний будинок з усіма зручностями в домі.

Потім Іванна гроші складати стала. А тут якраз син повідомив, що збирається одружуватися.

Приїхала Іванна додому з майбутньою невісткою знайомитися, і була вельми розчарована, дівчина їй не сподобалася. По-перше, бідна, а по-друге – не занадто красива. Одним словом, вирішила Іванка, що Марта її синові не підходить.

Вона пробувала переконати сина, щоб він відмовився від свого вибору, але коли Матвій сказав, що він все вирішив, мама не чулася від злості.

– Весілля робити не буду, нічого їм не дам, – заявила сусідці невдоволено Іванна.

Матвій з Мартою одружилися і пішли жити на знімне житло, а тим часом обоє працювали і складали собі на свою квартиру.

У мами син нічого не просив, але в село час від часу приїжджав, разом з дружиною, щоб впорядкувати подвір’я і грядки біля хати. Іванна його про це не просила, та Матвій з Мартою вважали це своїм обовʼязком.

Коли син почув, що мама приїхала у відпустку, то зібрався до неї в гості.

Іванна ж подумала, що син за грошима приїхав, тому відразу попередила, що вона не робитиме помилки більшості заробітчанок, і нічого йому не збирається давати.

Матвію було дивно це чути, і навіть неприємно, адже він не за грошима приїхав, навіть гадки такої не мав.

– Мамо, ми новину тобі хочемо сповістити, у нас дитина буде, чекаємо дівчинку. Марта хоче назвати її в честь тебе – Іванною, – радісно сповістив Матвій.

Іванна зраділа, але вигляду не подала. Подумала, що це така маніпуляція, щоб гроші у неї виманити. Тому сухо привітала дітей, і на тому все.

Ввечері Іванна ділилася з сусідкою новинами. Розповіла, що скоро стане бабусею.

– То може ти хоч зараз дітям з житлом допоможеш? – запитала сусідка.

– А до чого тут це? Я їх попередила, що нічого давати їм не збираюся, – вперто стояла на своєму Іванна.

Сусідка лише помахала головою, вона не могла зрозуміти Іванну. Ну і що, що син вибрав не таку невістку, яка б їй сподобалася? Головне, що діти живуть добре між собою, син щасливий, а що ще мамі треба? Та й для кого вона ті гроші складає?

Але в кожного своя правда.

А ви як вважаєте? Іванна права, чи не зовсім?

Джерело