Вісім років тому Марія позичила рідній сестрі велику суму грошей на покупку будинку, та так і не дочекалася повернення.

На той момент у неї була така можливість допомогти рідні, а Катерині стало ні з чого повертати, бо обставини змінилися.

– Я не забула й обов’язково буду все повертати, – говорила родичка. – Тільки частинами доведеться віддавати, бо одразу всю суму не потягну.

– Та чудово я знаю, що в тебе чоловік занедужав, дочку вчити треба, і взагалі, ти ж не зі зла чи користі ці гроші притримуєш, – з розумінням ставилася Марія.

Жінка знала ситуацію в житті сестри, чоловік якої останнім часом переніс два втручання на серці й потребував постійного догляду.

Та й не було особливої ​​потреби у цих грошах, оскільки Марія за кордон на заробітки їздила, та всю сім’ю забезпечувала. Вона майже змирилася з тим, що сестра борги не поверне і не тиснула на неї.

Більше Марія переживала щодо власного сімейного життя, яке перебувало не в кращому стані. З чоловіком вони часто лаялися, з’ясовували стосунки на рівному місці, і взагалі – все йшло до розлучення.

– Добре, розходьмося, – сказала Марія після чергового скандалу з благовірним. – Тільки офіційне розлучення пропоную оформити після весілля сина, яке вже за місяць відбудеться.

Григорій погодився, просто більшу частину часу на дачі проводив і чим менше вони з дружиною перетиналися, тим рідше стосунки з’ясовували, і це було безперечним плюсом.

А коли зіграли синові весілля, збиралися повернутися до теми з розлученням, але не встигли, бо Катерині допомога була потрібна після втрати чоловіка.

– Не змогли лікарі мого Васю врятувати, буду вік тепер одна доживати, – згаслим голосом говорила вона.

Марія сестру не залишала, підтримувала її й була готова все зробити, щоб її життя полегшити. Але Катерина і сама розуміла невідворотність того, що сталося.

Вона вирішила жити заради доньки й шукала порятунку в роботі. Оскільки машина та гараж тепер були непотрібні, жінка їх на продаж виставила і досить швидко покупці знайшлися.

– Через стільки років, але я повертаю тобі борги, – віддавала вона сестрі всі гроші після продажу майна.

– Брала гроші на покупку будинку для нашої родини, а тепер одна в ньому доживатиму.

– Не кажи так, – просила її Марія.

– Ти жінка молода і повна сил, ще довго житимеш і радітимеш успіхам онуків. Та й гроші зараз не обов’язково віддавати, мені не поспіхом.

– Якщо зараз не поверну, то кошти від продажу розлетяться за вітром, а самій мені таку суму вже не заробити, – міркувала Катерина. – На тебе вони не з неба впали, і взагалі я довго тягла з поверненням, тож далі нікуди.

Марія не стала сперечатися, гроші забрала, на депозит їх поклала, та вирішила зібрати солідну суму, щоб потім синові з покупкою власної квартири допомогти.

– Це чудово, що твоя сестра згадала про обов’язок і вирішила його повернути, – міркував чоловік Григорій, який дізнався про цю новину.

– Моя сестра брала в мене гроші й тепер віддала, – обсмикнула його Марія. – Тобі яка справа?

– Якщо ти забула, ми сім’я, тому мені є справа до всього, що тебе стосується, – міркував чоловік.

Марію такі міркування, і в принципі, поведінка чоловіка останнім часом напружувала. Він став надто скромним, спокійним і навіть слухняним.

Раніше постійно з дому намагався втекти й претензії всякі висловлював, тепер демонстрував ідеальну поведінку і про розлучення більше не підіймав розмови.

– Що з тобою відбувається? – поцікавилася Марія. – То не терпілося швидше розлучення оформити, а потім щось раптом змінилося, хоч до рани прикладай.

– У всіх пар трапляються складні періоди й нам потрібно просто це пережити, – міркував Григорій. – Ми майже тридцять років у шлюбі й просто накопичилося за цей час всякого, але ми все одно одна сім’я і не просто все це перекреслювати.

