– Валя, ти поки йди до каси, я зараз підійду, – озирнувшись, Сашко простяг дружині кошик із продуктами.

– А ти куди? Забув щось? Може, краще я схожу?

– Ні, я побачив там знайому. Хочу підійти, привітатись.

– Гаразд, давай, – невдоволено пирхнула Валентина. Вона взяла продукти та пішла на касу, розраховуватися.

Стоячи в довгій черзі, Валя раз у раз оглядалася. Дружина хотіла побачити чоловіка, зрозуміти, з ким він так поспішав привітатись.

Валентина ніяк не могла знайти Сашка поглядом, але коли народ розійшовся, вона помітила його у молочному відділі. Олександр стояв і мило розмовляв із якоюсь панночкою.

Висока ефектна брюнетка поряд із ним постійно сміялася. Іноді, ненароком ніжно торкалася його ліктя і схиляла голову, ніби їй хотілося максимально наблизитися до Олександра.

Звичайно, Валентині це не сподобалося. Однак вона не стала залишати чергу і влаштовувати скандал у магазині.

Розрахувавшись на касі, Валя взяла повний пакет із продуктами та відійшла убік. Весь цей час вона не відводила очей від чоловіка, він, як і раніше, вів невимушену розмову з темноволосою дівчиною.

– Сашко! Саша, ти скоро?! – гукнула Валя, пройшовши кілька метрів усередину крамниці. – Мені важко! Забери пакети, будь ласка!

Олександр стрепенувся і почав спішно прощатися зі своєю знайомою. Але перш ніж піти, він обійняв її, а та у відповідь поцілувала його в щоку.

Це так розлютило Валентину, вона вже не могла стримувати емоції. Грубо вручивши пакети чоловікові, вона сердито на нього глянула і мовчки пішла до виходу.

Сашко відразу помітив незадоволене обличчя Валі, але не став з’ясовувати стосунки у громадському місці. Похмуро побрів слідом і не сказав ні слова до самого дому.

– Що з тобою? – спитав він, побачивши, як вона кидає продукти з пакета.

– А з тобою? Відправив мене на касу з важким кошиком, а сам стояв і обіймався з якоюсь фіфою!

– З якою фіфою? Це ж Катерина! Ми раніше працювали разом. Я побачив її й вирішив привітатись. Що у цьому такого?

– Ти вважаєш нормальним обійматися та хихикати зі сторонніми жінками? Скільки разів я казала, мені це неприємно бачити! Чому ти мене не чуєш? Вона прямо вішалася на тебе!

– Що ти вигадуєш? – махнув рукою Олександр. – Подумаєш, побалакали трохи. Досить влаштовувати сцени ревнощів. Це безглуздо!

– Досить поводитися, як хлопчик! – ображено крикнула Валентина і грюкнула дверима холодильника.

Декілька годин вона сиділа в кімнаті й не виходила. Сашко спочатку теж не наважувався піти на мирову, бо не вважав себе винним. Він таки не витримав і першим перепросив у Валі.

– Гаразд, давай, не лаятимемося? Вибач, якщо тебе образила моя поведінка. Ти знаєш, я дуже товариський, до мене тягнуться люди.

– Знаю, але хочу, щоб ти іноді стримувався. Обіцяй, що більше не будеш так розв’язно поводитися з жінками.

– Обіцяю, – сказав Сашко й обійняв дружину.

…Олександр та Валентина одружені вже чотири роки. Познайомилися вони на роботі, і між ними одразу спалахнули почуття.

Сашко підкорив Валю з першої хвилини. Веселий, товариський, розумний чоловік. Втім, інші жінки також звертали увагу на Олександра.

Він не був красунчиком, не мав атлетичної статури, але було в ньому щось таке, що приваблювало представниць протилежної статі.

Усі чотири роки Валя постійно ревнувала чоловіка. Однак така поведінка була повністю виправданою. Олександр мав чимало друзів-жінок, і спілкувався з ними надто тісно.

