— Я й досі не розумію, — вкотре вже докоряє своїй 36-річній Лілі її мама, Алла Геннадіївна, — навіщо тобі була потрібна та третя дитина, якщо на неї часу не маєш?!

Два старші сини ростуть самі по собі, як бур’ян у полі, а дівчинка тепер узагалі по няньках тиняється. Ну навіщо, скажи мені?!

Такі “виховні бесіди” Ліля чує від мами час від часу.

А приводом для чергової сварки стало те, що няня її маленької донечки Кіри захворіла, і Ліля з відчаєм попросила маму посидіти з онукою до вечора. Адже їм з чоловіком потрібно було терміново бути на роботі.

У Лілі та її чоловіка свій невеликий сімейний бізнес, який, хоч і не золоті гори, але стабільний дохід приносить.

А коли ти сам собі господар, то й про вихідні, свята чи лікарняні можеш забути. Крутиться подружжя, як білки в колесі.

Старшим дітям уже чотирнадцять і дванадцять років, а молодшій донечці — лише п’ять.

— Так, я мамі зателефонувала, — зізнається Ліля, — у надії на справжнє диво. Вона ж із моїми дітьми ніколи не сиділа. Ні з хлопцями, ні з донькою.

Синів постійно доводилося з собою брати: так і каталися то в машині, то в конторі, то на виробництві.

У нас просто не було грошей на няню, коли вони були маленькі. Зараз стало легше: самостійні вже, можуть і за сестрою наглянути.

Вся біда, що в Михайла якраз генеральний прогін перед концертом у школі на останній дзвоник, а в Макса — тренування з боксу, він його вже рік без пропуску відвідує!

Ліля — зовсім не погана мати.

Її діти забезпечені всім необхідним, займаються і спортом, і мистецтвом.

І, що найцікавіше, попри шалений ритм життя, мама примудряється знаходити час, щоб послухати виступ старшого сина на черговому концерті чи вболівати за молодшого на змаганнях.

— Мама до Кіри перші два роки навіть не підходила, точніше не приїжджала, — згадує Ліля з гіркотою в голосі.

– Навіть на ім’я її не називала і зовсім не цікавилася онукою. Завжди тільки одне питання, як голка в серце: “Навіщо мені третя дитина?”

Бабуся має повне право не займатися онуками, скажете ви. ваші діти – ваші проблеми.

Але в цій родині все не так однозначно.

У Лілі є старший брат Віктор, він від першого чоловіка Алли Геннадіївни і різниця між братом і сестрою 3 роки.

Так от: у Віті дітей четверо!

Одна дочка від першого шлюбу і троє хлопчаків від другого.

— Віті важко, Оксана крутиться, як може, – каже про невістку Алла Геннадіївна, – звісно я допомагаю. І з онуками сиджу. Оксана дуже відповідальна мати. Сидить із дітьми, всю себе присвятила їм. Не працює. Уся увага дітям, а я на підхваті.

Віктор працює вчителем у середній школі, зарплата одна.

При цьому в Алли Геннадіївни жодного разу не виникло запитання до сина й невістки, навіщо їм аж четверо дітлахів. Навпаки: Оксана молодець. Уся увага дітям.

Бабуся і особисто бере участь у вихованні онуків, і на дачу їх влітку забирає, не забувши дорікнути молодшій доньці, що її діти проводять усе літо в задушливому місті через те, що в них погані батьки.

А ще бабуся допомагає сім’ї сина фінансово, адже тільки Віктора заробітку за вирахуванням аліментів їм не вистачає.

Звідки в Алли Геннадіївни гроші?

Та дочка їй підкидає, бо розуміє, що на пенсію не проживеш.

І не просто дотує, а оплачує всі обстеження по здоровʼю, відправляє її на відпочинок в улюблений мамою санаторій в Трускавці.

І, виходить, спонсорує сім’ю хороших батьків: Віті й Оксани.

Хоча молодшому племіннику вже 6 років, якщо вже так потребують, то пора б Оксані на роботу виходити.

— І вийде вона на копійки, – аргументує Алла Геннадіївна, – і загубить дітей, будуть вони, як твої, самі по собі. Правильно Оксана робить, що вдома сидить. Жінка має виростити своїх дітей.

Ось і зараз Оксана вдома з молодшим, старші в школі, а для допомоги невістці поруч сидить бабуся, яка не вважає за потрібне надати допомогу своїй рідній доньці.

— Приглянеш за Кірою? – звертаюся Ліля до сусідки, – години 3, потім хлопчаки мають повернутися з занять, я їм напишу, щоб до тебе зайшли по сестру.

— Так, звичайно, – відповідає сусідка.

Кішка і кіт пішли ховатися.

Кіра зі щасливим виглядом влаштовується біля шафи в спробах виманити кішку з укриття. У Лілі завібрував телефон.

— Сповіщення від мами, – каже вона, – “Мені треба 15 тисяч на басейн, комуналку і чоботи”. Нормально так?

Це відразу після того, як я прослухала лекцію про свою нікчемність і неспроможність, як матері. Ні вже, досить.

Ліля друкує мамі відповідь: «Грошей немає, віддала няні».

За Кірою через кілька годин заходить брат Михайло.

— Та ні, спасибі, – каже він на пропозицію сусідки перекусити й попити чаю, – там Макс курочку смажить і макарони варить.

Вони самостійні, вони впораються.

Ну що робити, якщо батьки з усіх сил заробляють на життя, а з нянею форс-мажор?

Чи, може, права Алла Геннадіївна: вони погані батьки і ні до чого було заводити стільки дітей.

Ось Вітя з Оксаною – інша справа.

Як думаєте?