Я забрала жити до себе свою маму, їй майже 80 років. Ми з чоловіком ще працюємо, діти вже дорослі. І ось мама моя повністю заволоділа моєю кухнею і зовсім не дає мені готувати

Я забрала жити до себе свою маму, їй майже 80 років. Ми з чоловіком ще працюємо, діти вже дорослі. І ось мама моя повністю заволоділа моєю кухнею і зовсім не дає мені готувати.
Мама каже, що вона тепер хоче для мене готувати, бо в дитинстві весь час працювала і не мала на це часу. Тобто в моєму дитинстві, коли я була маленька.
Але розумієте, в мене свої смаки сформовані. І все, що готує мама, воно дуже жирне, несмачне, смажене, пересолене. Я не знаю, як умовити маму відсторонитися знову від моєї кухні.
Вчора прийшла з роботи, а на плиті кипить каструля борщу. Вже запах чую – олії літр, як мінімум. Ложку взяла, скуштувала. Сам жир і пересмажена цибуля.
— Мам, ти знову борщ вариш?
— А що, не треба?
— Ну просто я хотіла легкого супчика зварити.
— Я теж легкий зварила. Ось бачиш – капуста, бурячок. Все корисне!
А сама ще й шкварки підсмажує.
— Ну добре, мамо, давай хоч без шкварок.
— Як це без шкварок?! Це ж смачно! Ти завжди любила!
Я зітхаю. Вона ж не розуміє, що мої смаки давно змінилися.
На наступний день прокидаюся – кухня вже вся в диму. Мама котлети смажить. Ну як смажить – в олії вони прямо плавають.
— Мамо, а ти чому не запекла?
— Запечені – то для дієтиків! Нормальні люди їдять смажене!
Я вже боюся щось казати. Образиться ще.
Ввечері чоловік підходить:
— Слухай, може, ти якось поговориш з мамою? Бо я вже не можу цю їжу їсти. Важко.
Я теж не можу. Але як їй пояснити?
Наступного дня вирішила діяти хитро. Купила рибу, поклала в духовку. Вона заходить на кухню:
— Що це тут так пахне?
— Та я рибу запекла.
— Ну й гидота. Треба було підсмажити!
— А давай домовимося: ти готуєш два дні, я – два дні.
Вона губи стиснула.
— Я для ж для вас стараюся!
— Мам, а давай хоча б не стільки олії?
— Нічого ти не розумієш.
Я зрозуміла, що по-хорошому не вийде. Наступного дня взяла й просто заховала сковорідку.
Мама шукає.
— Де моя сковорідка?!
— Вона поламалася.
— Як це поламалася?!
— Ну отак, подряпана, шкідлива стала.
Вона бурчала, але не знайшла. І от три дні ми їли нормальну їжу.
А потім вона купила собі нову сковорідку.
Я вже не знаю, як її зупинити. Що робити? От чесно, гадки не маю, тому і прошу порад і допомоги.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.