— Ну, звісно, він на це не погодився, – відповідає подрузі Катя, – я б теж, напевно, не погодилася, за таких вступних даних, чого гріха таїти, тому я Якова не надто й звинувачую.

— Ти казала, що в нього своя квартира начебто? І ремонт він там робить до вашого весілля?

— Так, власна двокімнатна, ремонт майже закінчено, лишилося лише шпалери поклеїти, які ми вдвох із ним обирали, – зітхає Катерина, – ну й сама поміркуй, припустімо, його б матір не могла сама жити, чи пішла б я з власної двокімнатної квартири жити в до мами чоловіка? Та ще й не надто здорової?

— Та вже… А мама як?

— Не знаю, чесно. Судячи з недолугих статусів у соцмережах і фото з курорту, щаслива мама, – розводить руками Катя, – я і її в чомусь розумію. Вона ще молода, ефектна, їй жити хочеться, ось і живе.

— Ну знаєш, якось однаково не надто з її боку красиво так вчинити, тим паче зараз, вона ж прекрасно знала, що ти заміж збираєшся. Півтора місяця до весілля, невже вона не розуміла, що робила?

Катерині 25 років, її мамі 47. До дати весілля Катерини з її молодим чоловіком Яковом зараз залишається кілька днів. Утім, весілля вже не буде – заяву відкликано. Бо обставини в батьківській родині дуже круто змінилися: мати пішла до іншого чоловіка.

Батько старший за матір на 12 років. У принципі, йому не так багато років, але здоров’я чоловіка близько 10 років тому почало давати збій. Зрештою зараз батько інвалід другої групи, у нього проблеми із зором, з ногами. Звичайна річ у діабетиків, чоловік не працює останні 3 роки, обслуговує себе сам, але практично нікуди не виходить із дому.

— Ти розумієш, – намагалася пояснити мама Катерині, коли збирала речі, – я вже кілька років не живу, а існую. Мені й років ще зовсім небагато, а я їх зливаю в унітаз. Що я бачу в останні роки? Дім, робота, догляд за чоловіком. І так по колу. Він же нічого вже не може, ти дівчинка доросла, повинна зрозуміти. А я хочу жити.

У матері Каті вже кілька років є інший чоловік. На початку їхніх стосунків кавалер був одружений, тому мама бігала на побачення таємно, хоча, як вважає Катя, батько давно здогадувався про подвійне життя дружини. А тепер її коханець став вільним і нова пара вирішила жити своїм життям.

— Чоловік там забезпечений, – каже Катя, – житло є, зараз на море маму відправив. Але ж і мій батько був колись забезпеченим, мама ж ні в чому не потребувала. Він заробляв, вона півжиття вдома просиділа, вважалося, що вона опікується мною і затишком у нашій трикімнатній квартирі. Працювати пішла всього років 10 тому і то – батько влаштував. А тепер, коли він потребує догляду, турботи, допомоги, але не може вже дати їй усього за потребами, то на смітник його?

— Вчинок, прямо скажемо, підленький, – погоджується подруга Катерини, – а як батько сприйняв усе це?

— Не питай, – махає Катя рукою, – чи легко усвідомити, що тебе зрадили. У хворобі і в здоров’ї – це виявилося не про маму.

Батько, коли дружина сказала йому про те що йде від нього, впав у зневіру. Він же теж знав, що дочка заміж збирається, чоловікові стало погано, довелося навіть швидку допомогу викликати. Але потім батько якось себе взяв у руки, сказав, що якось він проживе. А в Каті серце кров’ю обливалося: ну як він один? Майже не бачить, майже не ходить, ліки треба приймати по годинах, вимірювати рівень цукру, контролювати стан ступень.

— Квартира в Яші доволі далеко, – зітхає Катя, – щодня їздити проблематично. Та й що там заїдеш? На півгодинки в будні?

Катя наважилася поговорити з нареченим: так і так, мама злетіла в нове життя, обтрусивши з ніг старого і немічного чоловіка, а я батька не можу в такому стані залишити. Давай після реєстрації шлюбу поживемо разом із татом. Квартира простора, батько хороший. А далі видно буде.

— Ти з глузду з’їхала? – Яків ледь не пальцем біля скроні покрутив, – У мене своя квартира, ремонт закінчую, а піду жити до тестя? Здуріти просто. Ну пішла мати, але хіба це твоя проблема? Батько дорослий, дієздатний, зрештою, є соціальні служби, спеціальні установи. Не хочу я жити з тестем, та ще й із хворим тестем. Його власна дружина втекла від такого тягаря, а ти на мене все це хочеш повісити?

— Як це не моя проблема? – скипіла Катя, – Це мій батько рідний. У матері немає обов’язку за ним доглядати, а в мене є, я йому донька. А якщо хтось із твоїх батьків у подібній ситуації опиниться? А якщо наша гіпотетична дитина потім візьме й заявить: «Іди, батьку, в богодільню?»

— Значить, – теж розсердившись заявив наречений, – краще, щоб у нас із тобою не було дітей. Навіть гіпотетичних. Вибач, але я хотів узяти за дружину тебе, а не твою сім’ю і твоїх проблемних родичів.

— Ось так і вийшло, – сумує Катя, – відкликали заяву, не спілкуємося навіть. Три роки зустрічалися, а виходить, що я не знала нареченого.

— Та вже, – каже подруга дівчини, – у чомусь Яша твій правий: він кликав (розповідь для сайту Рідне Слово) заміж тебе, а не твою сім’ю з проблемами. Але все одно з його боку якось негарно. Хоча… вчинок мами він не переплюнув. Ось де підлість-то! І щаслива? І про чоловіка не згадує? Ну не знаю. Ти кажеш, що в чомусь її розумієш, а я б свою, якби вона так само вчинила, зрозуміти не змогла б.

— Розумію, – усміхається Катя, – але ми не спілкуємося. Хоча, я думаю, їй це й не треба, у неї життя б’є ключем. А я поки що залишаюся з батьком. Особисте життя? Яке тепер особисте життя?

Що думаєте? Хто чинить підліше: мама Катерини чи її колишній наречений? Чому?

КІНЕЦЬ.