– Я не зрозуміла, а де шашлик? Миколо, ти ж м’ясо обіцяв! – невдоволено спитала сестра.

– Катю, ну що ти вередуєш? Який шашлик? Ну сама подумай, хто і коли його тобі готував би? Я лише з роботи. Тетяна теж нещодавно під’їхала, – невдоволено пояснювався з рідною сестрою Микола.

…Катя, молодша сестра Миколи, завжди, з дитинства, вважала себе центром всесвіту. Принцесою, перед якою всі мають тремтіти.

І хоч сама поки що в житті мало чого досягла, але повчати та робити зауваження – це було у неї на першому місці.

Постійне невдоволення стосувалося всього, що її оточувало, починаючи від погоди, й закінчуючи виборами на пост президента.

Зате сама вона була при цьому найрозумнішою і в усьому тямущою, красивою і впевненою у собі. Такої тактики й дотримувалася.

Катерина вирішила відвідати брата Миколу, та його дружину Тетяну. Ця поїздка була чудовою можливістю в черговий раз показати свою перевагу, та вказати невістці на її недоліки. Такий, свого роду, спосіб самоствердитись за рахунок інших.

Коли дівчина увійшла у квартиру брата, то здивувалася. Там її не зустріла доброзичлива Тетяна, та запах свіжоприготовленої вечері.

Хоча вона саме цього й чекала. І слова вже приготувала, які скаже невістці. Про те, що та погладшала і вже не приваблива.

Катя вважала, що Тетяна не вміє готувати, і постійно чіплялася до її кулінарних експериментів. На її думку, на столі у невістки ніколи не було нічого смачного, все прісне і неапетитне.

Та й квартира, в якій вони жили, здавалася їй сірою та похмурою, без гідного шику, який був у самої Катерини у її орендованій квартирі.

Саме тому, коли в розмові з братом вона заговорила про свій візит, то дала зрозуміти, що не проти б покуштувати шашлику.

– Ну, побачимо. Шашлик – це непогано, смачно, – ухильно відповів Микола.

Чоловік припускав, що сестра приїде у вихідний день, і він матиме можливість замаринувати та посмажити для гості м’ясо.

Але химерна сестриця сплутала всі його плани й приїхала в робочий день.

Увійшовши до квартири, Катерина зрозуміла, що її тут не чекали. І вже за кілька секунд обличчя молодої жінки спотворилося розчаруванням.

На столі не було ні смаженого м’яса, яке вона так прагнула скуштувати, ні пінного – її улюбленого напою для веселого вечора.

– Ти ж обіцяв, що чекатимеш на мене! А де шашлик? Та й пінного я теж на столі не бачу. У холодильнику стоїть, чи що? – спитала сестра. – Я думала, що ви підготуєтеся до мого приїзду.

Поки Катя добиралася до брата, який живе на околиці міста в новій багатоповерхівці, в її голові малювалися картини соковитого шашлику. А ніс уже лоскотав аромат пряних спецій.

Вона уявляла собі, як буде ділитися з подругою Дашею тим, що їй пощастило скуштувати справжній шашлик у невістки та брата, скидаючи тій фотографії багатого застілля.

– Слухай, ну я лише з роботи. Розуміти треба. Зараз Таня під’їде, щось приготує, та накриє на стіл. А ти їй саме допоможеш, коли вже приїхала сьогодні. Ми ж тебе в суботу чекали! – невдоволено видав Микола.

– Готувати? Ну, ти й сказав! Я взагалі в гості приїхала. А в гостях люди відпочивають від приготування. Гаразд, зачекаю Тетяни, – розташувавшись перед телевізором, простягла Катерина. – Пінне хоча б є?

Вона сама підійшла до холодильника і взяла звідти баночку пінного напою, що загубилася там.

Незабаром з’явилася й господарка. Тетяна виглядала стомленою. Побачивши сестру чоловіка, зрозуміла, що відпочити їй сьогодні не доведеться.

– Привіт! – кинула Катя. – Довго щось із роботи їдеш. У тебе тут гості, а стіл не накритий. Давай-но прискорюйся, покажи, яка ти господиня. Твій чоловік мені шашлик обіцяв. Але, бачу, мені сьогодні його не дочекатися.

– Привіт, так, ми на тебе не чекали, – сказала їй Таня сухо, а про себе подумала – буде тобі зараз стіл, захитаєшся!

– Ти погладшала, чи що? – все ж таки не стерпіла Катерина і вколола невістку.

