– Максим, ми завтра їдемо з тобою в село до моїх батьків. У них великий будинок, та й познайомитися тобі потрібно з ними нарешті.

– Брат у мене там старший живе і з ним познайомишся, – повідомила Рита своєму коханому чоловікові.

– Добре, Рито, поїдемо, я ніколи в селі не був. Подивлюся на сільське життя, чи там так добре, як ти описуєш, – відповів Максим.

Дуже сподобалося Максимові в селі, погода була чудова, смажили шашлики на подвір’ї, пригощалися, попарились у лазні, навіть сходив на рибалку з братом Рити.

Вона була задоволена, що Максимові все сподобалося, зрозуміла, що вибрала правильний час. Із села вона поїхала кілька років тому, працювала в крамниці товарознавцем. Але перш ніж вона зустріла Максима, вже була раз одружена.

Першим чоловіком був Федір із сусіднього села. Вони зустрічалися деякий час, він приїжджав до неї на своєму мотоциклі.

Спочатку в клубі зустрічалися, потім стали після танців гуляти, він катав її на мотоциклі, а вона реготала, дуже подобалося їй сидіти за ним, міцно триматися і притискатися до його сильної спини.

– Рито, ти міцніше тримайся, бо знаєш наші дороги, на кожній купині підстрибуємо, – сміявся Федір.

– Раптом я не помічу, як ти вилетиш, доведеться шукати тебе, – жартував він і сам сміявся над своїми жартами.

Рита розуміла, що цей хлопець подобається їй, але гарячої любові до нього не відчувала. Їй хотілося романтики, а він був простим сільським хлопцем, роботящим, жарти його їй не подобалися, але вона думала:

– Звикне, покохає не дарма ж мати завжди так каже. Сімейне життя почнеться, там побачимо.

Після весілля жили із батьками чоловіка. Господарство в них було велике. Повний двір телят та корів, вівці та кури, за ними треба доглядати.

Щоправда, батько Федора влаштував її на ферму, доглядати телят. Вдома свекруха поралася по господарству, ще не стара жінка, та й свекор був міцним мужиком.

У вихідні свекруха змушувала і її поратися біля телят і корів, годувати курей. А їй хотілося відпочити.

– На фермі телята, вдома теж телята та корови, вже не можу на них дивитися. Не думала я, що буду рабинею. Не подобається мені це все.

– Гроші від продажу м’яса свекруха ховає у себе. Нам із Федором видає потроху, і то, якщо він попросить. Що це за життя?

– Не про таке я мріяла. Телята, корови, вівці. Ні, не хочу я цього, – вирішила для себе Рита.

Зібрала свої речі, повідомила чоловіка:

– Федя, не ображайся, але я йду. Не хочу більше такого життя.

– Якого такого? А чим тобі не подобається наше життя? Господарство велике, працюємо, чого тобі ще бракує? – здивувався чоловік.

– От саме, що велике… Не про таке життя я мріяла, та й не стану тобі нічого пояснювати, тобі все одно не зрозуміти… різні ми. Бувай, на розлучення подам сама.

Повернулася до батьків, добре, що дітей немає. Та й не повинно їх у неї бути, бо до Федора, вона ще якось зустрічалася з Михайлом, який був у відрядженні.

Він приїжджав до них у село, жив кілька місяців, налагоджував якесь обладнання, але потягнулися одне до одного. В результаті їхніх зустрічей, вона зрозуміла, що чекає на дитину:

– Мишко, я в положенні. Ти залишишся тут у селі, чи мене забереш із собою? – спитала вона, а він і очі витріщив.

– Яке в положенні, що ти своєю головою думаєш? І куди я тебе заберу, якщо у мене в місті сім’я, дружина та двоє синів. Та і їду я скоро.

Багато сліз пролила Рита. Матері розповіла про все, а та їй відповіла:

– Збирайся, через три дні поїдемо в місто, не потрібна нам з батьком така ганьба, – повернулась Рита додому притихла.

З того часу вона й не могла мати дітей. Звичайно, звинувачувала в цьому свою матір, але вголос не вимовляла. Але потім був Федір, від якого вона просто втекла.

Проживши тиждень із батьками, вирішила поїхати в місто, та почати все з чистого аркуша. Вона вивчилася на товарознавця і влаштувалась у крамницю.

– Рита, у твоєму розпорядженні вантажна машина, документація, – сказав їй господар крамниці, – даю тобі повну свободу, сподіваюсь, ти мене не підведеш. Водій машини Максим теж буде у твоєму підпорядкуванні.

Потім вона познайомилася з водієм, він був симпатичним чоловіком, поспілкувалися, після чого він ще більше сподобався їй. Почалася робота, поїздки, роз’їзди.

Цілими днями роз’їжджали містом, та по складах. Максим і вантажником працював, сам розвантажував товар, Рита займалася договорами, торгувала, гроші крутились у її руках.

Жінкою Рита була хваткою і навчилася навіть складати собі у кишеню гроші. Жила добре та вільно, саме так, як і мріяла.

А через деякий час навіть змогла купити однокімнатну квартиру, тільки коханого чоловіка не вистачало.

Подобався їй Максим, вони багато часу проводили поряд. Але він був старший за неї років на десять, та й одружений, ще й двоє дітей.

– А що, коли прибрати до рук Максима, – все частіше думала вона, бо, коли весь час на роботі, на особисте життя часу зовсім не залишалося.

А тут поряд Максим, симпатичний, і наче надійний чоловік. Дедалі частіше вона думала про нього.

– А що, різниця у віці не на заваді, та й родина не перешкода. Потрібно тільки зуміти знайти шлях до його серця, якщо намагатися, все буде гаразд, – твердо й остаточно вирішила Рита.

