– Я знаю, що у вас із сестрою не найкращі стосунки, але…

– Лариса зам’ялася. З одного боку, їй було незручно мати претензії до дорослої племінниці, але з іншого – жінці дуже не подобалася така зневага найближчими родичами.

– Ну хоч на весілля приїхати ти могла?

– Весілля?

– Здивовано перепитала Марія.

– Вони ж ніби не збиралися розписуватись? Оля хотіла пишне весілля, а грошей у них на це не було, тому вона весь час відмовлялася узаконювати стосунки.

– То тебе просто не покликали? Дивно. Раїса сказала, що ти відмовилася приїжджати. Мовляв, що ти їй  заздриш і тому не хочеш бачити її щастя.

– Заздрю? Я? Їй? – Дівчина засміялася майже до сліз. – Чому мені заздрити? Роботі за три копійки? Хлопцю ледащо, який тільки й знає, що скаржитися, що його, такого геніального, роботодавці не цінують?

– Я старша на два роки, але при цьому у мене стабільна робота з гарною посадою та високим окладом.

– Нещодавно я купила квартиру в хорошому районі, нехай в іпотеку, але все ж таки у мене є власне житло, на відміну від Ольги.

– І я скажу це тільки вам і сподіваюся, що інформація далі не піде, домовилися? Навіть мама не повинна про це дізнатися, принаймні найближчим часом.

– Ти мене навіть заінтригувала, розповідай.

Жінка посміхнулася. Зі старшою племінницею у неї складалися дуже хороші й довірчі стосунки. Вона була єдина, з ким Марія шепталася, і в кого просила поради.

З мамою дівчина була досить потайливою, що й не дивно. Раїса дуже любила розпускати плітки! Якось Марія довірила їй свою підліткову таємницю, про хлопця, який їй подобався.

І що зробила доросла жінка? На першій же сімейній зустрічі розтріпала про це всім рідним та близьким. Та ще й посміялася з почуттів дочки!

Марія такої зради пробачити не змогла і більше матері не розповідала нічого про своє життя. Раїса ображалася, а свою провину не визнавала.

– А що такого страшного я зробила? Там усі свої були! – награно дивувалася вона.

– У мене з’явився кавалер, – сонячно посміхнувшись, сказала Марія. – І, видно, у нас все дуже навіть серйозно.

– Ой, Марійко, я так за тебе рада! – Лариса кинулася обіймати племінницю. – Ти, як ніхто інший заслуговуєш на щастя! Як його звуть?

– Арсен. Ми познайомилися на корпоративі, він працює у нашій фірмі, тільки в іншому офісі. Керівник відділу. Він просто приголомшливий!

Марія справді була щаслива. Вона вже мала пару відносин, які, на жаль, ні до чого не привели. А зараз вона впевнена, що незабаром вийде заміж.

Тим більше, що Арсен уже кілька разів натякав на цю подію. Чоловік хотів познайомитись з батьками дівчини, попросити, так би мовити, її руки.

– Це все чудово, моя люба. Але скажи, ти справді нічого не знала про весілля сестри? Просто на урочистість явно пішло дуже багато грошей, одна сукня Ольги чого коштувала!

– А ще ресторан був не найдешевший і гостей пристойно… Я ненароком подумала, що на весілля дала гроші ти.

– Ось ще! Та ніколи! Я ж свою сестру знаю, вона спустить купу грошей на всякі дурниці! Та й вона не повернула б мені нічого!

– А я не збираюся розкидатись чесно заробленими грошима. У мене іпотека, плюс до всього, я все ж таки хочу купити собі машину, вона мені дуже потрібна.

– Ну гаразд, не будемо більше про це. Можливо, Раїса сама кредит взяла чи родичі позичили. Але я все ж таки не розумію, чому тобі нічого не сказали?

– Може знали, що я все одно не прийду? – Знизала плечима Марія.

