— Маринко, прибери у своїй кімнаті, будь ласка, – мати дівчинки, Тетяна, з’явилася в дверях кімнати. – Завтра до нас приїде тітка Галя. Ти ж знаєш, що в неї алергія на пил? Удома потрібно обов’язково навести лад, інакше вона постійно чхатиме й кашлятиме.

— Тітка Галя? – дівчинка зморщила ніс.

– А, може, не треба її кликати? Новий рік же вже минув. Навіщо знову збирати родичів?

— Люба, зараз же святкові дні, Великдень на носі. Усі родичі ходять одне до одного в гості, а тітка Галя в нас уже давно не була, тому ми й вирішили її покликати.

— Мамо, ну, вона така… – Марина не знала, яке слово підібрати, щоб описати цю шкідливу жінку.

— Неважливо яка вона, – Таня одразу перебила доньку. – Вона моя двоюрідна сестра, а родичів, як ти знаєш, не вибирають.

— Але ж ти сама говорила, що не надто любиш її, – дівчинка з викликом глянула на маму. Марина не розуміла, чому вони всі повинні терпіти цю неприємну, грубу і гучну особу, яка постійно всіх критикувала.

— Маринко! – зітхнула Тетяна. Жінка щиро пошкодувала, що колись вимовила цю фразу при дитині. – Ми не будемо це обговорювати.

— Гаразд, – закотила очі десятирічна дівчинка, – але занадто сильно прибирати я не стану. Не хочу, щоб тітка Галя сиділа в моїй кімнаті. Якщо тут буде пильно, то вона точно тут не затримається.

— Марино! – з докором вимовила Таня і суворо глянула на доньку. – Пил і тобі шкідливий. Тож, бери ганчірку і зараз же почни прибирання!

Після цих слів Тетяна зачинила за собою двері і пішла на кухню, щоб зробити заготовки на завтра.

Жінка справді не дуже любила свою двоюрідну сестру. Галину взагалі ніхто не любив із родичів. З нею майже ніхто не спілкувався.

Проте Тетяна завжди її жаліла.

Їй здавалося, що добре ставлення здатне змінити родичку, от і зараз вона покликала Галину в гості, щоб хоч якось знайти з нею спільну мову.

Марина ж хоч і була маленькою, але чітко розуміла, що її матері не варто так старатися перед тіткою Галею. Але Таня не слухала десятирічну доньку. Вона думала, що рано чи пізно все одно доб’ється позитивних змін у родичці.

Прибираючи у своїй кімнаті, дівчинка довго розмірковувала над тим, як же відкрити очі матері на те, що тітка Галя ніколи не зміниться.

Коли тітка Галя приїхала до них у гості, дівчинка намагалася з нею не спілкуватися.

Але жінка все одно лізла до дитини з неприємними коментарями:

— Маринко, щось ти така гладка стала. Напевно, багато цукерок їси?

— Ні, я взагалі солодкого не їм, – демонстративно задерла ніс дівчинка.

— А як у тебе в школі? Напевно, тільки погані оцінки додому приносиш батькам? – знову запитала Галина, намагаючись зачепити дівчинку.

— Оцінки я отримую для себе, а не для батьків, – упевнено заявила Марина. – І вчуся я досить непогано.

— А що щодо женихів… – знову спробувала поставити запитання Галя, але дитина різко перебила противну тітоньку.

— Це вам про наречених, тітко Галю, думати час. А мені ще зарано, – Марина вийшла з-за столу і попрямувала до спальні. – Піду, полежу у своїй кімнаті. У дуже запиленій та не прибраній кімнаті.

— Хм, – Тані стало ніяково за останню репліку доньки, і вона спробувала змінити тему. – Галю, може, тобі ще салату?

— Ні, дякую. Я, мабуть, піду. У вас і справді щось запилено. Може, наймете прибиральницю, якщо так добре живете? Або клінінг?

Тетяна лише знизала плечима. Вона проводила Галину, твердо вирішивши, що дочка має рацію. Запрошувати її більше не хотілося.

Наступного дня вони з чоловіком зібралися в магазин.

— Ти точно пам’ятаєш, скільки було грошей у гаманці? – глянувши на чоловіка, запитала Таня.

— Звичайно! Я ж зняв їх з картки.

— Стривай, – жінка стояла біля комода. Вона відкрила шухляду, щоб вийняти звідти улюблені сережки, але їх там не було. – А де мої прикраси? Де ланцюжок? Де кулон із каменем?

— Теж пропали? – Діма підійшов до дружини.

— Я завжди кладу їх в одне й те саме місце! Куди вони могли подітися? – Таня на секунду задумалася, але потім їй дійшло. – Коли я вчора накривала стіл, де ти був? Ти бачив, що в цей момент робила Галя?

— Галя? – здивовано перепитав Дмитро. – Ні, я ж до машини виходив. Там комунальники пиляли дерева, і мені довелося переставляти автомобіль в інше місце. А чому ти про це питаєш? – чоловік поставив це запитання і тут же зрозумів, на що натякала Тетяна.