– Ні, скоріше, це ти набрала зайві кілограми. Але це й не дивно. З твоєю любов’ю до шашликів і швидкоїжі, – сміливо відрізала Таня, якій уже набридли знущання з боку сестри чоловіка.

– З моєю вагою все чудово! – гордо піднявши підборіддя, відповіла Катерина. – А ось у вас тут бардак. Невже не можна прибратися? У нормальній родині такого не було б!

– Я розумію, робота, але треба все встигати, Таня. Бери приклад із мене! У мене вдома ідеальний порядок! Ні порошинки, ні смітинки! І будь-яка річ на своєму місці!

– Ти нічого не поплутала? Це наш дім. І нас з Миколою все тут влаштовує, – Тетяна відповіла тільки для того, що вона відстала.

Але не тут було! Її просто несло. Та й випите пінне вирувало всередині, вимагаючи яскравих емоцій.

– А це що? – вказала нахабна гостя на нову штору у вітальні. – Тобі не здається, що вона абсолютно не пасує до вашого інтер’єру?

– Ну, могла б і зі мною проконсультуватися. Я охоче тобі підказала б, який колір сюди більше пасує. Не дарма сайти дивлюся, де навчають інтер’єр облаштовувати.

Але господиня вже не слухала Катерину. Вона попрямувала на кухню. Дуже хотілося їсти після робочого дня. Ну й заразом треба було провчити цю задаваку, сестру чоловіка, яка дуже багато про себе вважала.

– Так, що тут у нас? – зайшла на кухню хвилин через п’ятнадцять Катерина, потираючи руки в передчутті смачної та калорійної вечері. – Ох, і апетит у мене розігрався! Давайте частуйте мене, я готова!

Але коли її погляд упав на стіл із тарілками, то задоволений вираз змінила гримаса розчарування.

– Це що таке? Таня, ти знущаєшся з мене? Спеціально таку гидоту поставила? Це ж корм для поросят! Де нормальна їжа? – голосно запитала Катерина.

– Це нормальна, здорова їжа. Я спеціально сьогодні приготувала салат з кіноа, запечені овочі, та свіжий сік з петрушки та селери. Це дуже корисно, Катю. Тим більше тобі!

– Що? Корисно? Не сміши мене! – все більше розпалювалася вона.

– Звісно. Ти у нас дама незаміжня, а за вагою та здоров’ям своїм зовсім не стежиш! Пінне, смажене м’ясо, сосиски на грилі – це до добра не доведе, – з усмішкою дивлячись на чоловіка, відповідала Тетяна.

Катя виглядала розлюченою. Корисна їжа – це було останнє, чого вона чекала від цього вечора.

Тетяна ж знову посміхнулася, адже мала таємний план, який вона зараз успішно втілювала в життя.

– Ви що, справді більше нічого сьогодні на стіл не поставите? – ще не вірила Катерина, оглядаючи кухню і з надією зазирнувши до порожньої духовки.

– І це будете їсти? Та ні, ви зараз просто мене розігруєте! Таню, давай тягни вже з холодильника нормальну їжу!

– Знаєш, Катю, у нас із Миколою нова філософія: ми стали вегетаріанцями! І тепер на нашому столі будуть лише корисні страви. Це модно та смачно! Спробуй. І тобі також це все обов’язково сподобається!

– Миколо, що з вами, скажи мені, братику? Ти що, теж їстимеш цю нісенітницю? – Не вірила тому, що бачить, Катя.

– Катерино, припини. Це зовсім не нісенітниця. Дуже смачно. Справді, спробуй. Ось побачиш, тобі це обов’язково сподобається! – вирішив підіграти дружині Микола, який одразу збагнув, у чому річ.

– Ми так харчуємось уже кілька днів. І така легкість та водночас енергія у всьому тілі з’явилася – просто дивно!

Катя стиснула губи, і на її обличчі з’явився вираз, який важко було описати. У цей момент вона намагалася порахувати подумки до десяти, як навчав модний психолог, на якого дівчина була підписана.

Але це не допомогло. Все одно в голові раз у раз крутилася думка про ароматний шашлик, або вже, на худий кінець, про смажену сосиску. З кетчупом! Або з майонезом, теж непогано було б.

– Яка корисна їжа? Це ж неможливо їсти! – знову вирвався крик розпачу з вуст скривдженої гості.

