Аліні 30 років, у неї 8-місячний син. Як тільки малятко зʼявилося на світ, з того самого моменту жінка живе у своїх батьків, вони відразу забрали доньку та онука у свою квартиру, вигнавши зятя зі спадкової квартири де мешкало подружжя.

— Мама спочатку не планувала нічого переоформляти. І навіщо? Я – єдина дитина, мене все влаштовувало, – каже Аліна. – І чоловіка мого на початковому етапі життя все влаштовувало. Це потім розпочалися якісь підрахунки.

Двокімнатну квартиру, в якій мешкала з чоловіком Аліна до появи сина, залишила її матері бабуся. Там теж інших спадкоємців не було, після відходу літньої пані мама вступила у спадок і все. У батьків – придбана у шлюбі двокімнатна. Батько теж єдиний син у матері, а мати вже теж літня.

На момент прийняття бабусиної спадщини Аліні було 20 років, заміж вона ще не збиралася, майбутнього чоловіка не було навіть на горизонті. Мама пустила квартирантів, ремонт не робили, щодо нормально було ще за бабусі. Але п’ять років життя орендарів свою справу зробили.

— Зрозуміло, що ніхто не ставиться дбайливо до чужого житла, – вважає молода жінка. – Загалом до мого заміжжя ремонт не оновлювався років 10. І коли Дмитро вперше в ту квартиру потрапив він сам сказав, що буде потрібно ремонт, косметика, причому скрізь.

Дмитро, поки що офіційний чоловік Аліни, хоча на аліменти жінка вже подала, родом з Рівненської області. Там живуть його батьки та численні родичі. У столиці до знайомства з Аліною молодик жив півтора року, з другом винаймав дві кімнати в трикімнатній комуналці.

Відносини до шлюбу тривали близько року, до 26-ти Аліна отримала пропозицію руки та серця. Постало питання з житлом. Мама з батьком ще раз подивилися на стан житла і вирішили: косметику оновлять молоді самі, не так дорого це і вийде.

Перший ремонт можна робити не шикарний, аби було чистенько, а вже вони потім виділять сім’ї доньки кошти на обстановку: кухню поміняти, нові меблі у вітальню купити, передпокій теж старенький.

— А за фактом так і прожили 3 роки в тому, що від бабусі лишилося, – злиться Аліна. – І з тим самим кухонним гарнітуром, і з тією ж вітальнею, яку останні квартиранти просто перетворили у мотлох, інакше не скажеш: завели за два тижні до виїзду кішку. Або на перетримку взяли, вона подерла все. І шпалери, і диван.

— А який сенс міняти меблі, якщо ви нічого не зробили? – сказала мама. – Ставити новий кухонний гарнітур, а потім знімати шафи, щоб переробити плитку та нові шпалери поклеїти?

Чоловік, який був обома руками за ремонт, після весілля почав його тихо саботувати: то давай поживемо та грошей назбираємо, то давай відпочити з’їздимо, то в нього невідомо, що з роботою.

— Зараз витратимо гроші на ремонт, а потім будемо на бобах сидіти? – казав Дмитро. – Давай вже почекаємо трохи, хай усе стабілізується?

Аліна пропонувала хоча б простенькі меблі у вітальню купити, але знову ж таки – чоловік заперечував: витрачати чималі гроші на тимчасове?

Ти що, ми ж не мільйонери. Однією з найчастіших відмовок у чоловіка було те, що дитина поки не планується, вони все одно весь день на роботі проводять, яка різниця, нове все у них в квартирі або старе.

— Ну й ну, – хитав батько головою і було видно, що поведінкою зятя він незадоволений. – Невже йому приємно жити в такому безладі? Тесть з тещею готові меблі нові купити, а він на ремонт найпростіший не згоден витратитися? Ну що ж, милуйтеся подертим диваном.

Батьки у зяті явно були розчаровані. Аліна як могла, згладжувала кути, а потім стало відомо, що буде у молодій сім’ї дитина. Чоловік навіть зрадів:

— Ну все, точно треба збирати гроші, не діло малюкові рости в такому, – чоловік виразно обвів руками навколишнє оточення, натякаючи жестом, що йому тут теж все не дуже подобається.

— І почалися у нас веселі дні, – каже Аліна.

– Прошу: давай виберемо та замовимо шпалери, плитку, чого тягнути. А у відповідь отримую: давай завтра, я так утомився. Йшов місяць за місяцем, а не рухалося абсолютно нічого. Ставлення батьків до зятя? А яке буде відношення? Я вже нервувати втомилася, мені перед ними теж було незручно.

