– Ти справді думав, що я нічого не помічу, Степане?, – звернулася я сама не своя до чоловіка, бо зникло не 30 гривень, і навіть не 3 тисячі, а кругленька сума – 30 000, які нам так важко даються.

Степан зупинився, не очікуючи такого питання. Його ложка зависла в повітрі над тарілкою з борщем, а я вже не могла більше мовчати.

– Юлю, про що ти?

– Про гроші. Наші спільні гроші. За останні три місяці з рахунку зникло більше 30 000 гривень. І я не розумію, куди. Ти не хочеш нічого мені пояснити?

Він відвів погляд, зробивши вигляд, що щось терміново потрібно перевірити в телефоні.

– Може, якась помилка в банку. Треба буде подзвонити…

– Степане! – не витримала я. – Банки не роблять помилок тричі за місяць.

– Юлю, ти ж знаєш, що ми витрачаємо гроші на багато речей. Може, щось забулося. Комуналка, продукти, твій абонемент у спортзал…

– Стоп, стоп. Я дуже добре знаю, скільки йде на наші витрати. Але звідки ці перекази? Я їх не робила, а ти?

Степан склав руки перед собою і зітхнув. Його погляд був сумішшю роздратування і провини.

– Юлю, я… Я поясню. Але не зараз.

– Зараз. – Я сперлася руками на стіл. – Бо я не лягаю спати, поки не дізнаюся, що відбувається.

Він провів рукою по обличчю, ніби шукаючи слова.

– Добре. Тільки, будь ласка, вислухай мене до кінця.

– Гаразд, я слухаю.

– Це твоя мама. Я відправляю гроші їй.

Мої очі розширилися.

– Що? Моїй мамі? Навіщо? Чому ти не сказав мені?

– Бо вона не хотіла, щоб ти знала. Вона попросила не говорити тобі, бо переживала, що ти будеш хвилюватися.

– І ти погодився? Просто взяв і почав відправляти наші гроші? – мій голос здригнувся.

– Вона мала борги, Юлю. Я не міг стояти осторонь, знаючи, що можу допомогти.

Я відчула, як хвиля емоцій накрила мене. Це було важко і несправедливо. Вони змовилися за моєю спиною, і я була останньою, хто про це дізнався.

Мій шлюб завжди здавався мені міцним, як дуб. Ми разом будували сім’ю, підтримували одне одного, планували майбутнє. Але останнім часом мені щось не давало спокою. Кожного разу, коли я заходила в онлайн-банкінг, баланс був меншим, ніж мав би бути. Спершу я думала, що просто щось не порахувала. Потім почала сумніватися. І ось тепер я знала точно – гроші зникали.

Я вирішила, що найкраще – дізнатися правду.

Вечері наступного дня я вдала, що забула про нашу розмову, але сама вирішила перевірити виписки з рахунку. І що ж я побачила? Регулярні перекази на один і той самий номер картки.

Але кому? Хто ця людина?

Щось всередині мене стислося, коли я ввела номер у пошуку в телефоні. Ім’я, яке з’явилося на екрані, змусило мене затамувати подих.

Це була моя мама.

Наступного ранку я поїхала до неї, не попереджаючи. Вона відкрила двері, усміхнулася мені, але її усмішка швидко згасла, коли я спитала прямо:

– Мамо, ти отримуєш гроші від Степана?

Вона трохи почервоніла, сіла на кухонний стілець і опустила очі.

– Юлю, він сам запропонував. Я не хотіла тобі казати, бо… бо не хотіла, щоб ти хвилювалася.

– Але чому? Чому ти не сказала мені?!

Виявилося, що мама мала проблеми з боргами, але не хотіла мене обтяжувати. Степан про це дізнався і, не сказавши мені ні слова, почав таємно допомагати їй.

Повернувшись додому, я знайшла чоловіка у вітальні. Він сидів з книгою, але я бачила, що насправді не читає.

– Степане, мені потрібна правда, – сказала я, сідаючи навпроти.

Він підняв голову і кивнув.

– Я знаю, що ти допомагаєш моїй мамі. Ти справді думав, що я ніколи не дізнаюся?

Він поклав книгу на стіл.

– Юлю, я не хотів тебе засмучувати. Просто знав, що ти будеш переживати, а я міг допомогти. Чому ти злишся?

Я зітхнула.

– Я не злюся, я… Я розчарована. Ти робив це за моєю спиною, ти не довіряв мені?

Він протягнув руку, щоб узяти мою долоню.

– Ні, я просто хотів тебе вберегти.

Мені потрібно було кілька днів, щоб розкласти все по поличках у своїй голові. Степан не мав поганих намірів, але його рішення не казати мені залишило по собі гіркий осад. Ми говорили довго, про довіру, про важливість спілкування. Він пообіцяв, що більше ніяких секретів не буде.

Мама теж зрозуміла, що приховувати від мене правду – це не вихід. Я хотіла, щоб у нашій сім’ї не було таємниць.

Але чи зможу я повністю пробачити цей обман? Чи повернеться довіра так само легко, як зникла?

А ви б змогли пробачити такі таємниці в сім’ї? Чи важливо вам знати про всі фінансові рішення вашого партнера? Діліться своїми думками.

Джерело