– Нема вам чого додому їхати, нас вдома не буде, – каже мені невістка по телефону.

– Як не їхати? Я вже і відпустку взяла. А де ж ви будете? – розгублено питаю.

– Ми до моїх батьків поїдемо на всі свята, нас точно не буде, тому думайте, чи варто вам гроші проїжджати? – Меланія як завжди була дуже категоричною.

Невістка мене не любить, я це знаю. А все тому, що вона вважає, що я слова свого не дотримала – обіцяла одне, а зробила інше. Хоча якщо розібратися, то не все так однозначно.

8 років тому, коли я зібралася на заробітки в Італію, мій єдиний син Богдан надумав одружуватися. Привів додому дівчину, ми познайомилися, і вирішили швидко зробити весілля, поки я ще вдома.

Грошей тоді у мене ще не було, тому довелося зичити. Я знала, що поїду в Італію і віддам всі борги, тому не скупилася, зробила гарне весілля.

Молодята пішли жити в мою квартиру, але я їм пообіцяла, що як буду мати змогу, то куплю їм окреме житло.

Ці мої слова невістка і запам’ятала, тепер спить і бачить нову квартиру в новобудові. А мені поки-що не вдалося здійснити свою обіцянку.

– То ви за 8 років не спромоглися гроші на одну квартиру скласти? Що ви там робите в тій Італії? – з докором якось запитала мене невістка.

Перший час я заробляла гроші, щоб розрахуватися з боргами за весілля. Потім вирішила, що в своїй квартирі треба ремонт зробити, бо поки я нову куплю, треба років мінімум 5, а мені хотілося, щоб син з невісткою і внуками жили уже добре.

Стала я на квартиру збирати, та це процес на кілька років. Я порадила молодятам набратися терпіння. Але в мене раптово змінилося дещо в житті.

В Італії я зустріла чоловіка з України, Василя. Він мій ровесник, давно самотній, приїхав сюди до доньки, яка вже обжилася в Італії, щоб не бути самотнім.

Ми з Василем виявилися дуже схожими, в мене таке враження, що я знаю цю людину давно. Спочатку ми зустрічалися, але ми не підлітки, щоб ходити по неділях на побачення, тому ми вирішили зійтися.

Таке моє рішення потягло за собою ряд кардинальних змін. До зустрічі з Василем я працювала на фісі, заробляла по тисячі євро, і оскільки я майже нічого не витрачала, бо не платила ні за житло, ні за їжу, то все зароблене я складала, і за рік мені вдавалося відкласти 10 тисяч євро.

А коли ми з Василем зійшлися, мені довелося змінити роботу, я пішла на прибирання. Заробляла я майже так само, але тепер у нас значно більші витрати, адже треба і за квартиру платити, і їжу купувати.

Але я вирішила, що можу собі дозволити таке життя, адже я сама на себе заробляю, і сама можу вирішувати, як мені жити.

Я вважала, що сина я не обділила, адже залишила йому свою відремонтовану квартиру. Та невістка залишилася невдоволеною, вона хоче обіцяної мною нової квартири. А оскільки Меланія вміє рахувати, вона розуміє, що таким темпом на нову квартиру я назбираю не скоро.

В знак протесту, коли я приїжджаю додому на свята, невістка збирає дітей і їде до своєї мами. В минулому році син мій не поїхав з нею, вирішив зі мною побути, то через це вони настільки посварилися, що ледь до розлучення не дійшло.

Потім вони помирилися, і я дуже цьому раділа, адже у сина двоє малих діток, і я не хотіла, щоб внуки росли в неповній сім’ї. Та й я сподівалася, що Меланія вже трохи заспокоїлася і все переосмислила, адже я їм дуже допомагаю – і гроші висилаю, і посилки.

Як виявилося, нічого не змінилося, невістка не передумала, навпаки, ще більше озлобилася на мене, адже минув ще рік, а про квартиру в новобудові знову не йдеться. Далась їй ця квартира, не розумію, чому вона себе так поводить, адже я не так вже й мало їм дала.

Прикро мені, бо бачу, що син щоразу більше стає на сторону своєї дружини. Він хоче сім’ю зберегти. Навіть слухавку не бере, коли я телефоную. Натомість невістка зі мною говорить, і не завжди дуже приємно.

Тепер і не знаю, що мені робити. Василь каже, щоб я нікуди не їхала, а лишалася в Італії на Великдень. Йому добре говорити, у нього всі рідні там. А мені теж хочеться хоч на свята з рідними дітьми і внуками побути, але вони мене не хочуть бачити.

Що мені робити? Їхати додому чи залишатися в Італії?

Джерело