Ірина радісно розглядала свідоцтво про розлу чення.

-Нарешті!

-Так, я особисто в цей РАГС більше ні ногою, — кивнув її чоловік.

-А як же твоя Альона?

Не одружишся на ній? – єхидно запитала Іра.

-Я? Ні! Навіщо мені це?

-Але сподіваюся, що ти до неї все-таки з’їдеш.

-Іра, куди я з’їду до неї в однокімнатну квартиру, де двоє її дітей?

Я взагалі-то люблю комфорт.

У нас двокімнатна квартира, в одній будеш жити ти, а в іншій я. Ірину все це не влаштовувало.

Але що залишалося робити?

Присутність колишнього чоловіка нер вувало.

Вона не могла запросити кавалерів до себе додому, до того ж він постійно діставав своїми жартами.

-Слава, так більше не може тривати!

Якщо ми будемо жити разом, ніколи не зможемо влаштувати особисте життя!

Він подивився їй прямо в очі, і в неї мурашки пішли по тілу.

-Особисте життя? Він погладив великим пальцем її по щоці.

Вони поцілувалися.

Через місяць знову стояли біля будівлі РАЦС-а вже зі свідоцтвами про шлюб.

-На цей раз назавжди? – посміхнулася жінка.

-Ну, якщо нам знову не стане нудно…

КІНЕЦЬ.