– Це ж треба, як тобі пощастило, і хлопець гарний, і свекруха заробітчанка, не доведеться твоїй мамі думати про придане, – ніяк не могла вгомонитися моя тітка, коли дізналася, що я заміж виходжу.

А я не могла зрозуміти, це вона так радіє, чи так заздрить. Мамина рідна сестра, тітка Ореста, завжди була дуже специфічною людиною. З усієї нашої родини терпіти її могла тільки моя мама, і то я досі не розумію, як їй це вдавалося.

Там, де з’являлася тітка Ореста, завжди виникали недомовленості і непорозуміння. Скільки разів через неї сварилися мої батьки. Був навіть час, що ледь до розлучення не дійшло. Тітка прийде, накрутить маму, а вона потім – до тата з купою претензій.

Коли я оголосила мамі, що виходжу заміж, то мама по своїй душевній простоті похвалилася в телефонній розмові сестрі, мовляв, Зоряна має нареченого, заміж буде виходити, сваха заради цього обіцяла з Італії приїхати.

Після цього тітка Ореста була у нас тут як тут. Їй було цікаво все, але найбільше питань у неї було не про весілля, а про те, що сваха-заробітчанка має нам дати.

– Квартира? Двокімнатна в новобудові? Оце пощастило вам, халява повна, – якось так дуже негарно висловилася тітка, коли мама сказала, що сваха давно сину квартиру придбала, і що після весілля ми туди переїдемо.

Тітка пішла, а в мене після її візиту залишився дуже неприємний осад.

– Мамо, навіщо ти їй розказала? Ти що, не бачиш, що вона заздрить? – кажу в розпачі.

– Зоряно, вона ж твоя тітка, чого б це їй тобі заздрити? Це вона так радіє, – мама як завжди захищала свою сестру. Вона або дуже наївна, або не хоче бачити очевидних речей.

Тітка Ореста нам заздрила. У неї теж є донька, і вона теж нещодавно вийшла заміж. Але їй не так пощастило як мені – наречений у неї виявився без житла. Тож тітці довелося віддати все, що вона мала, на перший внесок на квартиру молодятам, і влізти у величезний кредит на багато років.

То ж як вона могла радіти за нас, адже на її думку, моїй мамі неабияк пощастило, бо сваха зробила роботу за двох. Пішла тітка від нас зелена від заздрості, але мама не хотіла це сприймати.

Повірила вона мені лише тоді, коли тітка заявила, що якщо нам аж так пощастило, і не треба витрачатися на житло, як їй, то мама має відмовитися від своєї частки в селі на користь своєї рідної сестри.

Тітка заявилася до нас з документами і конкретним планом. Коли не стало бабусі, то їхня родинна хата в рівних частках перейшла на тітку і мою маму.

В селі ніхто з них жити не хотів, але і продавати будинок не поспішали, тому просто приїжджали всі разом на свята туди, чи на якісь сезонні польові роботи.

А  тепер тітка вирішила, що буде справедливо, якщо моя мама, яка не має боргової ями, віддасть свою частку сестрі.

– Навіть не думай погоджуватися, – кажу я мамі. – До чого тут моє вдале заміжжя? У житті все може бути. Цей дім бабуся на своїх дітей переписала, тобто на вас обох з тіткою, тому нехай тебе не мучить сумління, – кажу.

– Але ж Оресті важко, а нам все ж легше – ми житлом забезпечені, ти теж, Слава Богу, матимеш окрему квартиру, а їй ще багато років кредит виплачувати, – знову стала заступатися за сестру мама.

Мені цього не зрозуміти. Тітка навчилася користуватися маминою наївністю, і зараз вирішила ще спадщину від неї забрати.

Та це ще не всі сюрпризи від неї. До нас в гості приїхала моя майбутня свекруха, хотіла з моїми батьками обговорити деталі весілля. Мама про це сестрі розповіла, і тітка до нас теж прийшла, хоча її ніхто і не запрошував.

Стала тітка у моєї свекрухи просити, щоб та її з собою в Італію взяла і з роботою допомогла. Мама знову заступилася за сестру, а я сиджу за столом і їй на мигах показую, що не треба цього робити. Тітка в Італію поїде і ще нас пересварить з свекрухою, з її характером вона точно примудриться все зіпсувати.

Я не хочу, щоб мама віддавала “бідолашній” сестрі свою частку спадку, не хочу, щоб моя свекруха брала тітку до себе в Італію, і не хочу, щоб тітка втручалася постійно в наше життя.

Тільки от як переконати в цьому маму, яка переконана, що її сестра – свята людина.

Джерело