У телефоні Сашко постійно листувався з якимись жінками. Він не приховував цього від дружини, бо не бачив у цьому нічого поганого.

– Навіщо ти взагалі з ними спілкуєшся? – щоразу питала чоловіка Валя.

– Вони мої знайомі. З деякими я дружу ще зі школи. Адже в тебе теж є друзі з минулого життя?

– Є, але я не обіймаюся з ними під час зустрічі, не називаю «сонечком», «зайчиком», не відсилаю емодзі із серцем і поцілунками. Для мене це дико!

– А для мене ні! Подумаєш, обійняв стару знайому. Що у цьому такого?

Суперечки між Сашком та Валею виникали часто. Найчастіше вони закінчувалися на хорошій ноті. Валентина благала чоловіка, щоб той припинив залицятися до інших жінок, Олександр присягався так і робити. Але стара звичка завжди перемагала.

Рік тому подружжя відпочивало на морі й випадково зустріли там Людмилу. Вона була однокурсницею Сашка. Молоді люди багато років не бачились.

– Людо?! Ти, чи що? – вигукнув Сашко, коли побачив знайоме обличчя.

– Сашко?! Ого, ось це зустріч! – радісно простягла Людмила і кинулася в обійми колишнього однокурсника.

Але Олександру забракло звичайних обіймашок із давньою подругою. Натхненний, він підняв її та покружляв у присутності дружини.

– Як у тебе справи, сонце? – Вигукнув Сашко, а потім поставив жінку на місце. – Маєш чудовий вигляд! Які форми! Досі займаєшся у залі?

– Ну, не без цього, – кокетливо поводячи плечем, відповіла Люда.

Молоді люди мило спілкувалися хвилин з десять, і тільки потім Олександр згадав про дружину. Валя стояла осторонь і спостерігала за душевною бесідою чоловіка та напівоголеної дівчини.

– До речі, це моя дружина Валентина, – сказав чоловік і подивився на Валю. – А це моя однокурсниця, Люда. Раніше ми з нею дружили.

– Зрозуміло, – буркнула Валя і більше жодного слова не сказала чоловікові.

Після цієї зустрічі на пляжі Валентина ще довго дулася на Сашка. Вся відпустка була зіпсована. Пара так сильно скандалила і лаялася в номері, що сусіди стукали в стіну і просили поводитися тихіше.

Повернувшись додому, вони сіли та спокійно поговорили. Олександр пообіцяв виправитися, Валя вкотре йому повірила і пообіцяла бути стриманішою.

Після випадку в крамниці Валентина вирішила, що з неї вистачить. Їй набридла поведінка Сашка та сплески власних ревнощів.

Валя хотіла жити спокійним сімейним життям. Вона дала останній шанс чоловікові і почала спостерігати за його поведінкою.

Помітивши серйозний настрій дружини, Олександр кілька місяців не давав приводів для ревнощів. Звичайно, він не припинив мило спілкуватися з колегами, але вже не ліз до них з обіймами, поцілунками та компліментами.

Пара не сварилася, все було добре, доки не стався один випадок. Сталося це біля їхнього будинку. Валю хтось гукнув, коли вони поверталися з прогулянки.

– Привіт! Ти що тут робиш? – високий, симпатичний чоловік з білозубою посмішкою підійшов до Валентини й провів по руці вище ліктя.

– О, Костю! – радісно вигукнула Валя й, зніяковівши, потяглася, щоб обійняти його. – Ми живемо в цьому будинку, а ти як тут? Ти ж переїхав до столиці. Повернувся, чи що?

– На якийсь час. Батьки хворіють. Як тільки знайду доглядальницю, одразу поїду назад, – відповів Костянтин і з цікавістю подивився на Сашка. Той стояв поруч і нервово переступав з ноги на ногу.

Помітивши це, Валентина вирішила познайомити чоловіків.

