Мене звати Марія, мені 53 роки, я заміжня за своїм чоловіком уже 32 роки, і в нас дві доньки, які більше не живуть із нами.

Перші п’ятнадцять років наші стосунки з чоловіком були чудовими, звісно, з незначними проблемами, як у будь-якій родині.

У 1995 році ми втратили квартиру, в якій жили, через банківський кредит.

З двома маленькими дітьми нам довелося переїхати до моїх батьків.

Через три роки мій чоловік поїхав до Франції, і незабаром я поїхала за ним, залишивши доньок у моїх батьків.

Ми обидва працювали два роки й змогли купити будинок.

Будинок, який ми купили, був далеко від моїх батьків, тому мені довелося залишити чоловіка у Франції та повернутися з доньками до Румунії.

У той час ми телефонували одне одному та бачилися кожні кілька місяців.

Саме тоді в життя мого чоловіка увійшла інша жінка, через яку він став зовсім іншою людиною, яка перестала себе контролювати.

Він навіть почав погано спілкуватися з доньками й не хотів, щоб ми його навідували.

Для мене й для моєї молодшої доньки (яка досі дуже любить свого батька) це був шок.

Я впала в глибоку депресію, перестала їсти, спати — моє життя перетворилося на жах, з якого я не могла прокинутись.

Минуло кілька років, я знайшла роботу й поступово почала забувати те, що пережила.

Одного дня мій чоловік втратив роботу й гроші й попросив доньок прийняти його назад до нас.

Я прийняла його, пробачила, але він продовжував мені зраджувати.

Щоразу я дізнавалася про це, бо він не вмів приховувати свої романи.

Потім він був вірним кілька років, аж поки не поїхав до Африки, і, звісно, знайшов там 24-річну дівчину, яка була молодша за його власних доньок.

Зараз він працює у Франції, приїжджає додому раз на місяць, але в нього є інша коханка, яка на 20 років молодша за нього.

Хоча я про це дізналася, він заперечує, що в нього є ці стосунки.

Будь ласка, скажіть мені, що мені робити?

КІНЕЦЬ.