З’явився я свого часу на світ у дуже бідній родині, на жаль.

Ростили мене лише мама та бабуся моя. Свого батька зовсім не було в моєму житті.

Вірніше він є, але у нього інша сім’я та власні діти, я йому зовсім не цікавий.

У пошуках кращого життя ми з моїми рідними не один раз змінювали місто свого проживання і житло.

Загалом, життя наше з кожним роком ставало все гірше, адже не складалося нічого геть.

А з роками влаштуватися на новому місці кожен раз було все складніше.

У зв’язку з цим вже з 16 років я часто сам підробляв собі на їжу і інші ласощі. У школі вчився погано, зі зрозумілих причин, адже досить таки часто не ходив на уроки, коли шукав собі хоч якийсь підробіток.

А коли я закінчив навчання в 9 класі, рідна сестра моєї бабусі забрала мене жити до себе.

Бабуся Ольга (так її звали) жила вдвох з дідом, її чоловіком.

Дітей своїх у них не було ніколи, вони самотні були, але була велика і досить простора двокімнатна квартира в самому центрі столиці.

До себе жити вони мене забрали на правах рідного сина і турбувалися про мене, як про свою рідну дитину, за що я їм безмежно вдячний і до цього дня.

Бабуся Ольга зі своїм чоловіком купили мені хороший одяг, допомогли здати документи до навчального закладу.

Я, на той час, був худенький трішки, бо їсти на той час вдома нам не було що, особливо, тому бабуся Ольга стала смачно мене годувати, а потім записала в спортивну секцію, вона дуже дбала про мене.

Але головне, вони з чоловіком згодом написали заповіт на свою квартиру, вказавши мене своїм єдиним спадкоємцем, так як більше у них близької родини не було.

Вони дали мені все необхідне для досить хорошого життя, якого я ніколи не мав. А мене просили лише одне – добре навчитися.

Мені, зрозуміло, потрібно було підтягти навчання та вступити до інституту, щоб після цього знайти собі добру роботу. В цілому, відкривалися гарні перспективи.

Щоб не упустити свій такий хороший шанс в житті, я старався з усіх сил та досягав все нових вершин у своїх стараннях.

Але в якийсь момент життя, несподівано навіть для мене самого, адже я все до того розпланував, доля моя зробила свій поворот.

Зі мною в групі вчиться дівчина. Спочатку ми просто гарно дружили, а потім стали зустрічатися.

Я щиро її покохав. Вона відповідає мені щирою взаємністю теж, ми мали багато спільних інтересів і мрій.

Вечори ми проводимо разом, хоча це не заважає мені як і раніше відвідувати спортивну секцію і вчитися, але моя нова сім’я категорично проти стосунків з Іриною, вони були проти того, щоб я взагалі навіть спілкувався з нею.

Бабуся неодноразово заводила розмову про те, що мені потрібно думати про навчання та своє перспективне майбутнє, а не про якусь Ірину свою.

Але вона особлива, я не можу про неї не думати, вона добра людина і до неї я маю щирі почуття, я вважаю, що вона моя доля.

Ірина зробила моє життя світлішим і яскравішим. Вона добра людина і зовсім не корислива.

У магазині Ірина завжди платить за себе сама, від маленьких моїх подаруночків майже завжди відмовляється. Мені доводиться її вмовляти, щоб вона взяла шоколадку або куплене мною морозиво, вона скромна людина.

А декілька днів назад бабуся Ольга, несподівано заявила, що Ірина моя зустрічається зі мною лише заради квартири, вона баче, що ця дівчина корислива людина.

Ці слова мене дуже засмутили. На зустрічі з Іриною я запитав у неї, чи готова вона жити зі мною в звичайному гуртожитку, якщо я залишуся сам і без грошей.

На це вона відразу розсміялася і відповіла, що їй потрібен лише я, а на квартиру вона зовсім не претендує, в гуртожитку теж люди живуть, і щасливо живуть собі.

“Гуртожиток – так буде гуртожиток! Головне – ми будемо разом!”

Вчора мені бабуся Ольга повідомила, що далі так тривати не може, і я повинен зробити свій остаточний вибір – або я живу в їх квартирі, а заповіт зберігається, але залишаю свою Ірину, або я зустрічаюся з нею, але йду з квартири бабусі з дідусем, а заповіт в такому випадку анулюється.

Загалом я вже зробив вибір, не можу залишити Ірину через житло, бо щиро кохаю її, але ось проблема – мені нікуди йти.

Ірина зараз живе в гуртожитку у сестри. Місця там немає. І грошей для оренди окремого житла немає, оскільки я сам навчаюся зараз на денному відділенні, а сам не заробляю, бо все теж оплачує бабуся з дідусем.

Який мені вибір зробити і як знайти житло?

Джерело