– Це мій чоловік, Олександр, – сказала Валя і подивилася на чоловіка. Вона помітила, що він незадоволений, але ніяк на це не відреагувала. – А це Костя. Ми раніше гасали в одній компанії.

– Дуже приємно, – буркнув Сашко і неохоче простяг руку новому знайомому.

– Навзаєм! – відповів Костянтин. Він побачив роздратування на обличчі Олександра і поспішив попрощатися з Валею. – Гаразд, радий був побачитися. Мені час. Батьки чекають.

– Добре. Я теж була рада побачитись! – широко посміхаючись, відповіла Валентина, дивлячись на старого товариша.

Сашко не став мовчати й терпіти додому, одразу висунув дружині претензії.

– Що це було? – спитав він.

– У якому сенсі? – Не зрозуміла Валя.

– Я питаю, чому цей тип тебе мацав? Як ти могла це дозволити?

– Ти зараз серйозно? – насупилась Валентина. – Ти називаєш це “мацав”?

– А що, недостатньо просто кивнути, чи привіт сказати? Чи обов’язково треба було обійматися? Чи ти не змогла б заснути, якби не торкнулася його “накачаного” тіла?

– Оце так! – іронічно засміялася Валя. – Тобто, коли ти підіймаєш напівоголених дівчат і кружляєш їх, як закоханий хлопчисько, обіймаєш інших і називаєш їх сонечками – це нормально, а коли я трохи торкаюся старого приятеля, це злочин?

– Не треба перевертати ситуацію, гаразд? – розлютився Сашко. – Я вже давно так не роблю, а ти поводишся, як хвойда.

– Що?! – Округлила очі Валя. – Та як ти смієш таке говорити?! Ти досі переписуєшся зі своїми подругами, та відправляєш їм серця в повідомленнях, а я, значить, поводжуся неналежно?!

– Знаєш що? Я дуже рада, що ми зустріли Костянтина. Шкода, що ми лише обійнялися! Треба було попросити його, щоб він підхопив мене на руки, та поцілував на прощання. Адже ти так робив, чому я не маю права?

– Тому що ти жінка, а я чоловік! – випалив Олександр.

– Яка різниця, Сашко?

– Велика! Жінці не дозволяє така поведінка!

– Пробач, – усміхнулася Валя, – а ти сам з ким обіймаєшся? Хіба не з жінками? Виходить, усі твої знайомі та подруги хвойди? Навіщо ти з ними спілкуєшся, якщо подібна поведінка викликає в тебе огиду?

– Досить! Я більше не збираюся з тобою сперечатися. Скажу одне, я не стерплю такого відношення. Ще раз побачу, що ти обіймаєшся з якимось Костем, Назаром, чи Андрієм, – ми розлучимося! – Сашко пішов, залишивши дружину біля під’їзду.

Вдома вони не розмовляли. Валентина не підходила до чоловіка та не перепрошувала. Після кількох годин роздумів Сашко вирішив помиритися із дружиною. Він вийшов із кімнати й підійшов до Валентини.

– Вибач мені. Я не мав рації. Ревнощі – погана штука.

– Тепер ти мене розумієш? – зиркнула на чоловіка Валя. – Як мені було спостерігати всіх твоїх колег, старих знайомих, нових подруг.

– Розумію, – опустивши очі, відповів Сашко. – Дуже неприємно, коли бачиш кохану людину в обіймах іншого…

З цього часу відносини між Олександром та Валентиною повністю змінилися. Сашко припинив люб’язності із протилежною статтю, навіть телефоном.

Ласкаві “сонце”, “зайчик”, “мила” – він говорив тепер тільки дружині. І вона, нарешті, припинила сумніватися у вірності чоловіка і по-справжньому йому довіряла. Ну, чи вдавала, що довіряє. Як кажуть довіряй, але перевіряй. Ви зі мною згодні?

Як ви вважаєте, така поведінка при зустрічі зі знайомими припустима? Дружина мала рацію, чи перегнула палицю?

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.