Світлана дуже цінувала свого чоловіка. Вона була впевнена, що їй із ним неймовірно пощастило. Сергій був турботливим і люблячим чоловіком, який завжди намагався зробити все для своєї коханої.

Однак, з його родичами Світлані пощастило менше. Здавалося, що нормальним був тільки Сергій, а решта всі зі своїми дивацтвами.

Свекор, наприклад, щоразу під час зустрічі зі Світланою помічав, що вона начебто округлилася, і питав, чи не чекають вони поповнення.

Причому Світлана була у чудовій формі і з моменту знайомства з батьками чоловіка не набрала жодного кілограма.

Але Льва Васильовича це ні краплі не бентежило. Мабуть, для нього ця фраза стала звичною, і навіть якби Світлана схудла на десять кілограмів, він все одно б не упустив нагоди її вимовити.

Крім того, він часто відпускав недвозначні жарти, які змушували Світлану почуватися вкрай незручно. Здавалося, що більше він сміявся над своїми дотепностями, то більше їй було ніяково. Тільки додавав незручності той факт, що він по дому ходив без сорочки.

Свекруха, Ніна Петрівна, мала звичку всіх повчати. Навіть у тих галузях, у яких сама не розбиралася.

Радила Світлані, як модно одягатися, яку стрижку зробити і яку помаду вибрати. Коли Світлана і Сергій перебралися у власну квартиру, Ніна Петрівна розвинула свою активність. Вона побувала в кожному куточку їхньої оселі, критикуючи і пояснюючи, як усе треба було влаштувати правильно.

Була ще молодша сестра Сергія, Юля, безтурботна жінка з двома дітьми від різних чоловіків, з якими вона ніколи не мала серйозних стосунків.

Вона всюди тягала за собою дітей і вважала, що всі навколо їй зобов’язані. Дивіться, мовляв, мені повинні поступатися місцем у транспорті, пропускати в черзі, обслуговувати першими.

Хоча вона отримувала аліменти від батьків своїх дітей і жила на гроші батьків, Юля постійно шукала безкоштовні речі. Навіть те, що їй було не потрібно, вона забирала.

Її захоплював азарт – встигнути схопити першою. Тому в їхньому будинку завжди валялися пачки підгузків, які вже не були потрібні її дітям і які Юля сподівалася продати; купа непотрібного одягу, іграшок.

Половина того, що вона забирала, їй була непотрібна, але, як вона казала, будувала так свій “бізнес”: забирала безоплатно, вдаючи з себе бідну й нещасну, щоб потім продати.

Її діти були невихованими і нахабними, але це була не їхня провина, з такою мамою вони не могли стати іншими. При цьому, коли вони приходили в гості, одразу шукали що-небудь смачненьке, хапали і брали чужі речі без дозволу. Юля їх жодного разу не осмикнула.

Світлана з жахом згадала той єдиний раз, коли сестра чоловіка з дітьми прийшла до них на новосілля.

Вона подарувала якийсь чайний набір, який вочевидь теж дістався безоплатно, а після їхнього відходу в домі не залишилося солодощів, нова ваза виявилася розбитою, і на шторах був розтертий шоколад. Хоча Світлана переконувала себе, що це був саме шоколад.

Не дивно, що коли Світлана готувалася відсвяткувати день народження, вона вирішила, що родичів чоловіка кликати не буде. Інакше свято буде безнадійно зіпсоване.

Свекор почне відпускати недоречні жарти, свекруха – повчати, а Юля почне випрошувати в гостей непотрібні речі для дітей, доки самі діти громитимуть квартиру Світлани та Сергія.
Звичайно, Світлана трохи хвилювалася через своє рішення перед чоловіком, але сподівалася, що він її зрозуміє.

– Сергію, я хочу відзначити день народження вдома. Запрошу батьків, та пару друзів.

– Добре, я не проти. Даремно, чи що, ми так красиво квартиру обставляли? – усміхнувся чоловік.

– Так, точно. Тепер тут, як у фотостудії. Тільки…

– Що? – насторожився чоловік.

– Будь ласка, не ображайся, але я не хочу кликати твоїх родичів.

Сергій важко зітхнув і кивнув.
– Вибач, але з ними мені дуже важко. А у свій день народження я хочу розслабитися, а не очікувати неприємностей, – вибачилася Світлана.

– Я все розумію, не треба пояснювати. З ними справді складно.

– Ти не злишся?

– Ні, звісно. Це ж твоє свято, і воно має проходити так, як ти хочеш.

Світлана ще раз переконалася, що її чоловік – найкращий чоловік на світі. І не могла втриматися від подиву. Може, він прийомний? Це б усе пояснило.

