— Сестра просила відвезти її з дитиною до мами, – каже вкотре чоловік, – ну як я можу відмовити? Що їй, із трирічною дитиною на метро тягнутися?

— А нічого, – кажу, – що в нас із тобою були плани? Що ми домовлялися їхати до моєї сестри за місто? Що нас чекають до певної години, взагалі-то?

— Ну ось відвезу і поїдемо до твоєї сестри, лише пара годин затримки, хіба мало, ми в затор потрапили, зрозуміють і пробачать, а шашлик із сестрою нікуди не втече. Я обіцяв, поїду.

Шашлик, звісно, не втече. Але річ у тім, що ми збиралися виїжджати саме з урахуванням передбачуваної дорожньої обстановки. На нас чекають, а тепер і я, і наша 5-ти річна донька теж сидітимемо й чекатимемо, коли чоловік і батько відвезе Даринку до мами за її раптовим і гарячим бажанням? Ну що сказати, у нас скандал, сестра чоловіка може радіти, їй це знову вдалося.

Сестрі мого чоловіка 25 років, йому 33. У неї колишній чоловік і трирічний син, у нас повна сім’я, яка стараннями сестри чоловіка ось-ось готова дати тріщину. І це не перше втручання Даші в нашу сім’ю. Коли 7 років тому ми одружилися, вона чорт знає що робила, щоб нас посварити.

Опускалася до відвертої брехні про моє минуле: нібито в нас із нею знайшлися спільні знайомі, які розповіли їй про те, що я гуляла в дівчатах, як то кажуть, “у темну голову”, чимось перехворіла, купу «переривань цікаво положення» зробила. Спіймана за язик, тільки плечиками потиснула: “Значить, я переплутала”.

У чоловіка машина є і була до шлюбу, то ще на етапі наших романтичних зустрічей, сестрі буквально кортіло кудись поїхати. Причини придумували різні.

— Забула в подруги телефон, уже темно, боюся їхати на метро, нехай брат відвезе, ні, не можу почекати, мені ще англійську робити, а завдання там. Ні, з маминого телефону я нікому не подзвоню, я телефони на пам’ять не запам’ятовую.

— Відвези сестру за телефоном, – телефонує мама, – ну що тобі варто. У кіно сидите? Ну нехай твоя подружка фільм додивиться, ти Дашу відвезеш і повернешся за нею.

Нормально, так? На щастя, живемо ми на моїй території: батьки віддали під проживання свою квартиру, ми збираємо на своє, доки мої тато й мама не на пенсії. Тож наміри сестриці приходити до нас без дзвінка і намагатися критикувати порядок і моє готування, я припинила відразу. Просто перестала двері відчиняти. У мене нічого подібного і свекруха не дозволяє собі.

Зате, коли зʼявилася в нас із чоловіком донька, Даша висловилася на тему того, що дівчинка взагалі на них, на їхню рідню, не схожа. І взагалі, мовляв, треба б законодавчо закріпити – зробити тест на батьківство.

За це вона від власного брата отримала батіг, три місяці чоловік із сестрою не спілкувався, потім помирилися, та й дочка наша – вилита моя свекруха, не відмовишся вже.

Трохи легше стало 4 роки тому, коли сестра вирішила вийти заміж. Точніше, легше було в перші півтора року її шлюбу, коли Даша з чоловіком і свекрухою не конфліктувала, а потім почалося:

— Ти чоловік чи не чоловік? Ти мені брат рідний, старший. Хто ж іще мене захистить? Приїдь і поговори з моїм чоловіком як слід! Він мене ображає, всі руки в синцях!

— Даша, – говорив чоловік, – йди від нього, якщо він так поводиться. Що я зможу зробити? Стукнути його? А ти потім будеш ростити мою доньку і передачки мені в місця не настільки віддалені збирати?

— Твою сестру вб’ють, а ти й далі будеш сидіти і за спідниці дружини триматися? Поїхав би й розібрався із зятем! – скиглила свекруха, яку накручувала молодша донька.