— От же мерзота! – раптово вигукнула жінка. – Я її до себе в будинок запросила, а вона нас пограбувала!

— Зачекай, ти думаєш, це Галя вкрала гроші та прикраси? – Діма був у шоці. – А може… Може, це вже не вперше? Пам’ятаєш, твої парфуми пропали. І туш, яку тобі привезли в подарунок…

— Тьху! – насупилася Таня. – Галина весь вечір запитувала в мене про наші зарплати. Говорила, як добре ми живемо! Навіть про домробітницю сказала.

— Оце так… – протягнув Дмитро. – Якби не прикраси, то добре… Можна було б пробачити. Усе-таки рідня…

— Що?! – здивувалася жінка. – Ти думаєш, я це все просто так залишу! Ну вже ні! Зараз зателефоную їй і вимагатиму, щоб вона все повернула!

Тетяни різко відчинила двері, за якими стояла Марина.

Весь цей час дівчинка підслуховувала розмову дорослих. У якийсь момент вона зраділа, що її план спрацював.

Але Марина зовсім не очікувала, що мати буде дзвонити тітці Галі. У цей момент дівчинка сильно злякалася.

— Мамо, щось сталося? – винувато запитала донька.

— Усе нормально, – відмахнулася Тетяна. Вона пройшла на кухню, взяла телефон і набрала номер родички.

— Алло. Таня? Привіт, – пролунав голос у слухавці.

— Галю, я була про тебе кращої думки, але тепер я остаточно в тобі розчарувалася! Зараз же приїжджай і поверни те, що ти забрала в нас! – Тетяна злобно крикнула в трубку.

— Ем… Ти про що?.. Що сталося? – почала виправдовуватися Галина.

— Ти прекрасно знаєш, про що я! – знову крикнула жінка. – Якщо ти зараз же не приїдеш, то я викличу поліцію!

— Поліцію?! – здивувалася родичка. – Що у вас там відбувається? Зачекай, зараз я викличу таксі і приїду. На місці й поговоримо.

— Ось і добре! Заодно захопи і всі наші речі! – видала Таня й одразу кинула слухавку. Вона була просто розлючена.

— Ось так родичі в нас… – протягнув Діма. Він увійшов на кухню і зі співчуттям торкнувся плеча дружини.

Усю цю картину спостерігала і Марина, яка стояла поруч. Їй було страшенно соромно. У підсумку дівчинка вирішила в усьому зізнатися.

— Мамо, пробач мене, – майже плачучи, сказала Марина. Вона засунула руку в кишеню сукні й вийняла звідти прикраси та гроші.

— Це що?! – батьки здивовано поглянули на доньку. – Це ти забрала коштовності?

— Так, – відповіла дівчинка, опустивши мокрі від сліз очі. – Я думала, що після цього ви більше не станете запрошувати тітку Галю до нас додому. Адже вона така шкідлива…

— Марина! – суворо вигукнула жінка.

— Доню, але ж так не можна! Ти розумієш, що ти накоїла? Ти підставила невинну людину! А якби ми викликали поліцію? – Дмитро теж із докором глянув на дитину.

— І що ж мені тепер сказати Галі?! – запитала Таня. – Про що ти тільки думала?!

— Вибачте… – Марина голосно розплакалася і втекла до своєї кімнати.

Поки Галина їхала до сестри на таксі, подружжя думало, як (розповідь спеціально для сайту рідне слово) зам’яти всю цю неприємну історію.

Тетяні було страшенно соромно за те, що вона просто так звинуватила родичку в крадіжці. Вона вирішила, що попросить у тієї вибачення, щойно жінка переступить поріг їхнього будинку.

Однак зробити це в Тані не вийшло. Коли Галя увійшла до квартири, вона невдоволено подивилася на сестру і фиркнула:

— Теж мені родички! Через якусь дурницю готові мене під слідство здати! – після цих слів двоюрідна сестра жбурнула якийсь пакет на підлогу.

Подружжя, яке нічого не розуміє, переглянулося.

Таня підійшла, взяла мішок і розкрила його. Яке ж було її здивування, коли в пакеті вона виявила свої ж речі.

Там була порцелянова статуетка, косметика, наручний годинник і парфуми, які Таня давно загубила.

— Що це? – ошелешено запитала жінка, дивлячись на родичку.

— Це ваші речі! – роздратовано відповіла Галя. – Ти ж просила їх привезти назад, ось я і привезла. Але більше я до вас у житті не приїду! Погрожувати поліцією родичці через якусь дрібницю! Тьху на вас! – це було останнє, що подружжя почуло з вуст Галини.

Жінка так злякалася погроз сестри, що поспішила піти.

Тетяна і Дмитро ще довго перебували в шоці. Вони думали, що звинуватили родичку даремно, а, виявилося, що та дійсно була злодійкою.

Більше подружжя ніколи не кликали Галю в гості. Та й Марину батьки не стали карати.

Вони лише провели з донькою виховну бесіду і попросили її більше ніколи не займатися подібними справами.

Тепер Таня зрозуміла, чому інші родичі з Галею не спілкувалися…

А у вас є такі, прости Господи, шкідливі родичі?