– Марічко, у тебе діти ходять в одязі з секонд-хенду. Я ж знаю, як ти бігаєш по тим секондам.

— Так, і що в цьому такого? — відповіла мені невістка, навіть не кліпнувши.

— Та в тебе ж знову новий спортивний костюм! Я ж бачила в твоїх соцмережах! — накинулася я на неї.

І це чистісінька правда. Вона буквально вчора виставила фото в новенькому костюмі — модному, брендовому.

А діти в чому ходять? В поношеному, в чужому, одягнені в те, що хтось вже віддав чи що вона на секонді купила!

Бере у сина гроші, сидить у декреті, себе одягає, як якусь пані чи королеву, а двом дітям купує дешевий секонд і беушне взуття.

Я маю серйозно поговорити з сином. Так не повинно бути.

Зранку я не витримала і зателефонувала синові.

— Слухай, а ти знаєш, що твоя дружина оновлює гардероб кожні два тижні, а дітей у чужі лахи одягає?

— Мамо, знову ти починаєш, — в голосі сина було роздратування.

— А що, не правда? Вона виставляє себе в інтернеті, вся така модна. А діти що?

— Марічка сама вирішує, що купувати дітям. Це її вибір.

— А ти? Тебе це не хвилює?

— Діти одягнені, взуті, у них усе є. Навіщо витрачати великі гроші на речі, які вони за пару місяців переростуть?

— А на себе гроші витрачати можна?

Він помовчав, а потім сказав:

— Мамо, я працюю, я заробляю, і якщо Марічка хоче новий костюм, то нехай бере. Це мене влаштовує.

Я просто кипіла від обурення.

Я поїхала до них. Вдома була тільки Марічка.

— О, мама приїхала, — весело зустріла вона мене. — Чай будете?

— Чай — потім. Поговорити треба.

Я пройшла на кухню, сіла і, не приховуючи обурення, почала:

— Марічко, я не розумію. Ти собі можеш дозволити брендовий одяг, а дітям нормального нічого не купуєш.

— Чому це? — знизала вона плечима. — Ви б бачили, який зараз секонд! Там можна знайти нові речі, з бірками! Я купую якість, а не просто бренди.

— Але ж це ношене!

— І що? Коли я купую собі нове, то просто хочу трошки радості для себе. Сиджу з двома дітьми, цілими днями вдома. Мені хочеться виглядати добре.

— А про дітей ти подумала?

— Діти у мене одягнені краще, ніж деякі в новому ширпотребі. Ви б бачили ті дешеві нові речі — синтетика, нитки стирчать. А я купую якісне, перевірене.

— Марічко, це не правильно!

Вона раптом усміхнулася:

— А ви знали, що більшість європейців теж одягають дітей у секонді? Це економно і практично.

— А ти в нас хто? Європейка?

— Ну можна і так сказати, а ще я розумна жінка, яка вміє розпоряджатися грошима.

У мене просто слів забракло.

Коли прийшов син, я ще раз завела розмову.

— Синку, ну як ти не розумієш, що так не можна!

— Мамо, вона ні в чому не винна. Ми витрачаємо гроші не тільки на одяг. У дітей все є, вони ні в чому не потребують.

— Але ж треба думати про дітей в першу чергу!

— Мамо, ти просто маєш інші погляди.

Я розгубилася. Може, вони праві? Чи я все ж таки правильно обурююся? Як би ви вчинили на моєму місці?

Джерело