З сестрою в неї справді були стосунки не дуже, а з її нареченим дівчина зовсім не контактувала. Її так дратував цей хлопець! Грубий, лінивий, нахабний…

– Я не дуже засмучена. Хоча трохи прикро, приховувати не стану.

…Після розмови з тіткою дівчина довго не могла заспокоїтися. Значить, сестричка весілля влаштувала? Та ще, зважаючи на все, дуже шикарне!

Марія не полінувалася і зайшла на сторінку сестри, і нехай там не було жодної нової фотографії, зате у її подруг фото було достатньо!

Маша в цінах дещо розумілася, а тому була відсотків на дев’яносто впевнена, що за найскромнішими підрахунками, захід обійшовся Ользі тисяч десь у двісті. У сестри таких грошей не було!

У неї взагалі жодних грошей не було! Її дванадцяти тисяч зарплати не вистачало буквально ні на що! І кредит на таку суму їй теж ніхто не дав би. Вона пробувала і неодноразово.

Припущення тітки, що кредит взяла мати – не витримувало жодної критики. Навряд чи якийсь банк схвалив їй таку суму з огляду на те, що вона давно на пенсії. Їй просто нема з чого віддавати! Тож на які “мані” зіграли весілля?

Чому це так сильно цікавило Марію? Здавалося б, яке їй діло? А проблема в тому, що буквально місяць тому Марія дала матері на лікування ті самі двісті тисяч гривень.

Дівчина накопичувала на машину. До роботи їй добиратися не те щоб далеко, але й не близько. Сорок хвилин автобусом в один бік, і це, якщо тягнучок не буде. Тому авто ставало не примхою, а справжнісінькою необхідністю.

З платежами по іпотеці Марії вдавалося відкладати не так вже й багато, але за пару років у неї все ж таки накопичилася пристойна сума.

Дівчина вже навіть машину придивилася і хотіла оформляти угоду купівлі-продажу, коли про все це дізналася мама.

Жінка досить вміло натиснула на жалість, і ось любляча дочка слухняно віддає всю суму. Звичайно, ніяких розписок вона не бере, мати все-таки.

А ось зараз Марію мучили невиразні сумніви. Невже мама віддала всі гроші Олі на її весілля?

Дізнатися напевно можна було лише одним способом – запитати, але дівчина розуміла, що робити це потрібно особисто, дивлячись їй у вічі.

Взявши на роботі відгул, Марія попрямувала до сімейного гніздечка. Будинок дитинства розташовувався у невеликому селищі неподалік того міста, де зараз проживала дівчина. Сівши на автобус, Маша продумувала сценарій майбутньої розмови.

Дівчина щиро сподівалася, що мати не опиратиметься і розповість їй всю правду. Але, що вона робитиме, якщо грошики попливли в загребущі руки сестрички, Маша не знала.

Оля ніколи їй нічого не віддасть. Та тим більше вона й не зобов’язана, адже юридично вона тут ні до чого, гроші ж брала мама. Так нічого і не надумавши, Марія вийшла на знайомій зупинці.

Мама явно не очікувала її побачити. Виглядала жінка досить бадьоро, жодного сліду від тієї нібито хвороби.

– Маріє? А чого ти не подзвонила? Зазвичай, тебе додому не заженеш, а тут сама приїхала.

– А ти не здогадуєшся, чому я тут? – Судячи з погляду жінки, Маша у своїх підозрах мала рацію. – Я тут з тіткою Ларисою зустрілася, і вона розповіла мені цікаву історію.

– Виявляється, моя дорога молодша сестричка вийшла заміж! Причому, весілля влаштувала на все селище. От мені й стало цікаво, а на які “мані”? Я нізащо не повірю, що її так званий чоловік взявся за розум і заробив ці гроші!

– Ти погано про них думаєш! – Раїса старанно відводила очі, м’яла в руках край сукні й загалом поводилася досить дивно. – Гроші… Гроші дали родичі.

