– Люда, ну подивись на себе. Ти яскравої зовнішності? Ні. Ти англійську знаєш? Ні. На шпагат сідаєш? Ні. Різні теми – політичні, суспільні – можеш підтримати? Не думаю, що на гідному рівні. Ну не обманюй себе, сестричко. Тому він і пішов до іншої, тому що ти не цікава.

Це вчора до мене прийшла на посиденьки сестра поплакатися, що дізналася, що у чоловіка є інша. А я їй кажу:

– Так, ти гарна мама, ти гарно готуєш, але кожна інша нормальна жінка гарна мама і гарно готує. Тим чоловіка не здивуєш і не втримаєш. А нічого з того, за що вони тримаються, в тобі немає, вибач.

— Я що, винувата, що в мене не було навіть часу собою займатися? — Люда схлипує. — Я в 19 років вийшла до нього заміж, народила двох дітей, тягнулися разом на квартиру, всього досягали самі.

— Ну от бачиш, — кажу я, — ти на все знаходила час, але не на себе, на всіх, крім себе. От і маєш тепер.

Люда мовчить. Очі заплакані, руки стискають чашку чаю, ніби це горнятко — останній острівець тепла у її світі. Я дивлюся на неї і думаю: як же ми з нею різні.

Мені 32, і я ще не збираюся заміж. Знаю три мови: французьку, англійську, іспанську. Працюю в іноземній компанії, займаюся йогою, багато подорожую. У мене дві квартири: в одній живу, іншу здаю. Машина.

Я не хочу поки що сім’ї. Не знаю, може, захочу, а може, ні. Це моє життя. Я прийшла на цю землю, щоб розвиватися і бути щасливою, реалізованою особистістю.

А таких жінок, як моя сестра, мені просто шкода.

— І що мені тепер робити? — питає Люда.

— Не знаю. Хочеш правду? В тебе два варіанти. Або залишаєшся такою, яка є, і шукаєш собі чоловіка, який просто цінуватиме твою домашність. Та це малі шанси. Або змінюєшся, щоб більше ніколи не потрапляти в такі ситуації.

— Як змінююся?

— Почни з того, щоб знайти себе. Згадай, ким ти була до того, як стала просто дружиною і мамою. Хто ти? Чого хочеш?

Люда задумалася. Я бачила, що вона хоче сперечатися, знайти виправдання.

— В тебе є диплом, професія. Знайди хорошу роботу. Запишись на курси. Вивчи хоча б англійську. Почни ходити у спортзал.

— А діти?

— А що діти? Вони тебе люблять і будуть любити, якщо ти будеш щасливою.

Вона зітхає.

— Ти завжди така жорстока?

— Я просто кажу правду. І хочу тобі добра!

Люда сидить мовчки, а я дивлюся на неї і розумію: вона не зміниться. Вона шукатиме виправдання нинішньому чоловіку, буде намагатися його утримати, а як і розлучаться – знову знайде чоловіка, який її кине.

Я не знаю, що ще сказати. Як змусити її прокинутися? Чи, може, це я не права і чогось не розумію? Але рівень мого життя і якісні партнерські стосунки з моїм коханим чоловіком говорять мені якраз про інше. А сестру мені щиро шкода.

Джерело