— Ну ось так несправедливо все, – засмучена Ксенія. – Я роками поневірялася по орендам, та й зараз у нас із донькою умови не шикарні. Зате сестрі все просто так, на, Надя, тобі двокімнатну квартиру.

Ксенії 34 роки і вона дуже ображена на матір. Образа ця триває вже кілька років, просто нещодавній вчинок рідної людини став останньою краплею.

— З сестрою в нас 8 років різниці, – продовжує Ксенія.

– Я – від першого шлюбу матері, Надя – від другого. Із вітчимом я ніколи не могла знайти спільної мови. Він мене взагалі не сприймав. Мама, щоправда, заступалася завжди. Але, коли гроші в руках вітчима, а є його світло у віконці – Надійка, заступництво великих бонусів не приносило. Жити мені було важко морально.

Ксенія готова зрозуміти матір, вона дуже любила свого другого чоловіка, вважаючи перший шлюб помилкою молодості, тому й жила з чоловіком, хоча прекрасно бачила, як він ставиться до її старшої доньки. Від рідного батька Ксенії надходили тільки копійчані аліменти до 18 років, участі в житті дочки він не брав.

У 19 років Ксенія, яка вже навчалася в інституті, була змушена піти з дому: довели скандали з вітчимом, який вважав, що дівчина повинна працювати і сама себе утримувати, оскільки аліментів уже немає. Гуртожитку не належало – реєстрація місцева, Ксенії нічого не залишалося, як перейти на вечірнє відділення, піти працювати і піти жити на орендовану квартиру.

— Спочатку жила з подругою, потім уже одна, – згадує дівчина. – І найцікавіше, що трикімнатна квартира, звідки мене виставив чоловік матері, була її, спадкова, від рано втрачених батьків, отримана. У вітчима ні кола, ні двору не було, ось так. Дочка рідна – пішла геть, а чоловік у шоколаді.

Незабаром Ксенія вийшла заміж, жити пішла на територію чоловіка. Він усе годував дружину обіцянками, що вони куплять спільне житло, збирали гроші, а потім виявилося, що накопичення чоловік просто програв. Дочці Ксенії було тоді всього два роки, вирішила йти від такого ненадійного чоловʼяги, який занурився в безодню азартних ігор уже по саму маківку.

— Ну куди я могла піти, – розводить Ксенія руками. – Тільки за місцем своєї прописки, попросила матір дозволити і почула, що її чоловік буде дуже проти, це ж ще цілих дві людини. Тож, дулю з маком тобі, донечко.

Щоправда, мама погодилася матеріально допомагати старшій доньці до закінчення її декрету. Тоді Ксенія зняла собі квартиру, від столиці за 30 кілометрів, так було дешевше, а жити їй було поки що байдуже де. Колишній чоловік аліменти платив, невеликі, нерегулярно, але платив, мама, потайки від вітчима, допомагала, вижили.

Коли доньці дали місце в дитячому садку, Ксенія знову переїхала: треба ж було повертатися на роботу. Від зарплати після виплати орендної плати залишалося дуже мало і Ксенія з тугою думала про те, що свого житла їй доведеться чекати дуже довго.

— Так, думки в голові ходили, а хто про майбутнє не замислюється, – каже молода жінка. – Після мами, якщо що, трикімнатну квартиру мали успадкувати троє: вітчим і ми з сестрою. Але я мамі не бажала такої участі до свого назначеного небесами терміну, просто таке було, як почну думати про майбутнє, так у тугу і впадаю – виходу немає.

Промучилася Ксенія після виходу на роботу 2 роки, ночами підробляла, на роботі бралася за все, що обіцяло хоча б 10-відсоткову надбавку до зарплати. Були в них в організації такі правила, могли призначити навіть 3% доплати, якщо береш якесь додаткове навантаження.

А потім раптово прийшла звістка від рідного батька, про якого донька й думати забула. Точніше, її розшукала двоюрідна тітка і повідомила, що батько написав заповіт на Ксенію.

— Однокімнатну тобі залишив, а двокімнатна відходить другій дружині і твоєму братові, – повідомила родичка. – А батька в тебе більше немає (а він узагалі був ?).

— Квартира невелика, вбита була повністю, але як же я була їй рада! – зізнається Ксенія. – Ми з донькою через тиждень переїхали, начхати, що там усе жахливе було. Але це ж краще, ніж винаймати. Гроші звільнилися, потихеньку роблю ремонт, та й до роботи ця квартира навіть ближче виявилася, ніж моя орендована.

Мама відреагувала на отримання дочкою спадщини стримано: отримала і добре. Ремонт Ксенія в однокімнатній квартирі поки що так і не закінчила, треба ще поміняти скління лоджії, взимку дме, необхідно замінити плитку в санвузлі, але це дрібниці, кімнату і кухню вже оброблено, а головне – своє.

— Вітчима не стало 8 місяців тому, – продовжує Ксенія. – Тромб (розповідь для сайту Рідне Слово)і все сталося дуже швидко. За три місяці до цього Надя заміж вийшла, жили вони з чоловіком теж на оренді. Мене кончина чоловіка матері морально не зачепила, так, я співчувала сестрі, горю матері. Але не переживала, а варто було б, напевно, у всякому разі, з його відходом на одну образу в мене стало більше.

Днями Ксенія дізналася, що мама, яка вийшла на пенсію майже відразу після того як не стало коханого чоловіка, продала свою трикімнатну. Як пояснила, платити за неї дорого комуналку, а тепер вона сама, та й не потрібно їй стільки місця.

— Чи сподівалася я, що мама дасть мені деяку суму? Звичайно. Я знала, що вона придбала собі однокімнатну в Броварах. Я в курсі цін на нерухомість, різниця пристойна виходить, а в вітчима ще й рахунок був. Нехай навпіл із моєю сестрою, але мама ж якісь гроші і звідти успадкувала. Але ні, виявилося, що гроші є не на мою честь.

Мама віддала всі кошти від продажу квартири і свою частину спадщини від чоловіка молодшій доньці Надії, щоб забезпечити доньку житлом. Сестра не розгубилася, швидко уклала з чоловіком шлюбний договір і купила двокімнатну. Не в центрі, у спальному районі, зате без кредитів та іпотек.

— Ось так, а мені вкотре показали, що я не улюблениця, – сердиться Ксенія. Стала мамі говорити, а вона очі круглі зробила: «У тебе житло є, я повинна була забезпечити квартирою і другу дочку теж». Ну нічого ж собі, у мене житло є, можна подумати, що мама якось причетна до цього! Якби не батько, не було б нічого. Сумніваюся, що й тоді б про мене подумали. У кращому разі, після матері успадкувала б я половину її однокімнатної нової. Але й це дуже сумнівно після того, що я потім від мами почула.

— Тобі нема на що ображатися, – заявила старшій доньці мама. – Пам’ятаєш, коли ти від чоловіка пішла? Я ж цілий рік допомагала тобі й онучці квартиру орендувати.

Ксенія посварилася з рідними в пух і прах, вважає, що порівнювати допомогу матері їй і сестрі просто смішно. Що думаєте, чи є у старшої дочки право на образу?

КІНЕЦЬ.