Зрештою Аліна не витерпіла, отримала декретні виплати, сіла і замовила шпалери на всі кімнати відразу, плитку побоялася замовляти. А ввечері отримала скандал із чоловіком:

— Ти витратила безліч грошей, тепер на що нам купувати речі для малюка? Чи він у нас на рулонах шпалер спатиме? Тобі не працювати тепер три роки, ти подумала, що треба мати заначку? Чи на що ти сподіваєшся?

Чути таке було прикро. Так, у них з чоловіком були не найбільші зарплати, але деякі гроші були відкладені все ж таки за три роки. Аліна сказала, що на ліжечко для дитини і речі їм накопичень точно вистачить, що вона дуже сподівається на те, що їхній майбутній дитині не доведеться спати на рулонах шпалер, тому що чоловік все ж таки знайде спосіб наклеїти їх на стіну.

І на хвилиночку – це її гроші, які вона заробила.

До речі, коли була розмова про те, чи наймати робітників для ремонту, чоловік виступив проти, сказав, що він «сто разів шпалери клеїв і вдома, і в бабусі», мовляв, упорається сам, чим витрачати кошти ще й на це. Майбутня мати приготувалася до того, що справа почне рухатися з мертвої точки. Зрозуміло вже, що всі не встигнуть, але хоча б спальню та кухню.

Аліну чекали ті самі обіцянки. Ні, чоловік вдав, що він почав: зі спальні винесли речі, перебралися у вітальню, чоловік обдер старі шпалери, клей купив. І все.

— Ну що ти пристала, я втомився, дитина ж ще не вилазить з тебе. Тут роботи – один день, зроблю!

Аліна намагалася сказати, що її нервують всі ці відмовки – марно. А потім у неї почалися потуги. На два з лишком тижні раніше за термін. Поки чекали швидку чоловік запевняв, що поки дружина буде в лікарні, спальню, майбутню дитячу, чоловік точно відремонтує, збере ліжечко (воно куплене вже було).

Скандал вибухнув через три дні після появи малюка в сімʼї, чоловік надсилав Аліні картинки – шпалери на стіні, був вихідний і мама з батьком вирішили заїхати до зятя – речі для малюка передала родичка, треба було завезти. Завезли, зятя застали за комп’ютерною грою, а в спальні на стіні гордо красувалися три смужки наклеєних шпалер.

— І все? А нічого, що в тебе дружину та сина за два дні (розповідь спеціально для сайту рідне слово) випишуть додому? – Не втримався від докору батько.

– Все куплено, квартира надана, меблі обіцяні, а ти за три роки не знайшов часу на те, щоб зробити найпростіший ремонт? І куди ти немовля привезеш? У цю розруху?

— Ось саме, що квартиру надано, – скривився Дмитро.

– Як надано, так і відберуть. Я б ще, можливо, був би сповнений ентузіазму, якби квартира дружині належала. І те – будь-якої миті з речами і на вихід. А тут взагалі не бачу сенсу коритися. Тут усе чуже.

— Не соромно тобі, синку? – поцікавилася теща.

– Ти тут стільки років живеш, користуєшся. Невже навіть для себе зробити умови кращими не хочеться? І твоя дитина тут житиме?

— Мені не соромно, тут все не моє, – заявив зять, чим остаточно вивів із себе тестя і тещу.

— В принципі, я батьків розумію. Наказали зібрати йому речі і забратися, якщо тут все не його, – каже Аліна. – Ліжечко та речі до себе перевезли, батько замки змінив.

Ну і так, я в шоці була, звичайно, але Діма нас навіть забирати з малюком не приїхав. Написав, що я «заміжня за татом». Так і є тепер, що тут сказати.

Аліна переживала, син із півтора місяцями на суміші, з ГВ не вийшло за таких нервів. Батько сина, до речі, жодного разу не бачив, заявивши, що у будинку її батьків він не з’явиться.

Ще й обізвав дружину інфантильною маминою та татовою донькою. Кілька місяців тому батько найняв робітників, які поклеїли шпалери, поміняли плитку, зробили нову стелю та підлогу.

Житло вирішили поки не здавати, але й жити там з дитиною одній Аліні не хочеться, доходи тепер у неї скромні, має бути розлучення.

Добре, що у дівчини такі батьки.

Як вам ситуація?

КІНЕЦЬ.