Рита давно зрозуміла, що Максимові дуже подобається, коли його хвалять. Кілька разів помічала, як спалахують від похвали його очі, постава стає іншою, наче гордість його розпирає від того, що почув похвалу на свою адресу. Називала вона його не інакше, як Максік.

– Максік, який ти сильний, тягаєш коробки легко, ось справжній чоловік. Максік, мені подобається, як ти одягаєшся.

– Інші водії ходять неохайні, а ти завжди обережний. Максік, а чи не відсвяткувати нам з тобою закінчення півріччя. Добре ми з тобою попрацювали. Давай у мене посидимо. Я стіл накрию.

Влаштувала гуляння з гарним червоним, сама й повісилася до нього на шию. Максим спочатку поводився обережно, але хто ж встоїть перед таким натиском жінки, здався й опинився в обіймах Рити.

Так і розпочалися їхні зустрічі. А те, що в нього сім’я, про це вона не думала, бо поставила собі за мету отримати його.

Максим навчився обманювати дружину, дедалі частіше проводив вільний час із Ритою. А та вже намагалася, лагідно ставилася до нього, постійно нахвалювала, годувала смачно.

Наближався Новий рік. Рита вирішила зустріти його разом із Максимом.

– Максік, я пропоную Новий рік зустріти разом, – той трохи пом’явся, бо розумів, що це сімейне свято і зустрічати його треба в родинному колі, як і завжди було в нього.

Вирішив повідомити дружину, що на Новий рік його не буде вдома. Дружина закотила скандал.

– Який нормальний чоловік іде з дому на Новий рік? Зрозуміло, що в тебе інша жінка. Так ось тобі моя умова. Якщо залишаєшся вдома, то все добре. А якщо йдеш, більше не повертайся. Проживемо без тебе.

– Як хочеш! Я без тебе проживу, не пропаду, а от ти спробуй одна, – сказав дружині, й зачинив за собою двері.

Після цього скандалу Максим пішов із дому, Новий рік зустрічали з Ритою. Рита трохи побоювалася, що його дружина і їй закотить скандал.

Але та виявилася гордою жінкою. Вона не дзвонила до чоловіка, нічого від нього не вимагала, не шукала з ним зустрічі, але й не давала зустрічатися з дітьми.

Зажили Максим із Ритою добре. Він катався, як сир у маслі. Рита його годувала смачно, приділяла йому стільки уваги, скільки він за все життя не отримував.

Догоджала йому у всьому. Ретельно стежила, щоб був одягнений добре, купувала йому нові речі. А він робив, що хотів, пив пінне із друзями – будь ласка.

Рита ніколи не дорікала, розуміла, що у чоловіка має бути вільний час, дивився футбол,- будь ласка, нехай дивиться.

Тож Максим був дуже задоволений своїм життям. Він почував себе господарем, його слово – закон, кожне його бажання одразу виконується.

– Хіба з дружиною я жив так? Дружина пізно поверталася з роботи, діти постійно плуталися під ногами, щось вимагали та просили, жодного спокою. А тепер тиша та спокій…

Але через деякий час одне бентежило Риту, коли бачила, що Максим дивився із заздрістю на чужих дітей. Вона розуміла:

– Сумує Максік за своїми дітьми. Навіть, коли були у моїх у селі, він із сусідським хлопчиськом увесь час розмовляв, грав, приділяв йому увагу.

Минув час і Максим почав тужити за дітьми, вона це помітила. Намагалася розсіювати його сумні думки, частіше почали їздити в село, відволікала його від міста. Шашлики, лазня, рибалка, – все як він любив.

Якось у вихідний поїхали до торгового центру.

– Максік, тобі треба купити нові джинси та пару футболок на літо, їдьмо у крамницю, – повідомила вона йому, а він не проти, любив нові речі.

Її серце було не на місці, Рита втратила душевну рівновагу, переживала, що він сумує за дітьми, наче боялася, що він покине її.

Намагалася зміцнити їхні стосунки, постійно думала над тим, як сильніше прив’язати його до себе. Не давали ці думки спокою їй.

Але вона не показувала Максимові свої переживання. Навпаки завжди була весела, усміхнена, а в серці був страх.

Їй навіть спадала думка, взяти з дитбудинку дитину і разом з Максимом виховувати її, але не наважувалася поки про це говорити йому.

У торговому центрі у вихідний багато людей. Вони вже купили нові джинси, і вирішили піти до чоловічого відділу, де продаються футболки.

Тільки-но попрямували туди, як раптом Рита почула:

– Тату, тату, де ти так довго був?

До нього підбіг хлопчик років семи, кинувся в обійми той підняв його на руки, а потім уже бігла дочка років п’яти. Він і її підхопив також, міцно притиснув до себе. Рита стояла збентежена.

Вона помітила жінку, яка стояла віддалік, опустивши голову.

Хлопчик показав рукою в її бік:

– Тато, он мама, вона на тебе чекає. Пішли туди скоріше, – і зліз із рук, узяв Максима за руку, потяг у бік матері.

Максим узяв і дочку за руку і попрямував до дружини, кинувши Риті:

– Не можу, Рито, без дітей, дуже скучив, вибач.

Він підійшов до дружини, обидва посміхнулися один до одного і пішли до виходу. Так і закінчилося сімейне життя Рити.

Максим на роботу більше не вийшов, улаштувався в інше місце. Потім приходив, щоб забрати свої речі, і знову вибачався, але сказав, що не може жити без дітей.

– Ось так і закінчилося моє сімейне життя. І чи знайдеться ще хтось, вона не уявляла. Як бог дасть…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.