Рита кружляла перед дзеркалом, і пишний поділ її білої сукні роздувався дзвоном. Дві подружки з роботи з нудотними посмішками на губах дивилися на неї, а в очах була заздрість.

Можливо, сукня не найдорожча, не дизайнерська, але Рита в ній така красуня! Але навіть не цьому заздрили її подружки, а тому, якого нареченого Рита собі урвала.

Артем був красивий до неподобства і ретельно стежив за своєю зовнішністю. З модної зачіски не вибивалося жодної волосинки, а красиві сірі очі з легким прищуром дивилися з бездоганного обличчя.

Рита і сама була красуня і багато хлопців до неї залицялися, але вона обирала. Звичайно ж, звертала увагу на зовнішність і коли зустріла Артема, не роздумуючи поспішила за нього заміж.

Артем був модель і актор-початківець. Весь час він бігав по кастингах хапався за будь-які ролі заднього плану. Грошей вони багато не приносили, тож весілля молодих оплачували батьки, а квартиру їм орендували у складчину.

Але щасливішою за Риту нікого не було. Вона не могла намилуватися на свого вродливого чоловіка і заглядала йому в рот.

Хоча з часом Риту почали дратувати деякі звички Артема. Усе, що заробляв, він витрачав на свою зовнішність та одяг.

– Я актор, мені потрібно добре виглядати, – заявляв він. – Я не буду два дні ходити в одному й тому ж. Рито, ти навіщо попрасувала ці штани з цим светром? Ти що, не бачиш, що вони не поєднуються? У тебе зовсім немає смаку.

Коли Рита прала і прасувала речі чоловікові, не була з ним згодна. Смак у неї є. Вибрала ж вона його, зрештою.

Артем наполегливо відвідував кастинги, і сталося диво. Його відібрали на роль друга головного героя. Великого успіху цей фільм не мав, але Артема помітили. Щоправда, не ті, хто був потрібен. Не режисери та сценаристи, а дівчата.

На хлопця і до його ролі задивлялися, через гарну зовнішність, а тепер, побачивши його у фільмі, дівчата ніби з глузду з’їхали. Артему надзвонювали вдень і вночі, чергували і підстерігали його біля під’їзду.

Життя Рити почало нагадувати дурдом. Виходячи кудись разом із чоловіком, вона відбивалася від його прихильниць, а він тільки прихильно посміхався.

Артему подобалася ця метушня, подобалося купатися в променях слави. Хоча яка це була слава? Його роль була зіграна огидно, і хлопця більше нікуди не запрошували.

Але Артем задер ніс і став розмовляти з дружиною з ноткою зарозумілості. Його кастинги поступово перенеслися на вечірній час. Рита хоч і була гарною дівчинкою, але дурепою не була. Вона запідозрила, що чоловік гуляє від неї.

Знаходилися й підтвердження цьому. Рита з висновками не поспішала і хотіла в усьому переконатися особисто.

Якось увечері вона вистежила чоловіка, коли він сидів із черговою прихильницею в кафе. Усе було настільки банально. Рита підійшла просто до столика і, стоячи за спиною свого чоловіка, чула його розмову з дівчиною. Вони домовлялися, в який готель поїдуть.

– Можете поїхати до нас, – втрутилася в розмову Рита. – Мене там усе одно не буде. Я зараз швиденько речі зберу і з’їду.

Артем, вважаючи себе хорошим актором, схопився з місця, намагався щось заперечувати, грати. Рита тільки посміялася.

До розлучення вона була готова давно і зробила це абсолютно спокійно, на відміну від свого імпульсивного чоловіка. Він істерив, щось доводив, але по очах було видно, що і Артему, по суті, все одно.

Закоханість минула, а більшого між подружжям не виникло. Гарний Артем продовжив штурмувати кастинги, а Рита повернулася у квартиру батьків.

Ретельно переосмисливши свій шлюб, Рита вирішила ніколи більше не дивитися на зовнішність. Їй потрібно щось інше. У чоловікові має бути серйозність і солідність. Це гарантує надійний шлюб, вирішила дівчина.

Такий чоловік зустрівся їй буквально через кілька місяців після розлучення. Рита працювала в офісі солідної компанії і туди часто зазирали бізнесмени та підприємці за засвідченням документації. Так Рита зустріла Василя.

Чоловік був старший за неї на десять років і мав досить серйозні погляди на життя. Залицявся він до дівчини красиво. Під’їжджав до кінця її робочого дня з розкішним букетом квітів і віз у гарний ресторан.