На щастя, мені тоді вдалося чоловікові втовкмачити, що ні до чого доброго розбір його з чоловіком сестри не приведе. Якщо Даші так погано жити з чоловіком, то вона цілком може просто взяти і з’їхати до мами. Не з’їжджає? Значить, усе влаштовує. Ну ігри в людей бувають різні, зокрема й такі.

І я знаю, що кажу, у Даші був нормальний чоловік. Вона сама починала на нього наскакувати, то по щоці стукне, то по спині почне лупити кулаками. За що? А за просто так, бо звикла бути «пупом землі». Чоловік терпів, а потім справді перехоплював її за зап’ястя, щоб вгамувати. Руки в нього великі, хапав і тримав міцно, синці в Даринки, яка продовжувала істерити й вириватися, залишалися.

Зрештою, рік тому майже, чоловік сестри не витримав і заявив тій, що далі терпіти її ідіотські претензії, істеричну поведінку і наскоки він не може, йому спокою хочеться, тож дружина може збирати речі і йти до мами, а він на розлучення подасть.

Звісно, колишнього чоловіка Даші обізвали всіляко: сина кинув, дружину вигнав, ну прямо в чому була, не інакше коханку завів собі. Хоча чоловік платить непогані аліменти, дає гроші на дитину зверху, забирає її ледь не кожні вихідні і досі живе один. Я вважаю, що він від Даші відпочиває і не наважується знову почати жити з жінкою.

Більш менш спокійно було й тоді, коли Даша жила зі свекрухою. Смикали нас, але якось мінімально. А потім сестричка вийшла на роботу і вирішила жити окремо від мами, на орендованій квартирі (оплачував її, до речі, колишній чоловік).

— Жити неможливо, треба меблі частково від мами перевезти, частково купити й зібрати.

І мій чоловік збирав, перевозив, причому раптово все це виникало: або в нас донька хворіє, треба везти на прогрівання, або ми кудись зібралися. У свекрухи одне: “Вона без чоловіка залишилася, бідна, ну хто їй допоможе, крім рідного братика?” А в Даші то кран тече, то плита працює якось не так, то двері не зачиняються.

— То пронос, то золотуха, – кажу чоловікові, – мені це набридло врешті-решт.

— Ну ось зараз, вона побут налагодить і не буде мене смикати, – заспокоював чоловік.

Ага, як же! Потім було: погода погана, приїдь, відвези племінника в поліклініку (у садок, до мами); я захворіла, мама теж застудилася, приїдь, посидь із племінником; мені в магазин треба, а як я сумки понесу, відвези нас. І так далі за списком.

До мами Даша їздить кожні вихідні. Я одного не розумію, навіщо жити одній, якщо постійно до мами з дитиною треба їхати? Щоб що? Щоб брата смикати? Ось і цього разу, коли замість того, щоб поїхати до моєї сестри на шашлики з нагоди іменин її чоловіка, Даша змусила брата везти її до мами, ми посварилися.

— Знаєте, – кажу свекрусі телефоном, – ми ж цілком можемо розлучитися через Вашу Дашу. Вона без чоловіка залишилася, хоче, щоб і в брата сім’я розвалилася? Чи це Ваше гаряче бажання?

— Ой, ну що ти хочеш? Вона йому сестра рідна, ближче один одного в них немає нікого, – усміхається мама чоловіка, яку, мабуть, уся ця ситуація дико тішить, – та й потім, Даша завжди така була. Вона ще маленькою говорила, що нікому брата не віддасть. Бувало питаю: а коли одружиться, а вона мені: “Я і дружині брата не віддам”.

Я трубку кинула, ну що за дитячий садок. З чоловіком поговорила, поставила умову: або ближче за нас із донькою в нього нікого немає, або… може йти й жити із сестрою в усіх сенсах цього слова.

— Дурна чи що? – висловилася свекруха, – Розлучатися з чоловіком через сестру?

А ви що думаєте? Як бути в такій ситуації?

КІНЕЦЬ.