– Я вас слухаю, – сказала Валерія, підіймаючи слухавку.

– Це тітка Світлана, – відповів знайомий голос.

– Доброго дня!

– У вас щось трапилося? – Запитала Лєра. Світлана Юріївна була мачухою Валерії.

Дівчина залишила рідну домівку в юному віці й майже не підтримувала зв’язок із другою дружиною батька. Вони іноді зідзвонювалися у свята.

Після того, як батька Валерії не стало, зовсім припинили спілкуватися як із мачухою, так і з молодшим братом Василем. І ось несподівано тітка Свєта сама вирішила зателефонувати.

– Навіщо б це? – Лєра відчула напругу.

Від цього дзвінка вона не чекала нічого гарного.

– Я випадково почула, що ти збираєшся повернутися до рідного міста. Що, у столиці не так добре, як очікувала? – Запитала мачуха.

– Не те щоб погано. Просто мені запропонували цікаву роботу в офісі компанії, – відповіла їй падчерка.

– Ти випадково не збираєшся стати директором? – продовжувала розпитувати тітка Свєта.

– Ні, директором буде інший співробітник. А мене призначили на посаду головбуха, – відповіла Лєра.

– Я хотіла з тобою поговорити, – почала тітка Світлана, здавалося, задовольнивши свою цікавість.

– У нашому місті залишилася квартира, яку твоя бабуся залишила твоєму батькові. – Але я не маю до цієї квартири жодного стосунку.

– Адже батько все залишив вам – відповіла Валерія.

– Так, це справді несправедливо. – Тож я вирішила передати цю квартиру тобі. Ключі ти зможеш отримати у тітки Зіни Воронцової, яка мешкає у п’ятнадцятій квартирі.

– Я тобі її номер телефону скину.

– Дуже дякую, тітко Світлано, я просто збентежена. – Валерія була вражена.

– Та не варто подяк, Лєрочко! Ми ж, як одна родина. Ця квартира вже чотири роки здавалася, а останній місяць простоює без мешканців.

– Заходь, роби ремонт та облаштовуйся – сказала тітка Світлана.

Безумовно, дівчина відчувала радість, проте в її душі все ж таки залишався певний сумнів.

Тітка Світлана, яка все життя все прибирала до своїх рук, раптом ні з того ні з цього, несподівано вирішила подарувати їй цілу квартиру. Валерія переїжджала до міста не одна, а разом із чоловіком.

Зараз вона тут одна, тому що Кирило приїде пізніше. Він проходить стажування у Києві, оскільки саме він очолить філію.

Вони разом уже чотири роки й за цей час спромоглися накопичити кошти на придбання двокімнатної квартири в обласному центрі.

Поки Кирило знаходиться у столиці, Валерія займеться покупкою житла та ремонтом. Звичайно, Кирило відвідуватиме її у вихідні.

Зараз Валерія проживала в готелі, але збиралася тимчасово орендувати квартиру, тому пропозиція тітки Свєти була дуже доречною.

– Облаштуємо свою квартиру і житимемо в ній. А з бабусиною двокімнатною квартирою пізніше розберемося, – подумала тоді Валерія.

Наступного дня вона вирушила до тітки Зіни за ключами. Квартира була запущена.

Жити в ній відразу було неможливо. Повсюди пил, павутиння. Необхідне було ретельне прибирання. Валерія викликала клінінгову компанію.

Коли Лєра розповіла Кирилові про подарунок від своєї мачухи, він запропонував не купувати свою квартиру, а використовувати кошти на ремонт подарованого житла, та купівлю меблів.

Вона могла б повірити, що мачуха передала їй квартиру лише після завершення всіх формальностей з документами.

Квартира, яку Валерія збиралася купити, мала аналогічне планування, але була у значно кращому стані, та розташовувалася майже в самому центрі міста, поряд із парком.

Лєра вирішила не ризикувати, та не займатися ремонтом квартири, яку мачуха збиралася оформити на неї лише через два місяці, коли візьме відпустку, та зможе приїхати.

Перед тим, як завершилася угода щодо придбання нової квартири, тітка Свєта знову передзвонила Валерії.

– Як тобі нова квартира? Зіна дзвонила мені й сказала, що ти вже забрала ключі.

– Нормально. Поки що тільки прибирання там зробила – сказала Валерія.

– Обов’язково займись ремонтом ванної кімнати. Ти звернула увагу, що там половина плитки відвалилася? Ванна та унітаз покриті іржавими плямами.

– Їх треба замінити. І труби також підлягають заміні. На кухню відразу потрібно замовляти меблі та техніку.

– Не хвилюйтеся, тітко Світлана, ванна та туалет вже в порядку. Але я згодна, їх варто замінити.

З цього моменту тітка Світлана почала дзвонити Валерії кожні три дні, щоб дізнатися про хід ремонту.

Валерія, яка майже щодня спостерігала за перебігом ремонту у своїй квартирі, заспокоювала свою мачуху, що все йде за планом.

– Ти плануєш встановлювати натяжні стелі? – Занепокоєно запитала тітка Свєта. – Краще вибери матові.

– Вони практичніші, ніж глянсові, – давала поради мачуха.

Валерія, спілкуючись з чоловіком, який висловлював жаль з приводу купівлі їхньої квартири, замість того, щоб прийняти запропоновану в дарунок, розповіла Кирилові про занепокоєння тітки Свєти щодо ремонту, та висловила припущення, що ситуація виглядає підозріло.

– А може, ти даремно не віриш своїй мачусі? – спитав Кирило.

Валерія висловила надію, що вона не має рації, і пообіцяла, що якщо це так, то вибачиться перед тіткою Світланою і подарує їй цінний подарунок.