– Це корисна та правильна їжа, – накладаючи собі в тарілку овочів, продовжувала наполягати господиня.

– Правильна? Ти взагалі куштувала шашлик, зроблений правильно? Ось він саме смачний і корисний одночасно! Як можна їсти кіноа і якусь заморену капусту замість м’яса?

– Невже це можна порівнювати? – дивувалася Катерина, не стримуючи свого невдоволення. – А цей зелений сік?

– У нього навіть вигляд нудотний, не кажучи вже про смак! Селера і петрушка! Очманіти! Щоб я таке пила! Та краще пінного ще ніхто не придумав напою для апетиту та гарного настрою!

– Знаєш що! Не хочеш – не їж. А називати нашу їжу останніми словами, я тобі не дозволю, – раптом видав невдоволений Микола.

– Бач, знайшлася тут принцеса. Знавець смаку, любитель сосисок та сардельок! Та ти нормальної їжі ніколи й не куштувала. А міркуєш тут.

Цей різкий випад брата злегка охолодив запал сестри. І вона таки вирішила спробувати те, що стояло на столі. Та і їсти хотілося вже.

– Ну хіба що трохи з’їм. Чисто для інтересу, – погодилася вона.

Катерина з небажанням поклала собі трохи салату, блідих і, як їй здалося, мокрих овочів, запечених у мікрохвильовій печі.

– Сік навіть не пропонуйте. Обійдусь цим, – побачивши, як Микола поривається їй налити отруйно-зеленого напою, швидко відреагувала Катерина.

– А ти знаєш, Коля, що моя Лєнка, ну та, що заміж довго не могла вийти, знайшла свою долю! – радісно видала Тетяна.

– Та ти що? – Здивовано сказав Микола, зовсім не уявляючи, про кого говорить дружина.

– Так! – з апетитом поїдаючи овочі, продовжувала вона. – Почала правильно харчуватися. Сік цей щодня пила. І змінилася!

– Десять кіло скинула, помолоділа років на п’ять, вся така енергійна, легка. Чоловіки просто проходу їй не давали!

– Та гаразд! Прямо від соку цього неприємного схудла? Не повірю! – Почала сперечатися Катя. – У тренажерку, мабуть, бігала.

– А Ніна, ну та, з якою я працювала, пам’ятаєш? – Продовжувала господиня, не звертаючи уваги на сестру. – Так от, вона щойно стала вегетаріанкою, відразу отримала підвищення.

– Тепер вона управляє філією. А чому? Тому що вона стала іншою – красивою, стрункою, стильною та впевненою в собі. А скільки в неї з’явилося енергії, яку вона направила у правильне річище!

– Та казки все це! До чого тут їжа? – не погоджувалася Катерина. – Хоча, варто сказати, що не так уже все це й несмачно. З голоду з’їсти можна. Ех, а шашличку все-таки хотілося скуштувати!

– Ні, ні! Який шашлик! Ми тепер тільки на картинці його і побачимо. Вегетаріанці ми тепер, Катю, – видав брат.

Катерина виїжджала незадоволена та голодна. Прямо від брата та невістки вона заїхала в ресторан швидкого харчування, та відвела там душу. Шкода, не було чим здивувати подружку Дашку. Довелося залишати їй фотки фастфуду…

– От ти молодець! Провчила Катюху! – засміявся Микола, коли сестра пішла. – Я навіть одразу й не зрозумів, що це у тебе на столі стоїть таке дивне!

– Так ми сьогодні на роботі саме говорили про корисну і правильну їжу, тож, побачивши в морозилці овочі, які вже час було викидати, я кинула їх у мікрохвильову піч.

– А що? Насправді перевірила користь правильної їжі. Та й селера з петрушкою теж у пригоді, – з усмішкою відповідала чоловікові Таня.

– Так, мою сестру тільки так можна поставити на місце! Шашлик їй подавай! З’явилася королева!

– Ну що, пельмені варити, аматор здорової вегетаріанської їжі? – Запитала Тетяна.

– Звісно! І вилий ти вже цю зелену гидоту зі склянок. Весь апетит псує! – бадьоро відреагував чоловік. Тож, щоб не псувати відносини з нахабною ріднею, вмикайте хитрість та фантазію – і буде вам щастя!

Можливо й у вас є такі зарозумілі та настирні родичі? Як ви їх вгамовуєте? Пишіть свої відповіді в коментарях. Буду вдячна за вподобайки.

КІНЕЦЬ.