– Дай вгадаю, їх дала я?

Раїса нічого не відповіла, лише схопилася зі стільця і ​​побігла на кухню, нібито зробити доньці кави. Ось тільки Марія пішла за нею, бо вона не збиралася давати матері шанс придумати нову історію.

– Я все ще чекаю на відповідь.

– Ну гаразд, – нарешті здалася жінка. – Так, я віддала Олі твої гроші. Вона так мріяла про весілля! А ти ще заробиш, у тебе така хороша зарплата.

– По-перше, я дала гроші тобі на лікування! – Маша прикусила губу, намагаючись стримати нецензурну лексику.

Вона в принципі намагалася не матюкатись, але тут ситуація просто вимагала того. – Чи не ти плакала, що тобі потрібні дорогі ліки та далеко не безплатні процедури? Адже я тобі повірила!

– Все виявилося не так страшно, як я думала, – пробурмотіла жінка, гримаючи кухлями. – Я пройшла лікування полісом.

– Ну, тоді чому ти не повернула мені гроші? Ти ж знаєш, що я ніколи б не стала спонсорувати весілля Ольги!

– Саме тому й не повернула! Я лише хотіла, щоб моя молодша дочка була щасливою. Їй не пощастило, як тобі! Ну, немає в неї мізків на хорошу роботу і що тепер? Невже дівчинка не заслужила на свято?

– Ну, знаєш що? – Розлютилася Марія. – Це взагалі ні в які рамки не лізе! Якщо Оля хотіла весілля, значить, вона мала на своє весілля заробити!

– Ну чи її хлопець. Немає грошей – значить, нехай все буде бюджетно! Вони розбіжаться через кілька років, а грошей пішло багато!

– Не розбіжаться, Оля в положенні.

– Ще краще! – сплеснула руками дівчина. – Я б зрозуміла, якби вона витратила ці гроші на власне житло, на початковий внесок цілком вистачило б! Отоді б я навіть обурюватися не стала. Але спустити таку суму в унітаз?

– Не кажи так! І взагалі, ти дала гроші мені, а я сама вирішую, на що їх витратити.

– Добре. Я тебе почула. А тепер почуй ти мене! Або Ольга повертає мені гроші, або від мене ви більше ніколи не побачите допомоги.

– Ні безплатних путівок до санаторію, ні запису до добрих лікарів, ні матеріальної допомоги! Якщо вже ви вважаєте, що маєте право розкидатися чужими грошима!

– Марійко, ну що ти така меркантильна! Я тебе прямо не впізнаю, хіба я тебе такою виховувала?

– Я все сказала!

У результаті, у рідному будинку Маша пробула менше, ніж пів години. Залишатися далі просто не мало сенсу, бо мама стояла на своєму.

Ну що ж, коли вона так зацікавлена ​​в долі молодшої дочки, нехай не ображається. У житті Марії її більше не буде!

Через три місяці Марія вийшла заміж на Арсенія. Новоявлений чоловік подарував їй на весілля машину, адже він знав про неприємну ситуацію і хотів порадувати кохану дівчину.

З сім’ї на весіллі була лише Лариса. Ні, дівчина кликала батька, але він відмовився приїжджати, а бачити на урочистості матір, відмовилася вже сама Марія.

Так само, як вона відмовилася бачити Ольгу. Сестричка закотила їй великий скандал, але зробити нічого не могла, так, як про весілля теж дізналася постфактум.

Гроші Ольга повертати відмовилася, мало того, практично зажадала підкинути їй ще на майбутню дитину.

Після чого була надіслана практично прямим текстом, і з сестрою більше не спілкувалася. Зате скаржитися на погану жадібну сестру вона не втомлювалася.

Вважають вони так – значить так тому і бути! Нехай тепер відчують, якою вона може бути меркантильною! Більше долею своїх “родичів” вона не переймалася. Як постелишся, так і виспишся…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.