Марії така поведінка та спокій чоловіка здавалися підозрілими, оскільки за довгий час сімейного життя вона добре його вивчила, і не вірила у відсутність підводного каміння.

Незабаром її побоюванням знайшлися докази, і Григорій почав активно цікавитися планами дружини на гроші, які віддала Марії сестра.

– А що раптом про це зайшлося? – поцікавилася Марія. – Мені здавалося, що раніше тобі не особливо були цікаві мої стосунки з родичами в цілому, і проблеми Каті зокрема.

– Так з віком на багато чого погляди змінюються, – м’яко стелив Григорій. – Тим більше я завжди вважав твою сестру доброю людиною.

– І що з цього випливає? – не розуміла Марія.

– Ось вона правильно оцінила момент, щоб повернути борг: ми ж нещодавно сина одружили, та й взагалі багато своїх турбот, – діловито перераховував Григорій.

– Ти чудово знаєш, як і звідки сестра взяла гроші, – не розуміла Марія. – І я б воліла більше ніколи не згадувати про ці гроші, тільки щоб їй не довелося пережити таку велику втрату.

Григорій з різних боків до дружини підбирався і все намагався дізнатися про долю повернутого обов’язку.

Тільки Марія звітувати не збиралася, і точно не планувала чоловікові віддавати цю суму. Вона була призначена для сина, й амбітні плани благовірного жінку не особливо цікавили.

– Я тут подумав, у нас уже така старенька машина, її треба було б оновити, – почав розмову Григорій згодом. – Сама подумай, на ремонт витрачаємо багато, а зараз є справді вигідні та цікаві пропозиції.

– Мені немає особливого діла до цього, хочеш міняти – міняй, я заважати не стану, – відповіла дружина.

– Так від тебе нічого й не потрібно, бо я можу все сам вирішити, – метушився Григорій. – Я так прикинув, що грошей, які тобі Катя повернула, має вистачити на добрий варіант.

– Тобто, ти сам все вирішив і поклав око на ці гроші, тому й став таким шовковим? – складала всі частини картинки воєдино Марія.

– Не говори дурниці, у нас зараз все добре, а от оновимо транспорт, і ще краще буде, – міркував Григорій. – Сама подумай, як чудово буде розсікати на новенькій машині.

– Купленої, звісно, ​​за мої гроші? – уже все зрозуміла Марія. – Тільки мені це не цікаво, на ці фінанси взагалі інші плани, і якщо тобі це не подобається, можу щиро поспівчувати.

Григорій образився і показово кілька днів із дружиною не розмовляв. Вона на такі хитрощі могла повестися тільки на початку подружнього життя, але точно не після тридцяти років шлюбу.

Від витівок чоловіка за цей час жінка втомилася, тому навчилася жити одним днем ​​і ставити на перше місце майбутнє сина.

– Виходить, гроші на покупку машини ти не даси? – здогадався Григорій. – Я щосили намагаюся зберегти наш шлюб і шукаю можливості, щоб згладжувати конфлікти, а ти все тільки ускладнюєш.

– Якщо ти вважаєш спробу отримати вигоду від мого депозитного вкладу на власні хотілки виправданою, то й говорити більше нема про що, – стомлено відповіла Марія. – Коротше, ти мою думку знаєш, і міняти її я не стану. А далі роби, як вважаєш за потрібне.

Григорій зрозумів, що маніпуляції не працюють і взагалі, дружину не дуже хвилює небезпека розлучення, і якось затих.

Він намагався бути крутим, тільки за фактом все і завжди вирішувала Марія. Тому без її участі всі спроби змінити щось не мали особливого успіху.

Марія теж це розуміла і продовжувала тягти цю валізу без ручки, не знаючи, на скільки вистачить сил і терпіння.

В одному вона була впевнена на всі сто відсотків: у пріоритеті назавжди лише потреби та майбутнє сина, потім йшли її потреби, й лише після цього запити Григорія.

А якщо когось щось не влаштовує – вона за штани нікого не тримає – вік не той, та й пріоритети змінилися. За що боровся недолугий…

Як вважаєте, слушно міркує Марія, чи перегинає палицю? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.