Більш ніж десять років я була одружена з Максимом. Наше життя, здавалося, розпливалося у гармонії – наша дочка зростала в молоду жінку, у нашому домі панували злагода і спокій, Максим виявляв глибоку любов як до мене, так і до нашої доньки, приділяючи багато часу нашій родині.

Проте, у наших стосунках настав переломний момент, який порушив наш спокій і стабільність. Максим зустрів свого колишнього товариша з університету, який запропонував йому роботу з хорошою зарплатою, можливість, на яку він радо згодився. Мало хто здогадувався, але це рішення визначило кінець нашого мирного подружнього життя.

Поступово Максим став зникати увечері, занурюючись у постійні відвідини барів і саун разом зі своїм знайомим. Іноді він зовсім не повертався додому, стаючи все більш роздратованим. Коли я наважилася сказати, що мене це турбує, він відреагував вибухами гніву.

Зацікавленість Максима до нашої дочки зменшувалася, вона залишалася без його уваги. Наш дім перетворився на місце нудьги, поки він насолоджувався компанією свого друга, поглинений новими розвагами та надмірним споживанням оковитої.

Я була здивована, благала його, щоб він подумав про долю нашої доньки, особливо враховуючи пізню годину і відсутність будь-де заночувати. Але Максиму було все одно, він поспішно взяв дочку з ліжка і насильно вивів нас за двері.

Залишені безпритульними та убогими, ми знайшли притулок вдома у подруги на ніч. Наступного ранку, беручи з собою доньку, ми вирушили до мого рідного села. Там мої зв’язки обмежувалися лише бабусиним старим будинком на околиці – цегляний будинок, що потребував серйозного ремонту.

Скрізь тягнуло прохолодою через тріщини на вікнах, з даху капав дощ, дошки на підлозі згнили. Однак я вирішила відновити все сама за допомогою інструментів, які знайшла у будинку, щоб зробити будинок придатним для життя.

Неподалік проживала моя колишня сусідка, яку я пам’ятала ще зі свого дитинства. Ми почали спілкуватися і допомагати одна одній. Але з часом сусідка захворіла і не змогла доглядати за худобою, тож вона попросила мене взяти на себе всіх тварин. Вона передала нам корову., кілька десятків курей і двох свиней.

З плином часу наша скромна ферма процвітала. Ми з дочкою стільки самі не з’їдали. В результаті я задумалася про створення малого бізнесу.

Розширюючи стадо, я придбала ще одну корову і почала виготовляти різні молочні продукти для продажу у селі. Ця ідея виявилась досить хорошою та прибутковою., мої молочні товари з’явилися на полицях кількох магазинів. Перетворившись на справжнього фермера, я навіть найняла кількох помічників для допомоги з господарством.

Неочікувано до мене звернулася колишня свекруха – людина, яка якби забула про власну внучку, і не з’являлася після нашого розлучення. Не бажаючи мати з нею справу, я щиро висловила свої почуття. Однак, без мого відома, свекруха розповіла Максиму про моє нове процвітання і підприємницький успіх. Він, як покірний син, подався до села кілька днів потому.

Приїхавши, він побачив комфортний будинок, в якому я і моя дочка тепер жили, далекий від нашої колишньої розбитої хатки. Біля нього стояв автомобіль., наша дитина має все необхідне, а я виглядаю впевнено і гідно. Можливо, через те, що він побачив це все на власні очі Максим помилково вирішив, що він має право втручатися у наше життя.

Але він не знав, що перед ним уже зовсім інша жінка – вже не та вірна та наївна дружина, яку він колись знав. Я перетворилася на рішучу, самовпевнену людину, невразливу до будь-яких маніпуляцій з боку кого-небудь.

Максим наблизився, прагнучи обійняти мене, але я негайно відштовхнула його. Мені не хотілося бачити його, не мала бажання я розмовляти з ним. Тому попросила свого робітника вказати на вихід Максимові. Як тільки він пішов я зайшла у хату та не стримала сліз, адже я все ще його кохала як і колись давно, Але я не могла дозволити собі пробачити його за той вчинок. Він втратив усе, що міг.

В ту хвилину я розуміла, що життя йде своїм шляхом, а ми з донькою безумовно рухаємось уперед, забравши з собою уроки минулого і створивши своє майбутнє.