Ми з Іриною зустрічалися майже цілий рік.

Я вирішив, що це достатній термін, щоб познайомити кохану з батьками. Ірина вміє сподобатись людям та мої батьки теж потрапили під її чари.

З моменту знайомства мама увесь час говорила мені як вона чекає нашого весілля.

Наші друзі та знайомі в один голос стверджували, що ми ідеальна пара. Я теж так думав та був настільки щасливим, що зовсім не помічав тривожних дзвіночків.

Усе трапилося раптово. Було холодно та на вулиці були бридкі калюжі. Попри все, я поспішав до Ірини, щоб нарешті зробити їй пропозицію.

Ірина винаймала житло в одному зі спальних районів нашого міста. Був нестерпний вітер, та навіть він не завадив мені придбати для коханої букет її улюблених квітів.

Домівка Ірини знаходилась на останньому поверсі, а побіг по сходах, бо ліфт їхав нестерпно довго.

Ірина дала мені запасний ключ від своєї квартири, тому, щоб зробити сюрприз, я не став стукати, а сам відчинив двері.

Я планував зустріти Ірину на кухні, тому відправився туди. Та раптом я спіткнувся об чоловічі кросівки, за ними лежали джинси, сорочка, далі плаття, спідня білизна…

Мені відразу все стало зрозуміло та я мовчки вийшов з квартири, щоб позбавити себе неприємного видовища та розбирань.

Тоді я не зав куди йду, зайшов у випадкове кафе, бо на вулиці йшов сильний дощ.

Дівчина бариста побачила в якому я стані та зробила мені каву коштом закладу.

Ми розговорились, я розповів їй усе як на духу, подарував їй квіти та подякував за каву.

Згодом я почав заходити в те кафе все частіше, ми з тією дівчиною почали зустрічатися та згодом одружилися.

З того часу пройшло уже багато років.

У нас уже підростає двоє дітей та ми дуже щасливі у шлюбі.

КІНЕЦЬ.