– Марійко, а ти чого тут? Та ні, ти проходь, але скажу відверто, що я аж ніяк не сподівалася тебе у себе побачити, – Віра, старша сестра Марії, глянула на годинник, який вже показував майже північ, і зрозуміла, що не варто сестру нічого розпитувати, бо просто так вночі люди не приходять в гості.

Віра покликала сестру на кухню:

– Сідай, зроблю тобі чаю, а заодно розкажеш, що сталося.

Марія пила чай і мовчала, а потім нарешті зізналася, що вона пішла від чоловіка.

– Не можу я з ним жити, він мені знову зрадив. Он, чергова його пасія прийшла до нас додому поки його не було і все мені розповіла, каже, що дитину від нього чекає. Віро, що мені робити? Мені ж навіть нема куди йти, – розплакалась на плечі у сестри Марія.

– Ну знаєш що, сестричко. Ввечері ми вже нічого не вирішимо. Ти спати лягай, я тобі в гостьовій кімнаті постелю, а зранку будемо думати, що робити. Не хвилюйся, у тебе є я, – заспокоїла Віра сестру.

В глибині душі вона ще сподівалася, що це плітки, і сестра помириться з своїм чоловіком. Хоча за ті 7 років, що Марія у шлюбі з Олександром, Віра вже встигла розгледіти його дрібну душу.

На жаль, все це виявилося правдою. Олександр приїхав до Віри додому, бо підозрював, що його дружина у сестри, а де ж іще їй бути.

– Значить так, з сімʼї я йти не збирався. З Веронікою у мене не серйозно. Але оскільки вона носить від мене дитину, то її я буду забезпечувати. Ти ж не народила мені спадкоємця, – з докором закинув Олександр.

Він запропонував Марії все забути і повернутися додому.

Віра мовчала, не хотіла втручатися в їхню розмову, щоб потім не вийти крайньою, але все що вона чула, їй відверто не подобалося. Їй було шкода сестру, і в глибині душі вона не хотіла, щоб Марія погодилася.

Та сама Марія теж прийняла таке ж рішення – до чоловіка вона не повернеться. Хоча і розуміла, що їй просто нема куди діватися, та вирішила, що так далі не може продовжуватися.

Марія вийшла заміж пізно, в 30 років. До того вона вчилася, робила карʼєру, а потім щось і не було нікого підходящого, з ким би вона хотіла повʼязати свою долю.

Олександра вона зустріла випадково, в ресторані, коли святкували ювілей подруги. Вона не вірила, що з такого знайомства може щось вийти, але Олександр зателефонував їй на наступний день, а потім був дуже наполегливим.

Вони стали зустрічатися, квіти, ресторани, гарні слова і дорогі подарунки зробили свою справу – Марія закохалася. Тож коли Олександр подарував їй каблучку, вона з радістю погодилася.

Звідки ж їй було знати, що чоловік так зміниться після їхнього весілля, і не в кращу сторону. Ситуація ускладнювалася і тим, що у подружжя не зʼявлялися діти. Видимих причин, начебто, і не бачили лікарі, казали просто чекати.

Чекати якраз був і не найкращий вихід, бо роки бігли, а маля не зʼявлялося.

А тепер Олександр стане батьком. Марія для себе вирішила, що вона зайва на тому святі життя, і що дитина не може рости без батька, тому першою подала на розлучення.

– Чого ти така вперта? Я її не люблю, я тебе люблю. Я ж тобі пояснив – так просто сталося. Давай ми залишимо все як є, ти ж моя дружина. А дитину я запишу на себе і буду платити аліменти, гроші у мене є, всім вистачить, – зробив чергову спробу помиритися Олександр.

– Гроші у тебе є, а совісті немає. Олександре, ти зробив свій вибір. Знаєш, за все в житті треба платити, – спокійно відповіла Марія.

– Горда яка! І куди ж ти підеш із своєю гордістю? У тебе ж житла немає, – зловтішався Олександр.

– А це вже не твоя справа, я доросла дівчинка, якось дам собі раду, – відповіла якомога спокійніше Марія, але в її душі вирував справжній ураган.

Жінці було страшно робити крок в невідомість, але ще страшніше залишатися поряд з таким чоловіком.

А яка ваша думка? Марія правильно зробила, чи варто було пробачити чоловіка і зберегти сімʼю?

Джерело