За сніданком Арина повідомила батькам цікаву новину:

– Знаєте, що батьки Єгора вирішили подарувати нам на весілля? Перший внесок на квартиру! Причому одразу на двокімнатну!

– Несподіваний подарунок. Але дуже корисний, – сказав батько.

– Наталія Юріївна – мама Єгора – вже домовилася зі знайомим рієлтором, він підбере відповідні варіанти.

– А коли ми виберемо квартиру, яка нам сподобається, то його батьки внесуть двадцять відсотків її вартості.

– А щомісячні внески ви платитимете самі? – Запитала мама.

– Звичайно. Адже це буде наша квартира.

– Просто атракціон небаченої щедрості! – Здивувалася мама. – А чому ви хочете купувати квартиру зараз, а не після весілля?

– Мамо, до весілля ще цілих два місяці. А якщо там треба робити великий ремонт? А ми хочемо одразу в’їхати до своєї квартири, а не винаймати, доки там ремонт робиться.

– Розумно, – схвалив батько.

– Гаразд, я побігла на роботу, – сказала Арина. – Увечері затримаюся – нас із Єгором Вітя на день народження запросив.

Коли щаслива дочка побігла, Олена подивилася на чоловіка:

– Ну, що скажеш, Сашко? Як ти можеш розцінити цю ситуацію з погляду юриста?

– Олено, не забувай, що наша дочка – сама юрист, тож якби там щось було не так, вона б помітила.

– Ну, який із неї юрист? Працює без року тиждень!

– Не скажи! Арина відпрацювала вже понад рік. Я цікавився її успіхами у Леоніда Аркадійовича. Він нею задоволений. А у Льоні не шарашчина контора, а серйозна юридична фірма, – відповів чоловік.

– Добре, роз’ясни ситуацію мені, звичайній людині, технологу харчової промисловості, далекій від ваших юридичних термінів, – попросила дружина.

– Візьмемо найсумніший варіант: Арина та Єгор живуть кілька років, виплачують іпотеку, але раптом щось сталося, і вони вирішили розлучитися.

– Єгор претендуватиме на початковий внесок, якщо його батьки правильно оформлять дар. Суму іпотечних платежів вони розділять навпіл.

– Все чесно, і не має жодного значення, до весілля було оформлено іпотеку, чи після, – пояснив Олександр.

– Зрозуміло, але все одно в душі якось неспокійно.

– Неспокійно, бо про розлучення заговорили, а вони, може, все життя разом проживуть.

Наступного тижня вирушили дивитися квартири. Увечері Арина розповідала батькам:

– Подивилися три квартири. Жодна не сподобалася. Я взагалі не знаю, навіщо рієлтор нас туди привезла. Усі квартири в одному районі – неподалік будинку Єгора.

– Наталія Юріївна дивилася, в якому стані там сантехніка, труби та інше. А потім спитала мене, яка з квартир мені більше сподобалася. Я їй чесно сказала, що ніяка і що взагалі не хочу жити в цьому районі. Вона так здивувалася!

– Так, це не найзручніше місце хоча б тому, що і тобі, і Єгорові звідти незручно діставатися роботи. Вам у цій квартирі жити довго, тож треба думати про зручність, – погодилася мама.

За два тижні ще тричі їздили дивитися квартири. Одна з них дуже сподобалася Арині. Будинок був новий, квартира чиста та світла.

Якщо в ній хтось уже й мешкав, то зовсім недовго. Ремонт, звичайно, був потрібний, але тільки косметичний.

Але особливо дівчині сподобалося те, що довкола будинку було все, що потрібне для життя. І зупинка автобуса – за два кроки.

– Єгоре, мені здається, це те, що потрібно! – Зраділа вона.

– Ні, ця квартира нам не підходить, – заявила Наталія Юріївна. – Дуже далеко від нашого будинку. Я, щиро кажучи, взагалі не хотіла її дивитися.

Арина промовчала. А коли вони з Єгором залишилися одні, вона спитала:

– Єгоре, а тобі остання квартира сподобалася?

– Так.

– А чому ти нічого не сказав мамі? Я, звичайно, розумію, що твої батьки нам дуже допомагають з квартирою, але житимемо в ній ми.

– Мені здається, що й вибирати теж маємо ми. Твоя мама може нам порадити, зрозуміло, що в неї в цій справі більше досвіду, але останнє слово має бути за нами, – сказала Арина.

