– Гроші мама мені віддасть, не розумію, чого ти так стараєшся – переконливо заявила старша донька Марина молодшій Людмилі.

– Це ми ще побачимо, я б на твоєму місці не була такою впевненою, – спокійно відповіла Людмила.

Галина в цей час була на вулиці, вирішила попрацювати на грядках, бо роботи в селі завжди багато.

В суботу мама-заробітчанка покликала доньок до себе, сподівалася, що разом вони швидше впораються, та дочкам було не до роботи, їх більше цікавили гроші, які мама привезла з Італії.

12 років тому Галина залишила своє старе життя і поїхала в світ заробляти євро. Важко було їй дівчат своїх залишати, які лише щойно школу закінчили, але у неї іншого виходу не було.

Жили вони в селі, разом з батьками Галини. Чоловік любив оковиту, справи дружини і дітей його не цікавили, а потім взагалі пішов до іншої.

Важко було Галині одній дівчат на ноги ставити. Тоді дуже виручила мама і господарка.

Потім жінка взяла приклад з інших газдинь з їхнього села, які поїхали за кордон, і сама подалася на заробітки. Та вона навіть не уявляла, наскільки зміниться її особиста доля.

Галина була вродливою, та за роботою в селі тієї краси і не видно було. А як вона в Італію подалася, то змінилася, наче розквітла – зняла, нарешті, з себе хустку, зачіску зробила, трохи нового одягу прикупила, і стала зовсім іншою людиною.

Майже з самого початку на Галину звернув увагу син синьйора, якого вона доглядала. Але Галина йому відразу пояснила, що не за цим вона в Італію приїхала – їй треба заробити собі і дітям на житло і на життя.

Роберто мав 60 років, а Галині, коли вона приїхала в Італію, було всього 43. Італієць по-справжньому полюбив її, вважав її дивовижною жінкою і дуже хотів допомогти, тому платив значно більшу зарплату.

З відповіддю він її не спішив, але своїм добрим ставленням до неї з часом таки заслужив її любов і довіру.

Роберто допоміг купити обом донькам квартири, щоб Галина не хвилювалася за дітей. Дівчата заміж вийшли, пішли жити у свої помешкання, навіть не задаючись питанням, як мамі вдалося за 5 років дві квартири купити.

Допомагала Галина дітям чим могла, щомісяця передавала їм великі сумки з італійськими смаколиками і одягом. Для Роберто це було дивно, він не розумів, доки Галина збирається утримувати своїх дітей, але бачив, як вона їх любить, як старається, тому не перешкоджав.

Коли Роберто зробив Галині пропозицію (а він ще жодного разу не був одруженим, і мав доволі немалі статки), Галина сказала, що їй треба подумати, і поїхала у відпустку додому.

Те, що вона побачила по приїзді, її аж ніяк не втішило, швидше засмутило. Город заріс бур’янами, в домі не прибрано, хоча Галина і просила доньок дивитися за її хатою, та вони не дуже радо їхали в село.

Зате тепер обидві відразу ж з’явилися, бо розуміли, що мама з пустими руками не приїхала точно, а гроші їм обом були дуже потрібні.

Поки дівчата сперечалися, кому дістануться мамині євро, Галина їх гукнула і запитала, до кого з них вона може поїхати заночувати і перебути відпустку, бо у неї в хаті нема відповідних умов для життя.

– Ой, мамо, розумієш, мій Микола не дуже любить, коли у нас вдома чужі люди, – стала пояснювати Марина. – Ти краще до Людмили їдь, її чоловік не такий прискіпливий, як мій, – каже.

– А чого зразу до мене, у мене двоє малих дітей, куди ще маму? – завелася Люда. – Мамо, нам гроші потрібні на більшу квартиру. Даш? – питає.

Прикро стало Галині, правий був Роберто, коли казав, що не вона дітям потрібна, а її гроші. Нехай пізно, але дійшло.

Жодна з доньок не запропонувала мамі допомогти, тихенько зібралися і поїхали у свої комфортні квартири, а її залишили саму.

Всю ніч Галина думала. А на наступний ранок Галина зателефонувала Роберто і сказала, що вона згідна, і що приїде за тиждень. Тим часом вона найняла майстрів, які за літо відремонтують її будинок, а вона вкінці літа приїде з Роберто приймати роботу.

Ото сюрприз буде її донькам! Але Галині тепер уже байдуже, що вони скажуть, вони своє вже отримали, а їй треба про себе думати.

Джерело