Рита розтанула, і знову їй заздрили дівчатка з офісу.

“От треба ж, щастить Рітці! Не встигла розлучитися, вже нового підчепила, багатенького.”

Василь був забезпечений і якраз дозрів для шлюбу. До шлюбу він підходив дуже серйозно. Зробивши пропозицію, він одразу запропонував підписати шлюбний договір, у якому були розписані майже всі моменти їхнього майбутнього сімейного життя.

Риту підписання договору не злякало. Особливо їй сподобався пункт, де чорним по білому було прописано, що в разі зради чоловіка Рита отримує половину його майна. Однак у разі її зради вона залишається ні з чим. Це було добре. Гуляти Рита не збиралася, але головне, що, мабуть, не збирався і Василь.

Цього разу було все дуже солідно, і розкішна біла сукня, і діадема у волоссі зі справжніми камінчиками, і шикарний білий лімузин. Сімейне життя Рити почалося не з орендованої квартири, а з гарного будинку в престижному районі міста.

Одружившись, Василь одразу ж розрахував літню жінку, яка до цього стежила у нього за порядком у будинку. Тепер є дружина, навіщо потрібна домробітниця? Рита була не проти.

Вона звільнилася з офісу і стала вести господарство. Прибирати в домі й готувати було нескладно. Було б ще кому наводити безлад і їсти її їжу! Василя вона бачила тільки ночами.

Цього разу Рита знала, що чоловік не гуляє, він заробляє гроші, гроші для них. Василь не був жадібним, але був трудоголіком. Він звик працювати до пізньої ночі і зупинятися не збирався.

Рита занудьгувала. Просиджувати цілими днями вдома за переглядом серіалів або ходити по салонах краси їй було нецікаво. На роботу ходити Василь заборонив. Сказав, що йому буде дуже соромно, якщо його дружина працюватиме.

Рита божеволіла в чотирьох стінах, і тоді чоловік запропонував завести дитину. Спочатку вона майже погодилася, а потім сильно задумалася. З’явиться в них дитина, і що це змінить? Тільки те, що вона буде зайнята цілими днями, а чоловіка в неї як не було, так і не буде!

Ніякі гроші не замінять людського спілкування. Риті хотілося сім’ю, сім’ю справжню, де розуміють одне одного з півслова, як її мама з татом. Де подружжя знає одне про одного все і при цьому між ними панує любов і взаєморозуміння.

А вони з Василем майже не бачаться. Чоловіка не зупинити. Він усе життя так і проживе, кружляючи, “як білка в колесі” і заробляючи гроші.

Рита прожила з Василем рік, перш ніж твердо вирішила для себе, що їм не по дорозі. Коли вона заговорила про розлучення, чоловік не здивувався, але спробував її переконати.

-Рито, я бачу, як тобі складно, але займи себе чим-небудь. Знаходять же заняття собі дружини інших забезпечених людей. Чому ти не можеш?

-Заняття я собі зможу знайти, але мені хочеться чоловіка. Не такого, який приходить ночами і падає з ніг від утоми, а такого, з ким можна поговорити, з’їздити відпочити, вийти ввечері куди-небудь. Ось чому коли ти за мною доглядав, ти знаходив на мене час, а зараз я весь час одна?

-Ну, хочеш, я влаштую собі відпустку? Ми з’їздимо за кордон. Куди б ти хотіла?

-Васю, але це не вирішить нашу проблему. Після відпустки ти ще сильніше заглибишся у справи. Вибач, але я твердо вирішила розлучитися. Таке життя не для мене. Я ні на що не претендую. Заберу тільки особисті речі і всі подарунки, які ти мені купував.

-Якось так недобре, – задумався Василь. – Ти дружина хороша, і я з тобою розлучатися не хотів. Але якщо ти твердо вирішила, то після розлучення можеш забирати собі машину.

-Серйозно? – здивувалася Рита. – Ти залишиш мені автомобіль? Не очікувала, дякую.

Друге розлучення Рити пройшло дуже спокійно. З Василем вони залишилися друзями. Він залишив їй машину і, заходячи іноді в офіс, куди повернулася працювати Рита, приносив їй невеликі подаруночки.

Дівчата в офісі дивувалися. Як можна так дружити з колишнім чоловіком? Заздрити Риті вони давно перестали, вважаючи її дурепою.

От питається, навіщо вона з Василем розлучилася? Жила в достатку, “як сир у маслі каталася”. Чого не вистачало? Спілкування? Ну, прийшла б, із подругами поспілкувалася.