– Ну, ти ж знаєш мою маму, вона любить, щоб усе було так, як вона сказала. Навіть у дрібницях. А тут така річ – квартира!

– Вона не може пустити все на самоплив. Тим більше, що оформлятиме вона її на себе. Тому так ретельно й обирає, – пояснив Єгор.

– Стривай! Наталя Юріївна хоче оформити цю квартиру на себе? А чому тоді твої батьки кажуть, що вони дарують нам гроші на початковий внесок? – Не зрозуміла Арина.

– Але ж жити у квартирі будемо ми.

– А хто платитиме іпотеку? – Знову поцікавилася дівчина.

– Ми, звісно. А коли виплатимо, мама подарує її нам, – сказав Єгор.

– А чому вона не може просто віддати нам ці гроші, щоб ми самі купили житло? – Запитала Арина. – Або у крайньому разі, якщо вона мені не довіряє, то хай оформить квартиру на тебе.

– Мама вважає, що ми ще молоді, недосвідчені, можемо зробити щось не так і залишитись без квартири.

– Добре. Тепер я все зрозуміла, – відповіла Арина.

– Чудово вигадала Наталя Юріївна, – сказав батько, коли Арина розповіла вдома про плани своєї майбутньої родички. – Вона оформить квартиру на себе, а платитимуть іпотеку діти. І що ти тепер робитимеш?

– Поговорю з Єгором. Поясню йому ситуацію. А там буде видно. Але у квартиру, яку купить собі Наталія Юріївна, я точно жити не піду.

За кілька днів Єгор попередив Арину, що ввечері вони знову поїдуть дивитися квартири, але дівчина відмовилася.

– А чому? – Запитав наречений.

– А навіщо мені вибирати квартиру для твоєї мами? Вона сама чудово з цим впорається, – відповіла Арина.

– Хіба тобі все одно, де ми житимемо?

– Ні, не все одно, але я хочу жити у квартирі, яка належить нам із тобою, а не твоїм батькам!

Увечері Єгор приїхав до Арини.

– Я не розумію, ти проти того, щоб мати оформляла квартиру на себе? – Запитав він.

– А ти з цим згоден?

– Але ж мама подарує її нам, як тільки ми виплатимо іпотеку.

– Років за двадцять, – усміхнулася Арина. – Ти що, справді нічого не розумієш? Давай поясню тобі цю ситуацію, як юрист.

– Оформлюючи квартиру на себе, Наталя Юріївна хоче захистити твої майнові права. Вона, як досвідчена людина, розуміє, що в житті може статися всяке.

– Зараз у нас чудові стосунки, а років через десять, чи п’ятнадцять вони можуть зіпсуватись. Статистика розлучень у нас у країні сумна: із десяти пар сім розлучаються.

– Якщо таке трапиться з нами, то я з дітьми, які у нас на той час будуть, маю покинути квартиру й опинитися на вулиці.

– Тобто, твоя мама наперед хоче захистити тебе від мене та наших майбутніх дітей. І ти вважаєш, що я з цим погоджусь?

– Я про це не подумав.

– А я подумала.

– І що нам тепер робити? – Запитав Єгор. – Я кохаю тебе і не хочу розлучатися через квартиру.

– Я теж тебе кохаю. І у нас є лише один варіант: ми відмовляємося від «подарунка» твоїх батьків, винаймаємо квартиру і самі накопичуємо на перший внесок.

– Ми обидва працюємо, тож якщо поставити собі за мету, то років за три-чотири, цілком зможемо з цим впоратися. Подумай про це.

– Є ще одна причина, чому мене не влаштовує цей варіант, запропонований твоєю мамою. Ти сам сказав, що вона любить все контролювати.

– Я думаю, саме тому Наталя Юріївна шукає для нас житло ближче до себе. Але я відразу кажу, що її контролю не потребую. А якщо ми самі платитимемо за свою квартиру, то й вирішуватимемо, як нам жити, ми теж будемо самі.

Єгор погодився з Ариною, хоча йому довелося витримати вдома буревій світового масштабу.

Щоб швидше накопичити на своє житло, Арина та Єгор орендували не квартиру, а невелику студію.

Наталія Юріївна, звісно, ​​намагалася втручатися у їхнє життя, та наводити свої порядки. Однак Арина ввічливо, але дуже твердо дала зрозуміти свекрусі, що господиня в їхньому домі лише одна. І це вона – Арина!

Як вважаєте, слушно вчинили молодята, відмовившись від “подарунка”. Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.