Я дізналася правду на сороковий день після похорону. Батьки залишили заповіт, і я була впевнена, що він чесний. Аж поки не відкрили конверт. Будинок, у якому ми зростали, виявився давно записаним на мого брата Степана. Водночас мені дісталася хатина на хуторі, яка ледве не розвалилася.

Найбільше боліло не те, що я нічого не отримала, а те, що рідний брат уникав мене й навіть не попередив. І все це через його дружину – Галину. Вона завжди дивилась на мене, як на випадкову родичку. Але я мовчала. Мовчала, поки мені не довелось брати кредит на квартиру, а вони жили у відремонтованому за батьківські гроші особняку й казали, що їм ще й винні.

Між мною і Степаном було 5 років різниці. Ми не сварилися в дитинстві, просто кожен жив у своєму світі. Він – старшокласник із мріями про електроніку, я – учениця молодших класів, яка тішилась, коли брат лагодив мені плеєр чи захищав на вулиці від хлопчаків.

Коли з’явилася Галина, все змінилося. Я не знала, що звичайне “привіт” у коридорі стане єдиним словом, яке вона скаже мені без зверхності.

Пам’ятаю ту неділю, коли Степан привів її вперше. Усі сіли за стіл, мама подала голубці, а тато відкрив пляшку соку – він ніколи не ставив на стіл нічого міцного. Степан, усміхаючись, сказав:

– Знайомтесь, це Галина. В майбутньому – моя жінка.

Я, звісно, усміхнулась і простягла руку. Вона глянула на мене швидко й зверхньо:

– То це ти та Марічка, що по 20 разів перепитує, як включити духовку?

Усі зробили вигляд, що нічого не почули. Мама покашляла, тато щось про телебачення ляпнув. А мені стало ясно – ця пані бачить у мені проблемного додатка до родини.

Після весілля вони вселились на другий поверх батьківського будинку. Я тоді ще навчалась у Львові, приїжджала нечасто. Але з кожним візитом відчувала, як в нашому домі змінюється атмосфера. Двері нагорі зачинені. У вітальні – нові штори, які Галина обрала без мами. У саду – лавка, зроблена моїм батьком, раптом “зайва”.

– Вона не в стилі. Псує композицію, – Галина шептала це Степанові, але досить голосно, щоб почула я.

– Тато сам її зробив… – обурилась я.

– Саме тому, – знизала плечима вона.

Рік за роком усе ставало ще гірше. Мама готувала на всіх, батько доглядав подвір’я, а вони – Степан і Галина – тільки розповідали, як важко виховувати сина.

Я закінчила університет, влаштувалася на роботу у Києві, почала жити з Назаром. Орендували однокімнатну квартиру, де і кухня, і спальня, і мрії – усе в одному просторі. Ми збирали копійка до копійки, щоб зробити перший внесок за свою оселю.

– Молодці, – мама раділа.

– У мене навіть є для вас сюрприз.

Ми домовилися, що вони приїдуть на новосілля. Але не встигли. Повертались із відпочинку й потрапили в аварію. Один дзвінок – і світ пішов тріщинами.

Після похорону, коли я ледь трималась на ногах, прийшов виклик до нотаріуса. Я думала, Степан мене підвезе. Але він зник. Телефон мовчав. З’ясувалося, що батьківський будинок уже давно записаний на нього. А я отримала спадком хату баби Соломії, що стоїть на краю села без води, без газу, без шансу.

– Ми з Галиною вкладалися в ремонт, – сказав Степан, коли я нарешті його зловила. – Ми жили з ними, допомагали.

– А ти думаєш, я не допомагала? Я платила за навчання сама. Я не просила ні копійки. Я не жила в тому будинку, але я теж дочка!

– У тебе є квартира. У нас діти. Нам потрібніше, – сказав він, мов це логічно.

– Але це був спільний дім! Ми виросли там обоє! І ви жили за їхній кошт, – я не стрималась.

– Галина казала, що батьки обіцяли, що колись усе буде нашим, – відповів він.

Оце “казала” боліло найсильніше. Бо я вірила фактам, а не чуткам. І факт такий: у заповіті була його перемога.

Я поїхала подивитись ту хату. Там пахло вогкістю, а підлога тріщала під ногами. Назар довго мовчав, а потім сказав:

– Може, на дрова? Ну або музей жаху.

– Або суд. Ми підемо до адвоката, – відповіла я.

Він не заперечував.

Тепер я стою перед вибором: змиритися, що брат зрадив, чи боротися за справедливість. Я не хочу грошей. Я хочу поваги. І пам’яті про батьків, яку не можна оцінити в тисячах.

А ви б пробачили таку зраду? Чи пішли б до кінця?

Чи продовжувати цю історію ще глибше – з розвитком суду, конфліктом у селі або несподіваною розв’язкою?

Джерело