Проте, на жаль, Валерія мала рацію…

Через п’ять днів після того, як вона відправила на прохання тітки Свєти знімки своєї квартири після ремонту, мачуха їй подзвонила.

Засмученим голосом вона сказала, що щиро хотіла б повернути Валерії квартиру, яка належала її бабусі. Але обставини цьому перешкоджають.

– Ти ж знаєш, що Василь уже три роки працює на півночі. Він створив сім’ю і тепер вони планують переїхати ближче до нас.

– Тож доведеться передати йому цю квартиру. Коли Вася повернеться, то переведе тобі двадцять тисяч за ремонт.

– Не гнівайся на мене. Я намагалася зробити все якнайкраще, але обставини так склалися.

– А Василь коли приїжджає?

– Запитала Валерія.

– Через два місяці. Ти з чоловіком можеш поки що пожити в цій квартирі. Лише акуратно. Не забрудни нічого і не зламай.

Валерія відразу ж набрала Василя. Вона хотіла достеменно дізнатися, коли він приїде.

– Лєро, привіт! Мені мама відео та фото нашої квартири відправила. Дякую тобі! Ти такий крутий ремонт зробила. Квартиру не впізнати, – Василь зрадів дзвінку сестри.

– Брате, ти коли збираєшся повертатися і чому так раптово? – поцікавилася Валерія.

– Ну чому ж раптово? Я повідомив мамі рік тому, що мій контракт добігає кінця. Приїду я через два місяці, тож зажадав, щоб вона подбала про мою квартиру.

– Кириле, чому вона зі мною так чинить?

– Запитала Валерія у Кирила.

– Мачуха вже забрала у мене все. Останні три роки я не мала змоги спілкуватися з батьком.

– Він не хотів мене бачити. Тільки на його похованні від однієї з маминих подруг я дізналася, що мачуха обливала мене брудом. Чого тільки на мене не намовляла!

– Вона розповіла батькові, ніби я працюю стриптизеркою у ресторані. І зі спадщини мені нічого не дісталося. Я ніколи не претендувала на якесь майно, не збиралася бігати судами.

– У мене своє життя, і я не згадувала ні про неї, ні про Василя. Але їй здалося, що цього замало. Вона вигадала ще один спосіб обдурити мене. Напевно, вона пишається своїм планом!

– Не хвилюйся так сильно. Впевнений, що ти більше не зіткнешся з нею, – намагався втішити свою дружину Кирило.

– Мені хочеться помститися їй, – відповіла Валерія.

– Ти вже й так зробила їй сюрприз. Вона ж вважає, що її Василь приїде у квартиру із сучасним ремонтом.

– А насправді там стара квартира зі зношеними трубами. Хіба це не сюрприз? – зауважив Кирило.

– Ні, я вигадаю щось цікавіше, – відповіла Лєра.

Увечері вона повідомила свого чоловіка, що вирішила надати робітникам сусіднього будівництва тимчасове житло у квартирі своєї мачухи.

Робітники були раді, що їм не доведеться далеко їздити на роботу.

– А скільки вони тобі заплатять? – поцікавився чоловік.

– Я не візьму з них грошей. Мені не потрібно, щоб мене запідозрили в отриманні доходу без сплати податків.

– Я погодила з начальником, який керує їхньою групою, що вони залишаться там на півтора місяця і платитимуть лише за комунальні послуги.

– І в чому ж прикол покарання?

– В одну з кімнат вони поставили три двоярусні металеві ліжка, призначені для шести молодих людей.

– В іншій кімнаті розміститься сім’я з чотирма хлопчиками, вік яких три, чотири, п’ять і шість років. Ми погодили, що вони залишать приміщення за день до прибуття Василя.

– Лера, але ж у квартирі буде жахлива антисанітарія. Туди без протигаза не ввійдеш. Це буде справжній скандал, – застеріг її чоловік.

– А уяви, як би ти почував себе, якби ми зважилися вкласти в ремонт квартири для Василя більш як чотириста тисяч? Який був би твій стан?

– Ти думаєш, хтось повернув би нам гроші? Мачуха знову б тільки посміялася з мене.

Скандал був грандіозний. Коли Вася зайшов у квартиру і побачив розруху та антисанітарію, він негайно набрав Валерію.

– Лера, сестро, мені здається, щось не так. А де ремонт, який я бачив на фото?

– Я щось не зрозуміла. Який ремонт, Василю? – Здивовано запитала Лєра.

– Мама ж говорила, що ти займаєшся ремонтом у цій квартирі, – відповів Василь.

– А з якого переляку я маю займатися ремонтом для тебе? – спокійно спитала Лєра.

– Вона говорила, що пообіцяє оформити дарчу на тебе, на цю квартиру, – сказав Василь.

– Говорила, але так і не оформила.

– Я теж планувала зробити ремонт, але так і не приступила до нього, – спокійно відповіла Лєра.

Через п’ятнадцять хвилин після розмови з Василем, Валерії зателефонувала тітка Світлана:

– Лєро, щось я не можу зрозуміти, тут якась помилка. Ти ж надсилала мені знімки оновленої кухні та ванної!

– Василь стверджує, що квартира перебуває у жахливому стані, стіни вкриті жирними плямами, сантехніка іржава та вся брудна, а саму квартиру заповнив жахливий запах, що навіть там бути неможливо. Що ж сталося?

– Тітко Світлано, нічого не сталося. Це були знімки мого нового житла. Я придбала квартиру і зробила в ній ремонт.

– А як же квартира Василя? – здивовано спитала мачуха.

– А у квартирі Василя, ремонт робитиме сам Василь, – спокійно відповіла їй Валерія.

– Не на ту натрапили, “родичі”!

Вона слушно міркує, як вважаєте? Пишіть в коментарях, що думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.