В обідню перерву дівчата з офісу збиралися за одним столом, перекушували і перемивали кісточки співробітникам. Цього разу темою їхньої розмови став новий адміністратор Роман.

Молодий чоловік влаштувався до них зовсім нещодавно й одразу став предметом насмішок усього колективу.

-Ні, ви бачили, як він одягається? – щебетала давня подруга Рити. – Ці безформні светри, штани з обвислими колінами.

-Та це все тому, що він товстий! – хихикнула інша. – Він під цими светрами свій жирок ховає. Ні, ну я ще розумію, вантажник може так виглядати! Ходить увесь час із довгими патлами, у дідусевому светрі, але при цьому, машина в нього непогана і зарплата дає змогу гарно одягатися.

Рита спочатку не брала участі в загальному обговоренні зовнішності нового адміністратора, хоча теж звернула на нього увагу. Будучи дуже уважною, Рита помітила, що під довгим, криво обстриженим чубчиком ховаються вельми виразні очі.

І за належного підходу з цього ботана міг би вийти вельми симпатичний молодий чоловік. Зайву вагу, звісно, йому скинути не завадить.

-А знаєте що, дівчата, – заявила Рита, – хочете, я за кілька місяців із нього красеня зроблю? А ще зроблю так, що він закохається в мене і буде за мною тягатися, як песик.

-З цього?!!! Красеня?!!! – реготнула одна з дівчат. – Не вийде в тебе нічого, Ритко. Та й від дівчат він шарахається, як від вогню.

-А посперечаємося, – несподівано витягнула вперед руку Рита. – На що сперечаємося?

-На місячний абонемент у СПА, – схопила Риту за руку дівчина з офісу.

Інші зашуміли і, не даючи Риті подумати, розбили їхні долоньки. Суперечка відбулася. Рита й сама не розуміла, навіщо вона на це пішла. Можливо, від нудьги? Але якщо вже наважилася на суперечку, починати діяти треба відразу, не відтягуючи.

Після робочого дня у вікно офісу Рита вистежила, коли новий адміністратор піде до своєї машини. Швидко схопивши свою сумочку, вона вискочила з будівлі.

-Почекай, будь ласка. Ти ж Рома, так? Слухай, у мене з машиною проблеми, ти не міг би мене до центру підкинути?

-А що в тебе з машиною? Може, я подивлюся? – зніяковіло повернувся молодий чоловік.

-Ой, та не треба! Я сама завтра розберуся. Так ти підвезеш мене чи ні?

Роман виявився доволі сором’язливим, і дівчині, поки вони їхали, коштувало великих труднощів умовити його зайти з нею в нове кафе.

-Давно хотіла там побувати, але немає з ким піти.

-Що, зовсім ні з ким? – недовірливо кинув погляд на красиву дівчину Роман.

-Та ось якось так виходить. Усі мої подруги з хлопцями, а я одна. Ну що, ти підеш зі мною?

Тільки в кафе Роман трохи розкріпачився і почав розповідати про себе. Виявилося, крім основної роботи в нього є ще інше захоплення, і це захоплення приносить непоганий дохід.

Роман займався виробами зі шкіри. Він виготовляв ручної роботи гаманці, портмоне і багато ще всього. На це був попит, і Роман заробляв непогані гроші.

-Я хочу подивитися, як ти це робиш, – сказала Рита.

Роман радісно закивав.

-Звісно, ми можемо поїхати до мене просто зараз. Я один живу, тут недалеко.

У великій трикімнатній квартирі Романа Рита дивилася на хлопця, не зводячи очей. Він із таким захопленням розповідав про своє хобі, і так горіли його очі, що дівчина замилувалася.

Виявляється, це дуже захоплена людина з багатим внутрішнім світом, і так багато спільного у них знайшлося.

Наступного дня після роботи, не змовляючись, Рита сіла в машину Роми. Спочатку вони повечеряли, а потім довго гуляли містом. Перехожі поглядали на них зі здивуванням. І справді, дивна це була пара. Красива, гарно вбрана дівчина поруч із повненьким, недоглянутим молодим чоловіком у безформному одязі.

-Слухай, Ромо, – несподівано заявила Рита, – я давно мрію походити в спортзал, але соромлюся одна. А що, якщо нам із тобою туди походити?

-Думаєш, у мене зайва вага? – усміхнувся Роман. – Я й сам про це знаю. І про спортзал замислювався. Якщо що, я нічого проти не маю.

