Світлана Миколаївна, п’ятдесятирічна вчителька, жила одна у просторій трикімнатній квартирі, розташованій у тихому спальному районі.

Багатоповерховий будинок її стояв на околиці району, з доглянутими газонами та акуратними доріжками.

Її єдиний син Анатолій одружився два роки тому з Катериною, молодою красивою дівчиною, яка працювала бухгалтером у невеликій торговій фірмі.

Після весілля молодята жили окремо, винаймаючи невелику однокімнатну квартиру неподалік центру.

Щотижня вони стабільно навідувалися до Світлани Миколаївни, яка зустрічала їх святковою вечерею.

Незважаючи на часті посиденьки, свекруха все одно трималася відстороненою, часом відкрито демонструючи несхвалення деяких вчинків невістки.

Катя робила все можливе, щоб заслужити прихильність жінки, але зусилля залишалися непоміченими.

Однак справжні проблеми почалися через півроку після одруження, коли молода пара зіткнулася з фінансовою скрутою.

Вартість оренди житла зросла майже вдвічі, а зарплата подружжя скоротилася, тому молодятам стало важко зводити кінці з кінцями.

Тоді Анатолій запропонував рішення: тимчасово пожити у Світлани Миколаївни, доки ситуація не зміниться.

Свекруха сприйняла ідею прохолодно, але погодилася, пам’ятаючи про потреби сина.

Жінка виділила молодим кімнату, сподіваючись, що ситуація стабілізується і вони з’їдуть.

Перші місяці спільного проживання пройшли відносно гладко, проте Світлана Миколаївна почала нервувати, зауваживши, що син та невістка все більше освоюються в її квартирі і ніби не збираються нікуди з’їжджати.

А одного вечора, повернувшись додому з роботи, вона помітила, що Катя відчиняє дверний замок.

– Звідки ти маєш ключ? – спокійним тоном поцікавилася Світлана Миколаївна. – Син дав?

– Ні, зробила дублікат ключа, – знизала плечима невістка.

– Нікому не сказавши? Навіщо ти зробила копію ключа?

– Ну, я хотіла полегшити наше життя, щоб не турбувати вас ще раз, коли ви на роботі, – стала виправдовуватися Катя.

– Це моя квартира – мій будинок, і тільки я вирішую, кому давати від нього ключі! – різко сказала Світлана Миколаївна твердим голосом.

– Поверни ключ! – зажадала Світлана Миколаївна.

Катя закотила очі і зам’ялася на кілька секунд, думаючи над тим, як краще вчинити.

– Будь ласка, – пирхнула невістка і віддала свекрусі ключ із брелоком.

Так сталася перша сварка між жінками, пов’язана із питанням ключів.

Проте через тиждень ситуація посилилася. Коли Світлани Миколаївни не було вдома, Катя зайшла до неї в кімнату і випадково залишила там свій телефон.

Прийшовши додому, жінка помітила смартфон невістки на своєму ліжку.

Вона залетіла на кухню і побачила там Катерину, яка готувала вечерю.

– Хто взагалі дозволяв тобі заходити в мою кімнату?! – гукнула вона і підвищила голос.

Дівчина здивувалася, почувши гнівні нотки в голосі Світлани Миколаївни. Рішуче вставши, вона відповіла:

– Зайшла і що такого у цьому? Випадково залишила…

– На моєму ліжку? – Світлана Миколаївна схрестила руки на грудях. – Тобі не здається, що ти тут затрималась? Просилися ненадовго, а в результаті вже третій місяць тут!

– Хіба я не маю права? Антон – ваш син, а я – його дружина. Значить, теж маю право знаходитись тут стільки, скільки захочу!

– Ні, дівчинко моя, ти помиляєшся! Поки я живу тут, лише я визначаю правила поведінки у своєму домі! – різко сказала Світлана Миколаївна.

Катерина закотила очі і, схопивши з газової плити каструлю з борщем, вилила її в раковину.

– Ось вам, а не моя їжа! – сказала вона і побігла у кімнату.

– Хто прибиратиме за тобою?! – гукнула їй услід Світлана Миколаївна, проте відповіді не отримала, тому їй довелося прибирати все самій.

Коли з роботи повернувся син, жінка розповіла йому все, що сталося.

– Ще й раковину мені засмітила! – З обуренням закінчила свою розповідь Світлана Миколаївна.

– Мамо, може, тобі варто поменше до Каті чіплятися?

– Тобто, я ще й чіпляюся? Не здумай їй давати ключі від квартири! Ідіть і повертайте разом! – Поставила умову мати. – Інакше викину ваші речі!

Після цієї розмови відносини між членами сім’ї продовжували погіршуватися.

Світлані Миколаївні важко було бачити щодня невістку, чути її кроки, помічати сліди перебування чужої жінки у власному будинку.

Катя ображалася на постійні претензії, причіпки та заборони жінки.

– Тепер я маю чекати тебе в кафе замість того, щоб піти додому відпочивати? Ні, Антоне, мене такий розклад не влаштовує! – обурювалася молода дружина. – Твоя мати мене не любить. Хіба ти цього не бачиш?

– Справа зовсім не в цьому… просто ми стали мамі заважати… – невпевнено сказав чоловік.

Він чудово розумів, до чого хилила Катерина. Вона абсолютно відкрито натякала на те, що хоче виїхати з дому Світлани Миколаївни.

– Скільки ми ще житимемо тут?! – з досадою запитала молода жінка. – Твоя мати мене доведе, зате ти продовжуєш вдавати, що нічого не відбувається!

Антон насупився і збентежено опустив униз голову. Йому стало ніяково зізнаватися дружині в тому, що грошей на оренду квартири у них немає.

– Чого ти мовчиш? – запитала Катерина.

– А що я маю тобі сказати? Грошей немає! – знизав плечима чоловік.

– Як це нема?! Ми ж мали щось заощадити! – вона запитливо дивилася на чоловіка.

– Ну як би так…

– Ти нормально можеш мені відповісти чи ні? – узялася в боки Катерина.

– Немає грошей, Катю, я все інвестував!

– Що? – Дівчина розкрила рота від подиву. – Ти зовсім вже? Нам нема де жити, а ти віддав невідомо кому наші гроші?

– Чому ж невідомо кому?! За місяць ми отримаємо не сто тисяч, а сто п’ятдесят! – з гордістю сказав Антон.

– Сто п’ятдесят? Ти взагалі вже? Хто б дав тобі прибутковість у 50%? Ти зовсім?

– Потерпи місяць… – умовляв її чоловік.

– Добре, але лише місяць! – заявила жінка.

Проте за місяць з’ясувалося, що в компанії, куди він інвестував, відбуваються перевірки, тож виплати будуть пізніше.

Але нічого не змінилося ні за тиждень, ні за два, ні за три. У результаті Катя усвідомила, що вони втратили гроші через чоловіка.

Вона зібрала свої речі і сказала Антону, що йде від нього. Щойно невістка зникла за дверима, Світлана Миколаївна з полегшенням видихнула.

Чоловік спробував переконати дружину в тому, що гроші обов’язково повернуть, але Катя заявила, що поки їх немає, її також у житті Антона не буде.

У підсумку Катя почала жити у подруги, знімаючи з нею навпіл кімнату в гуртожитку, а Антон продовжував жити у матері і чекати, поки отримає назад вкладені гроші.

Однак і через півроку нічого в їхньому житті не змінилося, і Катерина подала на розлучення.