– Чому ми повинні страждати через ваших дітей? – обурилася Тетяна.

Таня та Володя були вражені такою безцеремонністю своїх знайомих. Здавалося б, звичайна сімейна пара, з якою вони товаришували вже кілька років, але поведінка друзів викликала дедалі більше запитань.

Перші ознаки напруги виникли задовго до цього інциденту.

– Олеже, ти не забув про борг? Відпочивали разом, а ви з Дашею досі не внесли своєї долі,- якось за пінним нагадав Володя.

– Віддам, не хвилюйся. Зарплату затримали, ось підробіток візьму – все поверну. Що, Танька вже тебе за гроші пиляє? – хмикнув Олег.

– Справа не в цьому. Просто хочу, щоб все було справедливо.

Справді, відпочинок був спільним, але за все заплатила лише родина Володі та Тані. Це було несправедливо.

Через тиждень Олег так і не згадав про свою обіцянку, і Володі доводилося регулярно нагадувати йому.

– Переказав гроші? – спитала Таня за вечерею, накладаючи на тарілку запечену рибу.

– Так, нарешті! Але я почував себе, як колектор, який вибиває борги, – зітхнув чоловік.

– І правильно. Це наші гроші, чесно зароблені. Якщо комусь і повинно бути соромно, то вже точно не нам.

Таня не раз замислювалася, чи потрібні їм такі друзі, які «забувають» про борги та домовленості. Але Володя умовляв її, що іноді варто проводити час разом.

– З ними? Їхні вибрики мене дратують, може, вистачить? – кривилася Таня.

– Ну, у тебе теж свої чудасії є, – намагався пожартувати Володя.

– Але ж не такі! – Заперечувала вона.

Через пару днів вони все ж таки зустрілися з Олегом і Дашею, щоб обговорити нову пропозицію.

– А що, як зібратись на дачі, але без дітей? Як вам ідея? – Запропонував Володя.

– Я за! – одразу підтримав Олег.

– Чекайте, а з ким ми залишимо дітей? – Уточнила Даша.

– Ну, з бабусями, наприклад. Ми ж лише на день їдемо, – відповів Володя.

Даша погодилася, вирішивши, що теж хоче відпочити.

У день зустрічі Таня та Володя приїхали на дачу першими, накрили стіл, розпалили мангал, та почали смажити м’ясо.

Поступово підтягнулися інші гості: три пари спільних знайомих – всі, хто підтримав ідею відпочинку без дітей.

Жінки спілкувалися біля вогнища, чоловіки готували шашлики. Атмосфера була легкою та розслабленою – не треба було стежити за дітьми.

Але за кілька годин з’явилися Олег із Дашею – пізніше, ніж обіцяли, і з несподіваною компанією. Їхні діти з криками увірвалися у двір і одразу побігли до басейну.

– Це ще що? – Здивувалася Таня.

– Зараз розберемося, – насупився Володя.

Олег та Даша зайшли, як ні в чому не бувало, весело вітаючи всіх. Гості були здивовані.

– Ми так не домовлялися! Терпіти не можу, коли люди порушують обіцянки! – Вигукнула Таня, продовжуючи нарізати овочі для салату.

– А що не так? – невинно спитала Даша.

– А нічого, що ми хотіли відпочивати без дітей? – Нагадала Таня.

Олег вирішив втрутитися, щоб згладити ситуацію.

– Дівчата, не сперечайтеся. Тань, річ у тому, що бабусі відмовилися сидіти з дітьми. Не залишати ж їх одних.

– Тоді можна було не поїхати, – відрізала Таня.

Олег та Даша запевняли, що діти не завадять, адже вони «вже дорослі» – п’ять та сім років. Але їхня поведінка говорила про протилежне.

Особливо дратувало, що батьки майже не стежили за своїми дітьми, ніби їх справді залишили вдома. Стіл був накритий, шашлики готові, і вони просто насолоджувалися відпочинком.

– Дашо, твої діти лізуть у басейн, – зауважила Таня.

– Ну й нехай, нічого страшного, – відмахнулась Даша, потягуючи коктейль.

– Вони мають бути під наглядом, – наполягала Таня.

– Та гаразд, що з ними станеться? Вони ж не в океані, – хихикнула подруга.

– А те, що вони чубляться і молодший плаче, нормально? – продовжувала Таня.

– Розберуться, не вперше, – знизала плечима Даша.

Незабаром один із дітей мало не перекинув мангал, що могло закінчитися серйозним лихом. Таня переймалася за них більше, ніж їхні батьки.

– Даша, стеж за дітьми, бо зараз щось натворять, – не витримала вона.

Але Даша лише сміялася та відмахувалася. Олег теж був зайнятий – вже чимало хильнувши, він не реагував на зауваження.

У результаті Тані довелося весь вечір доглядати чужих дітей, так і не відпочивши. А ближче до ночі Даша раптом згадала про свої батьківські обов’язки.

– Хлопці, тихіше, будь ласка, мені дітей треба вкладати, – заявила вона, коли компанія зібралася співати пісні біля багаття.

Всі переглянулися: це було вже надто з огляду на те, що ніхто не просив привозити дітей.

Вранці, після сніданку, Олег та Даша почали збиратися додому, навіть не думаючи допомагати з прибиранням.

– Ви куди? У нас тут бардак, прибратися треба, – нагадав Володя.

Інші гості вже почали допомагати, але Олег із Дашею зам’ялися.

– Ой, нам терміново треба їхати, – викрутився Олег, уникаючи погляду.

– Так, у справах, – підхопила Даша.

– А сьогодні ж вихідний, – уточнив Володя.

– Ну не по роботі, мама просила заїхати. Гаразд, ми поїхали, іншого разу допоможемо, – кинули вони й швидко поїхали.

Після цього Таня та Володя не спілкувалися з ними цілий місяць. Олег оголосив нову пропозицію.

– А що, як махнути на південь? На цей раз точно без дітей, – зателефонував він Володі.

Таня, почувши розмову, рішуче замотала головою.

– Ні, вибач, не вийде, – коротко відповів Володя.

– Що, образилися, чи що?

– Давай якось потім. Зараз я зайнятий, – завершив розмову Володя.

Таня та Володя сподівалися, що після цього їхні «друзі» зрозуміють, що їхні шляхи розійшлися. А якщо ні – вони їм скажуть прямим текстом, бо це не друзі, а нахабні споживачі.

Ви теж так вважаєте? Можливо хтось і своїх “друзів” впізнав? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.