День за днем, крок за кроком, Рита змінювала Романа. Непомітно, ненав’язливо. Регулярно відвідуючи спортзал, Роман став більш підтягнутим. Його довгий, недоглянутий чубчик змінився на модну стрижку. А коли Рита змінила чоловікові стиль одягу, його стало не впізнати.

Роман виявився дуже навіть симпатичним і прийди він працювати адміністратором у такому вигляді, дівчата дивилися б на нього іншими очима. Вони й зараз почали на нього задивлятися, що вкрай дратувало Риту.

Змінюючи чоловіка крок за кроком, вона в нього закохалася. Тільки тепер Рита розуміла, що таке справжнє кохання. Коли зачіпає кожен погляд коханого, кинутий на іншу дівчину, коли хочеш знати щохвилини, де він перебуває і чим займається. І коли час, проведений разом, дорожчий за все інше.

Риті було з Ромою добре, і вже не важливо було, який він має вигляд. Вона полюбила його не за це. Напевно, вона закохалася в нього в найперший день, коли він так захоплено розповідав про своє хобі. Або потім, коли вони базікали про прочитані книжки, обговорювали головних героїв і виявлялося, що їхні погляди багато в чому схожі.

З цією людиною завжди було про що поговорити, що обговорити. Так у Рити не було ні з першим чоловіком, ні з другим. І не потрібна їй була ні красива зовнішність, ні гроші. Тільки Ромка!

Вони зустрічалися кілька місяців, і знову Рита помітила на собі заздрісні погляди подружок з офісу. Зі зміненою зовнішністю Роман став завидним нареченим. І коли та дівчина, з якою Рита посперечалася, принесла їй місячний абонемент у СПА, Рита зрозуміла, що над її стосунками згущуються хмари.

-Ти виграла суперечку. Можеш не морочити більше хлопцеві голову, – єхидно заявила подруга.

-А я не морочу, – огризнулася Рита. – У нас із Ромою все по-справжньому.

-Рито, ну перестань, будь ласка. Ти зв’язалася з ним заради суперечки. Так відійди в сторону, дай Роману самому зробити вибір. Адже коли він дізнається, через що ти з ним, він все одно з тобою розлучиться.

Після цих слів подруги у Рити перехопило подих. Вони з Ромою зустрічалися щодня, навіть у вихідні дні. Іноді дівчина залишалася в нього ночувати, і вже не уявляла без Романа свого життя.

З ним вона не зможе розлучитися так просто! Це немов вирвати серце з грудей. Однак стало зрозуміло, що заздрісні дівчата з офісу скоро розкриють хлопцеві очі на початок їхніх стосунків. І що тоді? Кінець?

Розуміючи, що тягнути не можна і потрібно будь-що розповісти все Роману самій, Рита наважилася. Як це часто бувало, після роботи вони заїхали в кафе. Сидячи за столиком, Рита смикала серветку і розповідала про суперечку, не піднімаючи на хлопця очей.

-Зупинись, не кажи більше нічого! – поклав свою руку на долоню Рити Роман.

У його голосі чулася усмішка. Рита уважно подивилася на обличчя коханого. Чому він усміхається?

-Рито, я давно вже все знаю. У найперший день, коли ти набрехала мені, що твоя машина зламалася, я зрозумів, що тут щось нечисто. Я припускав щось подібне. І коли ти покликала мене в спортзал, тільки зміцнився в цій думці.

Але я був не проти. Сам розумів, що мені потрібні зміни в зовнішності. А ще, я закохався в тебе і дякував Богові за кожну хвилину, проведену поруч із тобою. Мені було не важливо, для чого ти це робиш.

Я вже розумів, що у нас із тобою зароджується справжнє почуття. А потім, коли я став схожим на людину, як висловилася твоя подружка з офісу, вона мені розповіла про вашу суперечку.

Я нічого не став їй відповідати, адже я знав, що якщо ти і почала зі мною стосунки через цю дурну суперечку, то зараз усе зовсім по-іншому. Це ж правда, Рито?

-Так, Ромо, так, – з жаром вигукнула Рита, хапаючись за його долоню.

– Я покохала тебе, коли дізналася, який ти. Покохала, можливо, перший раз у житті. А дівчата, вони просто заздрять.

-Нехай заздрять! – усміхнувся Рома, підносячи руку Рити до губ.

– Я й сам іноді заздрю самому собі, адже поруч зі мною найкраща дівчина на світі!