Мені здається, з нашими сусідами щось не так.

Молода пара, трошки більше тридцяти. У них три дівчинки, всі погодки. Приїхали в сусідній будинок два роки тому. Так от, у них трьох донечок погодок звуть Марійка, Маруся і Марічка. І взагалі вони дивні.

Я зрозуміла це не одразу. Спочатку вони здавалися звичайною сім’єю. Привітні, але не надто балакучі. Завжди разом. І от саме це «завжди разом» мене насторожило. Вони ніколи не ходили поодинці. Куди б не йшов хтось із них, вся сім’я вирушала слідом.

Одного разу я випадково побачила їх у супермаркеті. Батьки мовчки вибирали продукти, а троє дівчаток стояли поруч і трималися за руки. Всі троє, мов ланцюжок.

Діти навіть не випрошували нічого солодкого, не вередували — просто дивилися на батьків і чекали.

— Вам допомогти? — запитала касирка, коли вони склали покупки на стрічку.

— Нам не потрібна допомога, — одночасно відповіли мама і тато.

Ще я помітила, що вони не вітаються першими. Вони завжди чекають, щоб їх привітали. І відповідають хором.

— Слава Ісусу Христу! — кажу я.

— Навіки слава! — всі п’ятеро одночасно у відповідь.

Їхній будинок теж дивний. Вікна завжди зашторені. Навіть улітку, коли стоїть спека, штори щільно закриті. Одного разу я проходила повз і побачила у вікні одну з дівчаток. Вона стояла за склом і просто дивилася на вулицю. Але коли помітила мене, різко відступила назад.

Ще одна дивина — їхній розпорядок дня. О 6:00 ранку вони виходять у двір. Всі разом. Просто стоять біля хвіртки і мовчки дивляться в один бік. А рівно о 21:00 їхній будинок поринає в темряву. Жодного світла.

І ось зовсім недавно сталося те, що мене остаточно налякало і збентежило. Я поверталася пізно і проходила повз їхній дім. Було тихо, темно. І тут я почула дитячий сміх. Тихий, приглушений, ніби звідкись із глибини землі.

Я заклякла.

Сміх лунав із їхнього підвалу.

А потім, крізь шпарку в шторах, я побачила, що всередині будинку горить слабке червоне світло.

На ранок вони, як завжди, стояли біля хвіртки. Як ні в чому не бувало.

Що це? Що з ними не так? Я вже не можу спати спокійно, щиро кажучи. Що мені робити? Можк, іншим сусідам розповісти, нехай теж за ними тихенько наглядають?

Джерело