Світлана не розповідала батькам чоловіка, що відзначатиме день народження. Сказала, що цього разу вони з Сергієм будуть удвох і попросила чоловіка не розповідати їм нічого.
Але все одно вони дізналися. Свекруха зателефонувала мамі Світлани, щоб поговорити про щось професійне, і та проговорилася.

– Ось як твоя дружина з нами вчинила! – кричала Ніна Петрівна. – Не припали ми до двору, так?!

– Мамо, – намагався заспокоїти її Сергій, – Світлана захотіла відсвяткувати тільки з батьками і парою близьких подруг. Це її день народження, і їй вирішувати. Якби планувалася грандіозна вечірка, вас би обов’язково покликали.

– Я все зрозуміла. І передай своїй дружині, що ми дуже образилися!

Мама повісила слухавку, а Сергій похитав головою. Він чудово розумів свою дружину. Напевно, неправильно так казати, але йому все життя було соромно за своїх рідних. І він не хотів, щоб ще й Світлана теж соромилася.
Тому він їй нічого не сказав, не хотів псувати настрій на свято. Вирішив розповісти про слова матері після дня народження.

Уранці в день, коли Світлані виповнилося двадцять шість, Сергій подарував їй букет квітів і сертифікат у СПА. Він знав, як сильно вона втомилася за минулий рік: весілля, ремонт, переїзд. Ще й на роботі було повно справ. Світлана дійсно потребувала відпочинку.

Удень почали приходити гості. Світлана постаралася: приготувала смачний обід, вбралася, зробила укладку. Було видно, як вона щаслива й очікує від свята море вражень.

Але вона й уявити не могла, які враження на неї чекають.

Коли всі розсілися, пролунав дзвінок у двері.

– Це, напевно, торт, – підхопилася Світлана, – я про нього зовсім забула, ось і замовила в останню мить.

Вона з посмішкою відчинила двері, але посмішка одразу ж зникла з її обличчя. За дверима стояли небажані гості. У повному складі.

– З днем народження, Світлано! – стиснувши губи, сказала свекруха, простягаючи одну троянду. – Впустиш нас?

Робити було нічого, довелося посторонитися.

Відразу стало шумно. Діти Юлі скинули взуття і помчали до столу. Свекор одразу ж заявив, що Світлана вибрала сукню не за розміром.

– Треба було б на розмір більшу, – засміявся він.

– Ти, напевно, забула нас покликати, – продовжувала говорити свекруха, – дивлюся, у тебе гості, а нас у списку не було. Господи, Світлано! Людей запросила, а підлогу вимити забула.

Світлана хотіла сказати, що це її онуки щойно забруднили, але промовчала.

Настрій її впав. Діти одразу ж почали перехоплювати їжу руками, нишпорити по шафах у пошуках цукерок. А потім молодший розревівся, коли не знайшов торта.

– Могла б і тортик купити, дивись, Артемко засмутився! – одразу помітила Юля. – А це що, тобі парфуми подарували? Дай-но спробувати. Віддаси мені свої старі тоді.

За весь цей час Світлана не вимовила жодного слова. Сергій теж мовчав, спостерігаючи за родичами. Як вони сідають за стіл, як вимагають тарілки, як мама критикує їжу, а тато відпускає дивні жарти.

Але терпіння Сергія скінчилося тієї миті, коли Юля, думаючи, що її ніхто не бачить, стягнула конверт із грошима, який лежав на столику. Там, власне, були всі подарунки.

– Поклади на місце! – рявкнув Сергій.

– Ти про що? – захлопала Юля очима.

– Я все бачив!

– Та я просто хотіла додати туди грошей, не встигла купити конверт, – почала виправдовуватися сестра.

– Сергію, не чіпляйся до Юлі, не псуй вечір, – зупинила його мати. – Краще дружині своїй нагадай, що негарно родичів не кликати.

– І про розмір одягу їй теж скажи, – засміявся свекор, – а то, Світлано, всі твої складочки в цій сукні видно.

– Так! – Сергій ляснув рукою по столу, і навіть діти притихли. – Мамо, тату, Юлю, вам час.

– Що?! – обурилася мати. – Та як ти смієш?

– Як ви смієте приїжджати без запрошення? Як ви смієте ображати мою дружину? Як сміють твої діти, Юлю, поводитися так нахабно? Поки не навчитеся манер, вам у цьому будинку робити нічого.

Зрозуміло, розгорівся скандал. Світлана видихнула лише тоді, коли непрохані гості пішли.

Безумовно, день народження було зіпсовано. Хоч би яким чином друзі й батьки намагалися підбадьорити Світлану, було вже складно повернути той настрій.

Але був і плюс: Світлана знову переконалася, що обрала собі гідного супутника життя. Чоловіка, який постоїть за неї, який дасть відсіч навіть своїм рідним. І що б не сталося, Світлана знала, що він завжди буде на її боці. І це, напевно, був найкращий подарунок у її житті.